Питання від: Сергій
Відповів:
Вам даст відповідь Блаженний Старець Паїсій Святогорець
— Геронде, я почула похвалу й...
— Ну й що? Що нас має хвилювати? Як інші до нас ставляться чи як до нас ставиться Христос? Інші будуть для нас рушійною силою чи Христос? Ти серйозна людина, то не поводься легковажно. Мене часто, у тому числі й люди поважні, хвалять, а мене від їхніх похвал нудить. Я сміюся про себе й відкидаю їхні похвали подалі. І ти теж, лише почуєш щось подібне, відразу відкидай подалі від себе. Це речі гнилі! Що ми здобуваємо від того, що інші нас хвалять? Тільки те, що післязавтра над нами будуть сміятися тангалашки? Людину, котра тішиться, коли інші її хвалять, обманюють біси.
Якщо людина пошкоджена, тобто заражена гординею або схильна до неї, то будь-які похвали, “мирські” чи “духовні” (котрі стосуються тіла чи душі), шкідливі. Тому краще просто так інших не хвалити. Адже якщо людина слабка духовно, то своєю похвалою ми їй тільки нашкодимо, вона може загинути.
Похвала як наркотик. Наприклад, чоловік, що починає виголошувати в храмі проповіді, може після першого разу запитати в інших, чи вдалася проповідь, на що йому варто звернути увагу, щоб не заподіяти шкоди слухачам. Інша людина, щоб його підбадьорити, може сказати: “Ти добре говорив, тільки на те-то, мені здається, варто звернути увагу”. Але потім схильний до гордості проповідник може дійти до того, що буде запитувати думку інших тільки для того, щоб почути від них похвалу. І якщо йому скажуть: “Так, гарна була проповідь”, — він зрадіє. “От як мене хвалять”, — буде думати він і бундючитися. Але якщо йому скажуть: “Погана проповідь”, почне переживати. Бачите, як тангалашка одним лише льодяником похвали обманює людину? Спочатку людина запитує з добрим налаштуванням, щоб зрозуміти, у чому вона має виправитися. А потім починає запитувати думку інших, щоб почути похвалу, що тішить її!
Якщо ви радієте й відчуваєте почуття задоволення коли вас хвалять, і засмучуєтеся й вішаєте ніс, коли вам роблять зауваження або кажуть, що таку-то справу ви зробили не дуже добре, то знайте, що цей стан мирський. І хвилювання ваше мирське, і радість мирська. Людина духовно здорова радується, якщо ти їй скажеш: «Це в тебе погано вийшло», тому що цим ти допомагаєш їй побачити свою помилку. Вона визнає, що зробила справу не дуже добре, тому Бог її просвіщає, і вже наступного разу вона зробить її добре. Але знову ж буде вважати, що не вона зробила її, а Бог. “Що я сама могла би зробити? — говорить така людина. Якби Бог мені не допомагав, я б все робила безглуздо”. У такої людини правильне налаштування.
— Геронде, як зробити так, щоб ми відчували себе однаково, і коли нас хвалять, і коли лають?
— Якщо зненавидите мирську славу, то з однаковим налаштуванням будете приймати і похвалу, і ганьблення.