ПРОГРАМА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ХРЕЩЕННЯ

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 [0 Голоса (ів)]

tainstvoxreshennja

ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКА ЄПАРХІЯ

З БЛАГОСЛОВЕННЯ МИТРОПОЛИТА ЧЕРКАСЬКОГО  І ЧИГИРИНСЬКОГО ІОАНА

 

ПРОГРАМА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ХРЕЩЕННЯ

                                                          

Упорядник прот. Василій Паплик,

керівник єпархіального відділу релігійної освіти

і катехизації Черкаської єпархії ПЦУ

Дана програма рекомендована священнослужителям Черкаської єпархії, для проведення катехизичних бесід перед таїнством Хрещення з рідними і хресними батьками дитини та дорослими людьми, які бажають похреститися.

 

 

ТАЇНСТВО ХРЕЩЕННЯ

Ч. 1. ЩО ВАЖЛИВО ЗНАТИ ПРО ТАЇНСТВО ХРЕЩЕННЯ

Божественне встановлення таїнства Хрещення

       Перше місце серед усіх церковних таїнств, які служать для освячення людини займає таїнство Хрещення. Воно служить ніби дверима, що вводять людину до спасіння в Царство Христове. Хрещення є межею, що розділяє християн від юдеїв, мусульман та язичників. Без прийняття цього таїнства жодна людина не може стати ні членом тіла Христового Церкви, ні брати участі в інших церковних таїнствах [5, с. 403].

Хрещення як таїнство Церкви встановлене її засновником Господом нашим Ісусом Христом. Хрестившись Сам в Йордані хрещенням Іоановим, Спаситель освятив воду і саме Хрещення.

Встановлення Хрещення як таїнства відноситься до тих днів між воскресінням та вознесінням Спасителя, коли Він сказав своїм учням: "Дана Мені всяка влада на небі і на землі. Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам" (Мф. 28, 18)."Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто неувірує, буде осуджений" (Мк. 16, 16). Однак саме здійснення християнського Хрещення могло настати не раніше, ніж самі апостоли прийняли Хрещення Духом Святим. У день П'ятдесятниці здійснилося це урочисте Хрещення апостолів Святим Духом, було завершене й назавжди утверджене божественне встановлення великого християнського Таїнства. Одержавши Хрещення Духом Святим, апостоли почали постійно здійснювати Хрещення інших. Прийнявши від Господа заповідь про Хрещення, апостоли передали її всій Церкві, і сама Церква поставала не інакше, як через Хрещення.  З поширенням Церкви по всьому світі це встановлення Господа поширилося по всіх країнах світу і незмінно зберігається й донині Церквою Христовою [5, с. 404].

 

Про сутність і важливість таїнства Хрещення

Щоб зрозуміти сутність таїнства Хрещення, потрібно відкрити перші сторінки Біблії, де розповідається про те, як Бог створив весь світ і людей, поставивши їх царювати в світі. Бог наділив людей свідомістю і свободою, щоб вони могли любити, бо любов неможлива ні без свідомості, ні без свободи. Любов є найвищим благом, і цим найвищим благом Господь Бог наділив людей, тому що Сам безмірно полюбив їх. З того часу життя Адама і Єви отримало свій сенс: любити все творіння Боже, любити один одного і більш за все любити Бога як Джерело цієї любові. Любов зближує тих, хто любить. І тому сенсом людського життя було також те, щоб жити з Богом і любити Його. Ціль життя людини, за вченням Отців Східної Церкви, є "обоження". Уподібнення Богу і обоження це одне і теж: "Наше спасіння можливе тільки через обоження. А обоження є, наскільки можливо, уподібнення Богу і єднання з Ним" – говорить Діонісій Ареопагіт [7, с. 88]. Гріхопадіння, яке було здійснене першими людьми, було зрадою любові. Винуватцем гріхопадіння являється сама людина, яка використала на зло даровану їй свободу. Люди розміняли любов до Бога на бажання бути самостійними, автономними. Вони відкинули заповідь Божу, прийнявши обман диявола. Втративши любов, вони віддалилися від Бога. Між людьми і Богом була споруджена певна стіна (у людському серці), яка перешкоджала їм спілкуватися з Ним і бути з Ним в єдності. Віддалившись від Джерела життя – Бога, люди отримали смерть. Смерть була двоякою. По-перше, духовною, від якої кам'яніє серце, втрачається здатність любити, співчувати, мати щирі і чисті стосунки з іншими людьми. Людина в своїй духовній смерті розкладається на гордість, ненависть, заздрість, лукавство і т. д. По-друге, це смерть фізична, тобто смерть тіла. Їй передують її передвісники: тілесна неміч, хвороби, старість. Віддаленість людей від Бога вплинула на все людське суспільство, ввівши розлад в самі його основи. Це виразилося у виникненні соціальної несправедливості, ворожнечі, воєн, геноцидів і т. д. [13].

Проте, хоч люди втратили і зрадили свою любов до Бога, Бог продовжував безмірно любити їх. З самого моменту гріхопадіння Він почав готувати спасіння людей від гріха, смерті і від влади диявола. Ця підготовка більш за все виявилася в історії старозавітнього ізраїльського народу, як вона описана в книгах Старого Завіту, що складають першу частину Священного Писання або Біблії.

Центром історії спасіння людства стала подія Боговтілення, коли Сам Бог прийняв людську природу і народився від Діви Марії як людина. Це була Боголюдина (тобто Бог і людина) Ісус Христос. Він прийняв на Себе пошкоджену гріхом людську природу, щоб зцілити її Собою, загоїти її рани і з'єднати з Пресвятою Тройцею. Через Боговтілення здійснилося велике таїнство возз'єднання людини з Богом, таїнство Спасіння. Господь і Бог наш Ісус Христос проповідував Своє вчення, записане пізніше Його учнями в Євангеліях, був схоплений із заздрості юдеями, прийняв найпринизливіші і найжорстокіші муки: насмішки, побої, бичування, був засуджений на смерть і розіп'ятий на хресті. Він вільно віддав Себе на ці страждання. У цьому відданні Себе на смерть виявилася Його велика любов до грішного людського роду.

Будучи Життям і Джерелом Життя, Ісус Христос не міг бути обійнятим смертю і пеклом, але зруйнував їх. Він переміг смерть: духовну і фізичну, воскресши на третій день після Свого розп'яття. З тих пір зруйнувалося панування смерті над світом і людиною, пекло було переможене. Це торжество Життя і Любові Церква особливо святкує в день Пасхи. Через сорок днів після Свого Воскресіння Господь наш Ісус Христос вознісся на Небеса, а ще через десять днів  в свято П'ятидесятниці послав Духа Святого Своїм ученикам. З тих пір всі, що повірили в Ісуса Христа як свого Господа і Спасителя, склали Церкву Христову. Церква Христова є Боголюдський організм, в якому люди з'єднуються з Богом і освячуються благодаттю Божою. Тут вони силою Христовою визволяються від смерті й отримують Життя Вічне. У Церкві вони вириваються з рук пекла і вступають в Царство Боже, стаючи дітьми Божими. Церква сама є Царством Божим на землі. Вона об'єднує в собі всіх, хто має однакову, православну, віру в Господа нашого Ісуса Христа, хто живе одним церковним життям, беручи участь в таїнствах Церкви, і хто прийняв Хрещення в ім'я Пресвятої Тройці. Таким чином, вступ до Церкви і залучення до всіх її благ, якими є Життя Вічне, возз'єднання з Богом, відновлення здатності любити, радіти чистою радістю, мати духовне здоров'я і т. д., здійснюється через Хрещення. Хрещення приймають не для того, щоб не хворіти, мати життєвий успіх, позбавитися від неприємностей, але щоб мати Життя Вічне і жити в єднанні з Богом [13].

Що відбувається під час таїнства Хрещення

Головною дією Хрещення є триразове занурення охрещуваного у воду (або триразове зливання води на голову охрещуваного), що символізує собою триденне перебування Христа у гробі, після якого здійснилося Воскресіння. Кожен охрещуваний повторює шлях Христа: вмирає, щоб потім воскреснути. Вмирає для гріховного життя і сатани, а воскресає, щоб почати нове життя – життя з Богом. Все його єство при цьому оновлюється до самих своїх основ. Йому прощаються всі його гріхи, які він зробив до Хрещення. Людина відрікається від сатани і з'єднується з Христом, стаючи членом Церкви. Дія благодаті Божої, що подається у таїнстві Хрещення, відроджуючи людину, тим самим очищає її від всякого гріха, оправдує і освячує. Очищаючи від гріхів, спасає від вічних покарань за гріхи. А оправдуючи перед Богом і освячуючи, тим самим, робить чадом Божим, членом тіла Христового і наслідником вічного життя.

Таїнство Хрещення як духовне народження звершується над людиною лише один раз і при ніяких обставинах не повторюється знову. У 47 правилі святих апостолів говориться: "Якщо єпископ або пресвітер, знову охрестить того, хто отримав правильне Хрещення… нехай буде позбавлений сану як той, хто насміхається з Христа і смерті Господньої" [2, с. 15].

 

Необхідність хрещення для всіх

У духовному відродженні мають потребу усі без винятку люди як нащадки грішного Адама, і це відродження не може здійснитися жодним природним шляхом. Надприродним засобом для цього є таїнство Хрещення. Про необхідність Хрещення для всіх людей говорить Сам Господь наш Ісус Христос, звертаючись до апостолів: "Ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню. Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений" (Мк.16, 15-16). В Посланні Східних Патріархів говориться: "Віруємо, що Хрещення заповідане Господом і здійснюване в ім'я Пресвятої Тройці, необхідне. І без нього ніхто не може спастися, як мовить Господь: "Якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже" (Ін. 3, 5)" [8, с. 47]. Ось чому і хреститися повинні всі ті, хто шукає спасіння, без розрізнення статі та народності, без різниці того, чи народився хто в християнстві, чи в юдаїзмі, чи язичництві. І Христос як Спаситель світу, дав апостолам заповідь навчати віри та хрестити всі народи: «Йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа…» (Мф.28, 19).

 

Чи можна хрестити дітей?

У Православній Церкві питання чи можна хрестити дітей, ніколи не стояло. Дітей хрестити можна і треба! Хрещення – таїнство єднання людини з Богом! Таїнство Хрещення – не юридичне примирення з Богом, не посвячення, що залучає людину до якогось таємного знання. Таїнство Хрещення є прививання гілочки (людини) до Дерева Життя, до Христа[11]. Дітям потрібний Христос чи ні? Ось кінцевий сенс питання про Хрещення. Як дітям дати покров Христовий, як їм засвоїти благодатний дар Христового подвигу? Відповідь: тільки через хрещення!

Коли належить хрестити немовлят?

Церковних правил відносно даного питання не існує. Але зазвичай дітей хрестять в період 40 днів після народження або в 40 день, хоча це можна зробити раніше або пізніше. Головне – не відкладати Хрещення на довгий час без крайньої необхідності. Було б неправильним позбавляти дитину такого великого Таїнства через якісь незрозумілі причини. Бажаючи своїй дитині щастя і розуміючи свою відповідальність перед Начальником життя – Богом, православні батьки прагнуть віддати Богові Богове, тобто охрестити дитя якомога раніше.

 

Вибір імені

Перед тим як охрестити своє дитя, батьки вибирають йому ім'я, інколи довго сперечаючись між собою, перш ніж досягнуть згоди яким іменем назвати. Тож, яким православним ім'ям назвати немовля? Немає однозначної церковної традиції вибору імен: часто батьки вибирають ім'я дитині із списку тих святих, які прославляються в самий день народження дитини або на восьмий день, коли здійснюється чин наречення імені, або в період сорока днів, коли зазвичай здійснюється таїнство Хрещення, або в самий день Хрещення. Буде правильно вибрати ім'я зі списку імен церковного календаря з тих, які досить близько знаходяться до або після дня народження дитини. Але втім, це не якесь обов'язкове церковне встановлення, і, якщо є якесь велике бажання назвати дитя на честь того або іншого святого, або якась обітниця з боку батьків, або ще щось, то це зовсім не є перешкодою.

Вводини і воцерковлення

       Під час звершення таїнства Хрещення, що здійснюється над дитиною якій ще не виповнилося 40 днів від народження, матір не допускають у храм. Це пов'язано з необхідністю 40-денного очищення матері після пологів, в період якого жінка не може входити у храм (як і під час місячного очищення).

Вводини можна проводити перед чи після таїнства Хрещення. Якщо дитині на момент звершення Хрещення вже виповнилося від народження 40 днів (і більше), то вводини можна проводити перед Хрещенням, і тоді мати дитини може бути присутньою в храмі під час здійснення таїнства. На обряді вводин священик читає молитви над матір'ю і дитиною, благословляючи їх. Далі мати вводиться в храм і окроплюється святою водою, а дитина, якщо охрещена воцерковляється. Якщо дитина ще не охрещена, то обряд воцерковлення проводиться лише після Хрещення. Коли відразу після вводин матері, звершуватиметься таїнство Хрещення, то обряд воцерковлення дитини священик проводить відразу після таїнства, перед відпустом. Немовля, взяте священиком на руки, проноситься ним по храму підноситься до Царських врат і вноситься до вівтаря (лише хлопчики), після чого віддається батькам. Воцерковлення символізує собою посвячення немовляти Богові за старозавітнім звичаєм. Після воцерковлення немовля слід причастити.

 

Що необхідно знати людині, яка готується стати православним християнином? Як їй підготуватися до таїнства Хрещення?

Дорослій людині перед Хрещенням необхідно заздалегідь випробувати свою віру і серйозність прийнятого нею рішення. Слід з'ясувати собі, чи не із забобонних уявлень вирішила вона прийти до святого таїнства Хрещення і чи розуміє вона його сенс. Доросла людина, яка має намір охреститися, повинна готувати себе до цього великого Таїнства. Знання людини про віру починаються з читання Священного Писання. Тому людині, яка хоче прийняти Хрещення, в першу чергу, потрібно прочитати Євангеліє. Після прочитання Євангелія у людини може виникнути велика кількість запитань, що вимагають грамотної відповіді. Такі відповіді можна отримати на так званих "катехизичних" бесідах, які проводяться в багатьох храмах. На таких бесідах тим хто бажає прийняти Хрещення, роз'яснюються основи православної віри і також, є можливість поставити священнику запитання, що цікавлять людину. Також корисно буде прочитати деякі книги, що роз'яснюють християнські догмати, наприклад Катехизис чи Закон Божий.

Людина повинна розуміти, в що вона хреститься, які обов'язки бере на себе, як вона повинна буде змінити своє життя, які у неї орієнтири мають бути в житті. Добре буде, якщо до прийняття таїнства Хрещення людина вивчить напам'ять Символ віри, в якому коротким чином викладено православне віровчення про Бога і Церкву. Ця молитва читатиметься на Хрещенні, і було б прекрасно, якби охрещуваний, сам сповідав свою віру.

Безпосередня підготовка починається за декілька днів до Хрещення. Ці дні – особливі, тому не слід розсіювати увагу на інші, нехай навіть дуже важливі проблеми. Варто присвятити цей час духовно-моральним роздумам, уникати метушні, пустих розмов, участі в різних розвагах. Потрібно пам'ятати, що Хрещення, як і інші таїнства, велике і святе. До нього потрібно підходити з великим трепетом і благоговінням. Бажано протягом 2-3 днів дотримувати посту. Тим, хто живе в шлюбі, напередодні вночі слід утриматися від подружніх стосунків. Божа Святиня вимагає від людини особливої чистоти. Підходити до Хрещення потрібно чистим й охайним. Жінки в місячній нечистоті не приступають до купелі Хрещення до закінчення днів очищення. Крім того, жінкам слід відмовитися від косметики.

 

Ч. 2. ПРО ХРЕСНИХ БАТЬКІВ

Яка роль хресних батьків у таїнстві Хрещення?

При звершенні таїнства Хрещення як дорослих, так і немовлят повинні бути восприємники (хресні батьки). При хрещенні дорослого восприємник являється свідком і поручителем за серйозність наміру і за православність віри охрещуваного. При хрещенні немовлят хресні батьки потрібні для того, щоб виголошувати замість них Символ віри і необхідні відповіді, а згодом навчити своїх похресників віри і моральності [10, с. 31].

 

Вимоги до хресних батьків

Перша і головна вимога – безсумнівна православна віра восприємників. Хресні мають бути людьми хрещеними, воцерковленними, які живуть церковним життям, беручи участь у таїнствах Церкви. Адже їм доведеться вчити свого похресника основ православної віри, давати духовні поради. Якщо ж вони самі будуть необізнані в цих питаннях, то чого вони зможуть навчити дитину? Адже навчити і дати щось може лише той, хто сам це має в особистому життєвому досвіді. На хресних покладається величезна відповідальність духовного виховання своїх хрещеників, бо вони разом з батьками відповідають за них перед Богом.

Як майбутнім хресним батькам підготуватися до

Хрещення?

Якихось особливих правил підготовки восприємників до Хрещення не існує. При деяких храмах проводять спеціальні бесіди, метою яких зазвичай ставиться пояснити людині основи православної віри відносно Хрещення і обов'язків хресних батьків. Якщо є можливість відвідати такі бесіди, то необхідно це зробити, оскільки це дуже корисно для майбутніх хресних. Якщо вони достатньо воцерковленні, постійно сповідаються і причащаються, то відвідини таких бесід будуть для них достатньою мірою підготовки. Якщо ж потенційні хресні батьки самі ще не досить воцерковленні, то доброю підготовкою для них буде не лише отримання необхідних знань про церковне життя, але і вивчення Священного Писання, основних правил християнського благочестя, а також триденний піст, сповідь і причастя перед таїнством Хрещення.

Відносно організаційних питань: хто з хресних батьків і що має придбати на хрещення, то це лише традиції в які священник не втручається. Потрібно щоб хресні батьки порадилися з батьками свого хрещенника і всі ці моменти узгодили між собою.

Обов'язки хресних батьків

У хресних батьків по відношенню до похресників є три головні обов'язки:

  1. "Молитовний". Хресний зобов'язаний молитися за свого хрещеника, подавати записки з його іменем на Літургію, а також у міру його зростання навчити молитві, щоб він сам міг спілкуватися з Богом і просити Його про допомогу у всіх своїх життєвих обставинах.
  2. "Віровчительний". Навчити похресника основ християнського віровчення, в міру його розуміння пояснити головні істини Православ'я, а також навчити заповідей Божих. В день народження хрещеника було б добре подарувати йому ілюстровану Біблію для дітей, або будь-яку православну, повчальну дитячу літературу.
  3. "Повчальний". На власному прикладі показати дитині християнські чесноти – любові, доброти, милосердя, і т. д., щоб дитя зростало справжнім добрим християнином. Хресні зобов'язані навчити своїх хрещеників приступати до спасительних таїнств Церкви, головним чином – Покаяння і Причастя, повинні дати їм знання про значення богослужіння, про православні свята, про благодатну силу чудотворних ікон та інших святинь. Хресні батьки повинні привчати своїх похресників відвідувати церковні служби, постити, молитися і дотримуватися інших правил церковного уставу.

Скільки повинно бути хресних батьків?

У наш час широкого поширення набув звичай бути при хрещенні двом восприємникам: хресному батьку і хресній матері, хоча може бути і дві і три пари. Якщо немає кого запросити за кумів, то достатньо лише хресного батька для хлопчика і хресну матір для дівчинки.

З якого віку можна стати восприємником?

У Требнику говориться, що хресними батьками можуть бути особи не молодші 15 років [4, с. 75]. Вік має бути таким, коли людина зможе усвідомлювати весь тягар взятої на себе відповідальності, і сумлінно виконуватиме свої обов'язки хресного.

Хто може бути хресними батьками?

Хресними батьками можуть бути православні особи, які знають православне віровчення або хоча б його основи. Від восприємника вимагається, щоб він знав Символ віри і читав його при хрещенні.

Хто не може бути хресними батьками?

Згідно з практикою древньої Церкви, як іновірці ніколи не допускаються до восприємництва, так і православному непристойно бути восприємником дітей в іновірних батьків, виключаючи ті випадки, коли діти хрестяться в православну віру. Не можуть бути восприємниками безумні, абсолютно нетямущі у вірі, відлучені від Церкви, а також злочинці, нерозкаяні, явні грішники та люди, що ведуть аморальний спосіб життя. Не можуть бути восприємниками малолітні, оскільки ще нездібні до справи учительства і нетверді в розумінні віри і сили таїнства (окрім тих випадків, коли абсолютно неможливо мати повнолітнього восприємника) [3, с. 32-33]. Батьки не можуть бути восприємниками від купелі Хрещення власних дітей. [3, с. 32]. Не прийнято, щоб хресними батьками ставали монахи. Церковні правила не забороняють бути восприємниками одного і того ж немовляти рідному братові і сестрі, а також батьку з дочкою або матері з сином.

Чи можуть стати хресними однієї дитини

подружжя або люди, які збираються одружитися?

Чоловік і дружина або наречений і наречена не допускаються до спільного восприємництва одного і того ж немовляти, тим більше, що серед більшості мирян таке восприємництво вважається недозволенним.

Чи може хлопець (або дівчина) стати хресним для своєї нареченої (нареченого)?

Ні. В цьому випадку їм доведеться розірвати свої стосунки і обмежитися лише духовним зв'язком, оскільки в таїнстві Хрещення один з них стане восприємником іншого. Чи може син одружитися на власній матері? Або дочка вийти заміж за власного батька? Абсолютно очевидно, що ні. Звичайно, і церковні канони не можуть дозволити здійснитися подібному.

Чи можна стати хресним другій дитині в сім'ї, якщо вже був восприємником в першої?

Так, можна. В цьому немає жодних канонічних перешкод.

 

Чи можуть близькі родичі стати восприємниками?

 Дідусі, бабусі, дядьки і тітки можуть стати хресними у своїх маленьких родичів. Цьому немає жодних протиріч в церковних канонах. Але вони не повинні бути в шлюбі один з одним [12].

Чи можна вагітній жінці бути хресною матір'ю?

Так. Однозначно можна. Заборона бути вагітній жінці восприємницею належить до області забобонів Чи можна жінці ставати хресною в дні місячного очищення? Що робити, якщо це все-таки сталося? Жінці, що знаходиться в місячному очищенні, не можна бути хресною матір'ю. У таких випадках можна відкласти Хрещення або ж запросити іншу восприємницю. Але якщо через незнання це все-таки сталося, то в цьому необхідно покаятися на сповіді.

Чи можуть батьки дитини ставати восприємниками у дітей своїх кумів? (хресних свої дітей)?

Так, це допустимо. В цьому немає жодних канонічних перешкод.

Чи можна взяти хресного "заочно"?

Якщо людина погодилася стати восприємником дитини, але з поважних причин не змогла бути присутньою на Хрещенні, то з благословення священика, восприємниця для хлопчика і восприємник для дівчинки можуть заочно бути записані в свідоцтво про таїнство Хрещення як хресні батьки. Але восприємник для хлопчика і восприємниця для дівчинки мають бути присутніми обов'язково.

Що хресні повинні дарувати на Хрещення похреснику?

Це питання не лежить в духовній області, регульованій канонічними правилами і традиціями. Проте слід сказати, що дарунок має бути корисним  нагадувати про день Хрещення. Корисними дарункам в день Хрещення могли б бути ікони, Євангеліє, духовна література, молитовники і т. д..

Скільки разів людина може ставати восприємником?

У Православній Церкві немає чіткого канонічного визначення відносно того, скільки разів протягом життя людина може ставати хресним. Головне, потрібно пам'ятати – це велика відповідальність, за яку доведеться відповідати перед Богом.

 

Чи можна відмовитися від хресних, які не виконують своїх обов'язків, що впали в тяжкі гріхи або які ведуть аморальний спосіб життя?

 Чину відмови від хресних Православна Церква не знає. Але батьки можуть підшукати дорослу людину, яка, не будучи фактичним восприємником від купелі, допомагала б в духовному вихованні дитини. При цьому не можна вважати її хресним.  

Як виховати дітей православними християнами

Головне завдання християнського виховання – навчити дітей правильному спілкуванню з Живим Богом, так розповісти їм про викупительну Жертву Христову, щоб ця розповідь закарбувалася в їх серці, а не тільки у свідомості, дати їм поняття про духовне життя, виховувати їх у виконанні Божих заповідей, допомогти їм усвідомити себе членами Православної Церкви через входження в життя приходської громади. Ось ті завдання, які стоять перед православними батьками. І ми, звичайно ж, повинні не просто розповісти дітям про віру, а повинні цю віру передусім явити на своєму власному життєвому прикладі. Зрозуміло, що не може навчити чомусь той, хто сам цього не вміє. Ми не можемо дати дитині те, чим самі не володіємо, не можемо допомогти їй народитися духовно, якщо самі для духовного життя не народилися і зробити з них справжніх християн ми не можемо, якщо самі такими не являємось. Тому перш ніж нам приступити до виховання дітей, треба обов'язково запитати себе, хто ми є, як ми живемо, чи ми достатньо часу і уваги присвячуємо своєму духовному життю.

Приступаючи до християнського виховання своєї дитини ми повинні зрозуміти що ж головне в житті православної людини? Насамперед, участь у церковних таїнствах, виконання заповідей Божих, молитва. Один старець говорив своєму духовному чаду: «Якщо коли-небудь Бог приведе в твої руки якихось духовних чад, ти вчи їх найголовнішому: вчи їх молитві, а молитва навчить їх всьому іншому». Тому, якщо ми хочемо виховати своїх дітей у вірі, виховати їх православними християнами, наше завдання полягає в тому, щоб допомогти їм навчитися спілкуванню з Богом – навчити їх молитися. Молитва – це не показне зовнішнє дійство, а внутрішнє звернення душі до Бога. І якщо це звернення у нас батьків буде, дитина відчує це, зрозуміє, що для нас це головне, ми цим живемо, в цьому джерело наших радощів, наших сил, ми прибігаємо до Бога в усіх життєвих ситуаціях. Дитину потрібно вчити молитві, щоб молитва була не просто формальністю, не просто звичкою (як почистити зубки перед сном), а щоб дитина молилася свідомо вранці і ввечері, перед і після їди.

         Крім домашнього молитовного правила, також потрібно привчати дитину до храмового богослужіння і насамперед приводити її на Причастя. Якщо дитина маленька, то не варто вистоювати всю службу, можна прийти на середину богослужіння, щоб дитина не втомлювалася і ми з самого дитинства не відштовхнули її від храму. До семи років дітей причащають без сповіді. Коли дитині виповнилося сім років батьки повинні підготувати її до першої сповіді, в цьому може допомогти парафіяльний священик. При нашому храмі діє дитяча недільна школа, а це прекрасна можливість для дитини отримати необхідні знання про християнське життя і найголовніше запитати священика про те, що не зрозуміле і що хвилює вашу дитину.

       Звичайно, з дітьми треба розмовляти на релігійні теми. Віра у дитини може бути дуже сильною, дуже живою, дуже глибокою, дуже дієвою. Але дитині треба допомогти усвідомити свою віру. Про що і як можна розмовляти з дітьми? Я думаю, що найкраща форма бесід з маленькими дітьми це переказ їм житій святих, розповідь про найближче свято, або якусь євангельську історію чи притчу. Якщо діти старшого шкільного віку то їм вже можна більш глибше пояснювати християнські догмати, богослужіння, давати християнську оцінку актуальних проблем. Дуже важливо дати дитині правильне уявлення про Бога, як про люблячого Отця, який любить нас, чує наші молитви і завжди готовий допомогти.

       І на останок, у вихованні найважливіше – це старанна молитва за дитину, любов до неї, незважаючи на її помилки і проступки. Дитина повинна розуміти, що християнське життя – це не заборони, не нудні довгі молитви, не незрозумілі богослужіння. Вона повинна розуміти, що християнське життя – це радість бути з Богом, це радість повного життя в Христі. Це радість любові, радість спілкування з іншими людьми, ніщо цієї радості не замінить. Якщо дитина це побачить, відчує, то я думаю, що тоді вона виросте справжнім християнином.

 

 

Ч. 3. ПРО СИМВОЛ ВІРИ

СИМВОЛ ВІРИ З ПОЯСНЕННЯМИ

(Пояснення взяті із книги Закон Божий)

Символом віри називається короткий і точний виклад усіх істин християнської віри, складений і затверджений на 1-му та на 2-му Вселенських Соборах. І хто ці істини не приймає, той не може бути православним християнином. Весь Символ віри складається з дванадцяти частин, і в кожному з них міститься особлива істина, або, як ще називають – догмат нашої православної віри.

Символ віри читається так:

        1 ч. Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.

       Вірую – вірю, я переконаний в існуванні єдиного Бога, який створив небо і землю і все існуюче у Вселенній. Бог троїчний, і троїчність ця полягає в тому, що в Богові три особи, три іпостасі: Отець, Син і Святий Дух. Кожна особа Тройці є Бог, однак вони в жодному разу не є три боги, а єдине божественне єство. Бог по своїй природі єдиний, але троїчний в Іпостасях. Це велика таємниця, яку не може збагнути людський розум. Бог Отець перша Іпостась Пресвятої Тройці.

      2 ч. І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.

      У другій частині Символу віри ми говоримо про Господа нашого Ісуса Христа, Сина Божого, і сповідуємо те, що знаємо про Нього як про Другу Іпостась Пресвятої Тройці, про Божественну природу Сина Божого до Його народження на землі. Господь Ісус Христос є Єдинородний Син Божий, тобто Він є єдиний Син Бога Отця, народжений із природи Отця, як світло від світла. Від істинного Бога Отця народжується такий само істинний Бог Син, і народжується перше всіх віків, тобто раніше всякого часу – від вічності, так що з Отцем вічно, завжди є Син (а також і Святий Дух), однакової природи з Отцем («єдиносущний з Отцем»). Сам Ісус Христос сказав: «Я і Отець – єдине» (Ін 10, 30). Слова ж Ісуса Христа: «Отець Мій більший за Мене» (Ін 14, 28) стосуються до Його людської природи [6, с. 463].

          3 ч. Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.

        У третій частині Символу віри говориться про втілення Сина Божого, тобто про те, як Син Божий зійшов з небес на землю, прийняв на Себе людське тіло (плоть), крім гріха, і став людиною, тобто прийняв не тільки тіло, але й душу людську і зробився досконалою людиною, не перестаючи в той же час бути Богом – став Боголюдиною. Син Божий зійшов з небес і став людиною (Боголюдиною) для того, щоб спасти нас – людей – від влади диявола, гріха і вічної смерті. Коли настав час спасіння, Син Божий вселився в пренепорочну Діву Марію і, після зішестя Святого Духа, прийняв від Неї людську природу – народився у надприродний спосіб «від Духа Святого і Марії Діви».

       4 ч. І розп’ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був   похований. 

       У четвертій частині Символу віри говориться про те, що Господь Ісус Христос у часи римського правителя в Юдеї Понтія Пилата був розп’ятий на хресті за нас – людей, тобто за наші гріхи і для нашого спасіння, тому що Сам Він був безгрішним. Притому Він дійсно страждав, помер і був похований. Страждав Спаситель, звичайно, не Божеством, Яке не страждає, а людською природою; страждав не за Свої гріхи, яких у Нього не було, а за гріхи всього людського роду. Тілом після Своєї смерті Він був похований у гробі Йосифа Аримафейського, а душею в цей час, до Свого Воскресіння, Він зійшов у пекло, і звідти вивів усіх, хто вірував у Нього, починаючи з Адама та Єви [6, с. 472-473].  .

          5 ч. І воскрес на третій день, як було написано.

          У п’ятому члені Символу віри говориться про Воскресіння Ісуса Христа на третій день після Його смерті. У писаннях пророків Старого Завіту було ясно передбачено страждання, смерть, погребіння Спасителя і Воскресіння Його, тому й сказано: «Як було написано». Слова «як було написано» стосуються не тільки п’ятої, а й четвертої частини Символу віри. Ісус Христос помер у Велику п’ятницю близько третьої години дня, а воскрес після опівночі з суботи на перший день тижня. Але в ті часи і частина дня приймалася за цілий день, чому й говориться, що Він був у гробі три дні. Свідками воскреслого Христа були жінки мироносиці та апостоли, яким Ісус явився після Свого Воскресіння з мертвих, про що детально описано у євангеліях.

        6 ч. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця.

         У шостій частині Символу віри говориться про те, що Ісус Христос з пречистою Своєю плоттю вознісся на небо і сів праворуч Бога Отця. Вознесіння Господнє звершилось через сорок днів після Його Воскресіння. Господь Ісус Христос вознісся на небеса Своєю людською природою (тілом і душею), а Божеством Своїм Він завжди перебував з Отцем. «Сидить праворуч Отця» означає: з правого боку, на першому місці, у славі. Цими словами сказано, що людська душа і тіло Ісуса Христа прийняли таку славу, яку має Христос по Своєму Божеству. Своїм Вознесінням Господь наш Ісус Христос з’єднав земне з небесним і прославив нашу людську природу, піднісши її на престіл Божий; і показав нам, що й наша вітчизна на небі, у Царств Божому, яке відкрите тепер для всіх істинно віруючих у Нього [6, с. 498].

       7 ч. І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.

       У сьомій частині Символу віри говориться, що Ісус Христос знову прийде на землю, щоб судити усіх людей, як живих, так і мертвих, які тоді воскреснуть; і що після цього Страшного Суду настане Царство Христове, якому ніколи не буде кінця. Суд цей називатиметься «Страшним», тому що сумління кожної людини відкриється перед усіма, і розкриються не тільки діла добрі і злі, які хто вчинив за все життя своє на землі, але й усі сказані слова, таємні бажання і думки. Після цього суду праведні підуть у життя вічне, а грішники – в муки вічні за те, що творили злі діла, в яких не розкаялись і яких не загладили добрими ділами і виправленим життям.

       8 ч. І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків.

        У восьмій частині Символу віри говориться про третю Іпостась Святої Тройці – про Духа Святого. Дух Святий є такий самий істинний Бог, як і Отець і Син. Це ми сповідуємо, називаючи Його Господом. Дух Святий також називається Животворчим, бо Він разом з Богом Отцем і Богом Сином дає всьому життя, особливо духовним людям; отже, Він є такий самий Творець світу, нарівні з Отцем і Сином. Оскільки Дух Святий є істинний Бог – третє Лице Єдиносущної Тройці, то Йому ми повинні віддавати поклоніння і прославлення однакове і рівне з Отцем і Сином.

       

        9 ч. В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.

        У дев’ятій частині Символу віри говориться про Церкву Христову, яку Ісус Христос заснував на землі для просвічення грішних людей і єднання їх з Богом. Церквою називається сукупність усіх православних християн, які живуть і померли, «бо у Нього (Бога) всі живі» (Лк 20, 38), з’єднаних між собою вірою і любов’ю Христовою, священноначаллям і святими таїнствами. Кожен же окремо православний християнин називається членом, або частиною Церкви. Отже, коли ми кажемо, що віруємо в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву, то тут під Церквою маються на увазі всі в сукупності люди, які сповідують одну і ту саму православну віру, а не ту будівлю, куди ми ходимо молитися Богу і яка називається храмом Божим (церквою). Христос доручив видиме утворення та управління Церквою святим апостолам, а потім їхнім спадкоємцям – єпископам, і через них невидимо управляє Церквою. Господь Icyс Христос є єдино істинний Глава Церкви і ніякого іншого глави в істинній Церкві Христовій немає і не може бути. Ісус Христос – Глава, а Церква є духовне тіло Христове (Див.: Еф. 1, 22-23; 5, 23).

 

         10 ч. Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів.

         У десятій частині Символу віри говориться про таїнство хрещення і маються на увазі й інші таїнства. Св. Православна Церква має сім таїнств: хрещення, миропомазання, покаяння, причастя, шлюб, священство та єлеєосвячення. У Символі віри згадано тільки про хрещення, тому що воно є наче двері у Церкву Христову. Тільки прийнявши хрещення, можна користуватися іншими таїнствами.

       

        11 ч. Чекаю воскресіння мертвих.

        В одинадцятій частині Символу віри говориться про всезагальне воскресіння мертвих, яке настане при закінченні існування нашого світу. У момент всезагального воскресіння тіла померлих людей зміняться, за єством своїм тіла будуть ті самі, які ми тепер маємо, але за якістю відрізнятимуться від нинішніх: вони будуть духовні – нетлінні і безсмертні. Зміняться тіла також і тих людей, які будуть ще живими у час другого пришестя Спасителя. Воскресіння мертвих, на яке ми чекаємо, станеться одночасно з другим і славним пришестям Господа нашого Ісуса Христа і полягатиме у тому, що тіла усіх померлих з’єднаються зі своїми душами й оживуть.

      

     12 ч. І життя будучого віку.

У дванадцятій частині Символу віри говориться про життя майбутнього віку, тобто про вічне життя, яке настане після всезагального воскресіння мертвих, оновлення усього світу і всезагального суду Христового. Для праведних людей вічне життя буде настільки радісним і блаженним, що в нинішньому стані ми не можемо навіть уявити його або зобразити. Апостол Павло каже: «Не бачило око і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1 Кор. 2, 9). Таке блаженство праведників буде від споглядання Бога у світлі і славі і від з’єднання з Ним. В блаженстві кожного праведника братиме участь і душа і тіло.

Амінь.

      Слово «амінь» давньоєврейського походження і означає «воістину», «безперечно», «безумовно». Воно є похідним від слова «Aman», що має значення твердості, надійності, міцності, вірності, гідності. Тож, вимовити «амінь» означає підтвердити те, що було сказано, визнати промовлені слова правдивими і вартими довіри.

 

Список джерел та літератури

Джерела

  1. Біблія. Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту: В українському перекладі з паралельними місцями та додатками / Пер. Патріарха Філарета (Денисенка). – К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. – 1416 с.
  2. Книга Правил святих апостолів, вселенських і помісних соборів, і святих отців/ Переклад Чокалюк С. М. – К.: Видавництво Преса України, 2008. – 367 с.
  3. Требник митрополита Петра Могили. – У 3 т. – К.: Інформаційно -видавничий Центр Української Православної Церкви, 1996. – Т. 1. – 860 с.
  4. Требник. У 2 ч. – К.: Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2000. – Ч. 1. – 526 с.

Посібники

  1. Вепрук В., прот. Догматичне богослів'я. – Чернівці: Рута, 2002. –544 с.
  2. Серафим Слобідський прот., Закон Божий. – К.: Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2008. – 654 с.
  3. Иларион (Алфеев), еп. Таинство веры: Введение в православное догматическое богословие. – Изд. 4-е. – Клин: "Христианская жизнь", 2005. – 304 с.
  4. Іларіон (Огієнко) митр. Православна віра Єдиної, святої, соборної і апостольської Церкви. Послання східних патріархів. – Нью-Йорк: Українське Православне братство ім. митр. В. Липківського, 1966. – 200 с.
  5. Макарий митр. Православно-догматическое богословие. В 2 т. – К.: Общество любителей православной литературы; Издательство имени святителя Льва, папы Римского, 2007. – Т. 1.
  6. Сильченков Н. Практическое руководство при совершении приходских треб. – К.: Общество любителей православной литературы; Издательство имени святителя Льва, папы Римского, 2007. – 214 с.

Електронні джерела

  1. Пархоменко К. свящ. Нужно ли крестить младенцев?

http://azbyka.ru/parkhomenko/av/zachem_krestit_mladencev–all.shtml

  1. Свечников Д. иерей. Таинство Крещения: ответы на вопросы читателей. http://www.pravmir.ru/article_2899.html
  2. Таинство Крещения. О сути таинства Крещения. Что происходит во время Крещения? http://www.zavet.ru/kresenie1.htm

Книги

books228577dtg3 middle

НОТИ

Аудіо

audio

Відео

НАША КНОПКА

Інформаційне управління Черкаської єпархії

 
 
ioan2018 Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН

   Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН, (в миру Олег Васильович Яременко)...

Читати далі...