86 років тому селяни Мошурова стали на захист сільського храму

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.58 [13 Голоса (ів)]

89120 3 CompressedImage

   27 листопада 1933 року мошурівська церковна громада не побоялася і висловила протест на свавілля та брутальність місцевої влади, допущені при закритті свого парафіяльного храму Святого Іоанна Предтечі. У Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України знайдено унікальний тогочасний документ про цей епізод. Тоді під відповідною заявою до Всеукраїнського центрального виконавчого комітету підписався 131 житель села, передусім – жінки…

 

На початку 30-х років минулого століття комуністична влада двічі закривала церкву в Мошурові. Спершу голодної осені 1932 р. так звана «технічна комісія» дійшла висновку, що будівля святині стара й «під час вітру перекинеться». Але тоді селянам вдалося переконати місцевих функціонерів у тому, що хоч церква Іоанна Предтечі й була побудована 170 років тому, проте дуже міцна і здатна простояти іще довго. До того ж, її було капітально відремонтовано у другій половині ХІХ століття, коли замінили ще й іконостас. Тоді на усі ці потреби мошурівська громада витратила чималі кошти – 3,5 тисячі карбованців.

22 жовтня 1932 року – вже після «першого» закриття – богослужіння було поновлене. Здавалося, небезпека позаду. Церковний актив справно сплачував усі здирницькі держподатки. Як писали згодом селяни, вони «тримали в справності церковне майно, крім дзвіниці, якою ми не користувалися, бо сільрада нам не дала». Чому ж бо не дали? Та тому, що безбожницькі вандали уже тоді накинули на неї оком. Для початку зірвали дошки з підлоги дзвіниці і забрали для потреб школи.

З того часу минув рік, відомий зараз як рік найбільшого в історії України голодомору. Наприкінці жовтня 1933 року до Тальнівського райвиконкому секретаріатом Президії Всеукраїнського центрвиконкому було скеровано цидулу, якою останній дозволяв прибрати до рук «молбудинок» у Мошурові щоб використати «для культосвітніх потреб трудящої людности». «Баскаки» на «місцях» тільки й чекали на цей сигнал «фас»…

Одного з днів листопада, голова Мошурівської сільради Денис Хлипало викликав до себе виконуючу обов’язки церковного сторожа Вустю Мельник і, погрожуючи арештом, наказав віддати ключі від храму. Жінка перелякалася і розповіла, що вони знаходяться у церковного служника. Для того, аби переконатися у правдивості її слів, Хлипало обшукав кишені жінки, після чого разом із політичним інспектором Тальнівської ҐПУ Іваном Шустом почимчикували до храму.

Цей, останній, мав конкретне завдання, підкріплене згаданою постановою ВУЦВК – закрити сільську церкву. Тому ніякі благання вірян відтермінувати рішення до з’ясування обставин на ґепеушника не діяли. Єдине, що той пообіцяв – після закриття храму поверне «молитовні речі». Втім, слова дотримуватися не став.

Дочекавшись закінчення служби, ці двоє повідомили священика й церковного старосту про те, що храм «на підставі закону закривається і передається для культурних потреб села». При цьому ними було вилучено із храму Євангеліє, хрести, іконостас, антимінс, чаші, панікадило, книжки, ризи та інші церковні речі.

Позбавлені змоги молитися у храмі, хрестити новонароджених, ховати покійних за церковним обрядом, мошурівські віряни спочатку безуспішно шукали правду в Тальнівському райвиконкомі. А потім звернулися до Всеукраїнського центрального виконавчого комітету із проханням дозволити їм молитися  у храмі чи в іншому приміщенні та повернути церковні речі, «відібрані без усякого списку».

Дива не сталося: влада войовничих атеїстів таки спаплюжила та знищила мошурівський храм. Втім, злочин не залишився без кари Божої. Першим постраждав чоловік на прізвище Козак. Видершись на церкву знімати хрести, він упав і вбився. Кажуть, не склалася доля і в інших причетних до цього злочину.

Минуло понад вісім десятиліть, аж поки новозбудований храм на честь святого Пророка і Предтечі Господнього Іоанна Хрестителя знову з’явився у Мошурові. 1 жовтня 2017 року його було освячено митрополитом Черкаським і Чигиринським Іоаном. Справедливість, нарешті, було відновлено. Нам же залишився документ, на основі якого й відтворено події та прізвища небайдужих мошурян.

Автори щиро дякують дирекції ЦДАВО за удоступнення та можливість здійснення копій документів згаданої справи.

Довідка: Мошурівський храм Іоанна Предтечі зведений 1762 року. Від серпня 1848 року в ньому служив дячком Іван Біляшівський, дід відомого українського археолога, мистецтвознавця, етнографа Миколи Біляшівського. Помер 36-річний Іван Єремійович 27 вересня 1853, втім дружина покійного та діти, серед яких і Федот, батько майбутнього вченого, ще й 1858 року були у списках мошурівських парафіян.

Роман Захарченко (Київ),

Олег Шатайло (Тальне)

Книги

books228577dtg3 middle

НОТИ

Аудіо

audio

Відео

НАША КНОПКА

Інформаційне управління Черкаської єпархії

 
 
ioan2018 Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН

   Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН, (в миру Олег Васильович Яременко)...

Читати далі...