Ісус Христос – Переможець смерті!

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.80 [5 Голоса (ів)]

 

   Бог створив людину для життя і блаженства. Для повсякчасного збереження людського життя Творець дав «дерево життя посеред раю» (Бут 2, 9), щоб живлячись його плодами, людина і тілом була безсмертною.

Для духовного вдосконалення і утвердження людини в добрі Бог дав заповідь не їсти плоду з дерева пізнання добра і зла (Бут. 2, 17). Щоб охоронити людину від порушення цієї заповіді, Господь огородив її пересторогою смерті: «Бо в той день, коли ти з'їси від нього, смертю помреш» (Бут. 2, 17).Виконуючи дану Богом заповідь, людина ніколи не пізнала б смерті. «Бог не створив смерті і не радіє загибелі живих, бо Він створив усе для буття…» – говорить премудрий Соломон (Прем. 1, 13-14 ). «Але заздрістю диявола ввійшла у світ смерть…» (Прем. 2, 24). Сама людина впустила її у своє буття, використавши на зло даровану їй свободу. Переступивши Божу заповідь, вона віддала перевагу брехні диявола і не послухала голосу Божого. Багатообіцяючими для Єви здалися слова змія-спокусника: «Ні, не вмрете… розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло» (Бут. 3, 4-5), вона знехтувала Божим застереженням: «смертю помреш» (Бут. 2, 17), взяла плодів від забороненого дерева і їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв (Бут. 3, 6). Відразу після переступу заповіді Божої Адам і Єва вкусили гіркоту смерті, але нестерпною ця гіркота стала для них після смерті їх сина Авеля, який загинув від руки брата Каїна. Тоді прабатьки побачили що таке тілесна смерть, хоча досвід духовної смерті, як відпадіння від Джерела Життя – Бога, вони вже отримали раніше. Найстрашнішим наслідком гріхопадіння прабатьків стала двояка смерть: духовна (втрата благодаті Божої) і тілесна (відділення душі від тіла).

 

Через гріх Адама і Єви не тільки вони самі, але й всі їх нащадки стали підвладними смерті. «Як від зараженого джерела тече заражений потічок, так від родоначальника, зараженого гріхом і тому смертного, відбувається зараження гріхом і тому смертне потомство» – говориться в Православному Катехизисі. Смерть воцарилася у світі і ніхто не міг уникнути її страшного вироку. З роду в рід, з покоління в покоління люди ставали легкою здобиччю смерті. Якими б святими не були старозавітні праведники над ними тяжів невмолимий закон смерті, а після неї – шеол, з якого ніхто не міг вийти.

Але Бог не залишив людину наодинці зі смертю, Він не міг довго дивитися на нещасний людський рід мучимий дияволом і смертю. Бог Сам став людиною, щоб вирвати її з тенет смерті. Син Божий, не перестаючи бути Богом, став Сином Людським, щоб підняти Адама і його нащадків із тління. Христос, прийнявши нашу людську природу, пройшов шлях, який проходить кожна людина від народження до смерті, але померши, Він Воскрес. Ще до Воскресіння із мертвих, коли пречисте тіло Христове перебувало у гробі, Своєю людською душею Він сходив у пекло (1 Петр. 3, 18-19), скасував владу диявола і звільнив полонених старозавітніх праведників від кайданів пекла. За вченням деяких древніх отців Церкви (свт. Григорія Нісського, свт. Іоанна Золотоустого та ін.) Спаситель вивів з пекла не тільки старозавітних праведників, які чекали Його пришестя, але й всіх тих, котрі повірили Його проповіді у пеклі, і забажали піти за Ним, як за Визволителем. Після зруйнування Ісусом Христом держави пекла відбулося Його Воскресіння, тобто возз'єднання душі з тілом, яке лежало у гробі.

«Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував» – радісно ликують християни. Радіє вся Вселенна, бо Життя виявилося сильнішим за смерть, світло над темрявою, добро над злом. Спаситель не міг бути переможений смертю, адже вона не змогла знайти у Ньому чогось свого, у Ньому не було гріха. Ісус Христос переміг смерть, Він воскрес із мертвих Своєю власною силою, внаслідок нерозривного поєднання у Ньому божественної і людської природи. Хоч і були раніше чудеса пов'язані із воскресінням мертвих, але цих померлих воскрешала інша людина і вони воскресали до тимчасового життя, а пізніше знову помирали. Ніколи і ніхто не воскрешав самого себе. Це зробив Христос, «первісток серед померлих» (1 Кор. 15, 20). Його перемога над смертю полягає в тому, що воскреснувши з мертвих, Він більше не вмирає, смерть вже не має влади над Ним (Рим. 6, 9). Воскреснути не на тимчасове, а на вічне життя, міг тільки Той, Хто будучи людиною, у той же час є Богом, Владикою життя і смерті.

Воскресіння Христове має безпосереднє відношення до кожного з нас, воно звільняє людство від вічної смерті. Тілесне Воскресіння Ісуса Христа є свідченням дійсності звершеного Ним Спасіння. Ап. Павло називає Христа первістком серед померлих, Який відкриває дорогу до загального воскресіння всьому людству: «Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих» (1 Кор. 15, 20). Таким чином, Воскресіння Ісуса Христа є заставою нашого воскресіння: «Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть, кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його» (1 Кор. 15, 22-23). Після загального воскресіння смерть, переможена Воскресінням Христовим, буде остаточно вигнана зі світу: «Останній же ворог знищиться – смерть» (1 Кор. 15, 26).

Воскресіння Христове принесло всьому людству невимовну радість і надію, воно надало людському існуванню глибокого сенсу. Завдяки Воскресінню Спасителя воскреснуть всі нащадки Адама (одні у воскресіння життя, а інші у воскресіння суду) (Ін. 5, 28-29). Якщо б Христос не воскрес то людству нічого б не залишалося як жити за древньою приказкою: «Будемо їсти, пити і веселитися бо завтра помремо». Але перемігши смерть, Христос відкрив нам зовсім інші перспективи, Він дарував надію на життя: «Хто вірує в мене, якщо і помре, оживе» (Ін. 11, 25). Весь фаталізм і песимізм древнього світу позбавляють сенсу переможні слова: «Христос Воскрес!». У світ прийшла радість воскресіння, якої так не вистачало пригніченому смертю людству. Христос переміг смерть і вона вже не панує над людським родом, тепер смерть являється лише сном, переходом в інше життя. І хоча тілесна смерть ще не скасована, адже люди продовжують помирати та її безпорадність вже продемонстрована. «Так, ми все ще вмираємо, як раніше, – говорить свт. Іоан Золотоуст, – але смерті нас не втримати назавжди, а значить, це не смерть... влада і сутність смерті в тому, що померлий не може повернутися до життя; але якщо після смерті він оживе і, більш того, отримає краще життя, тоді це вже не смерть, а просто сон».

Євангліє розповідає нам, що воскреслий Господь являючись Своїм скорботним ученикам говорив їм: «Радуйтеся!» (Мт. 28, 9). І вони раділи, раділи і жони-мироносиці, побачивши воскреслого Господа. Раділи всі, хто почув проповідь про воскреслого Христа і повірив у Нього. Радіє вся Церква Христова. І ми християни, не зважаючи на всі труднощі життя, особисті проблеми і негаразди повинні радіти Воскресінню Христовому і цю радість щедро дарувати один одному. Нехай світло Христового Воскресіння просвітлює наші серця і наповнить їх небесною радістю.

протоієрей Василій Паплик,

кандидат богословських наук

Книги

books228577dtg3 middle

НОТИ

Аудіо

audio

Відео

НАША КНОПКА

Інформаційне управління Черкаської єпархії

 
 
ioan Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН

   Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН, (в миру Олег Васильович Яременко)...

Читати далі...