ЗВЕРНЕННЯ!

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 [2 Голоса (ів)]

73456

ЗВЕРНЕННЯ
ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ ДУХОВЕНСТВА ЧЕРКАСЬКОЇ ЄПАРХІЇ
Української Православної Церкви Київського Патріархату
до
духовенства та віруючих УПЦ (Московського Патріархату)

на Черкащині

 

з приводу необхідності невідкладного подолання
розділення Православної Церкви в Україні
і утворення єдиної Помісної Православної Церкви

Дорогі брати!

Вслід за Архієрейським Собором Української Православної Церкви Київського Патріархату підтверджуємо раніше звернені до вас Священним Синодом і Вищою Церковною Радою нашої Церкви заклики – подолати розділення Православної Церкви в Україні та утворити єдину Помісну Українську Православну Церкву.

Ми, як і ви, бажаємо здійснити це об’єднання на основі канонічного порядку і традицій Православної Церкви, але бачення цього порядку у нас з вами відрізняється. Давайте спробуємо прибрати ці розбіжності, щоб прийти до єдності.

Всім відомо, що досі Православна Церква не має єдиного визначеного порядку проголошення автокефалії, тобто повної адміністративної незалежності. Відсутність єдиного погляду на це питання засвідчена і в рішеннях зібрання Предстоятелів (Сінаксу) Православних Церков, яке завершилося 9 березня ц.р.

Разом з тим низка правил та традицій православ’я свідчить про тісний зв’язок між державним станом народу і статусом автокефалії його Церкви. Зокрема про це говорять 34 Апостольське правило: «Єпископам всякого народу належить знати першого серед них, і визнавати його, як главу, і нічого, що перевищує його владу, не творити без його розсуду...», 17 правило IV Вселенського Собору, 38 правило VI Вселенського Собору, де вказано, що «устрій церковних справ повинен відповідати політичним і громадським формам», та численні історичні прецеденти проголошення автокефалії Помісних Церков у минулому.

Принцип «у незалежній державі – незалежна (автокефальна) Церква» – норма православної традиції, а не вигадка сучасних політиків, як вас намагаються переконати неправдомовці. Це підтверджується, окрім іншого, такими документами, як Томос Константинопольського Патріархату про визнання автокефалії Православної Церкви в Польщі, в якому цитується Апофегма патріарха Фотія: «Прийняти, що права, які торкаються церковних справ, а особливо справ парафій, повинні відповідати політичним і адміністративним перемінам» (1924 р.) і виписка з визначення Священного Синоду при Святійшому Патріарху Московському і всієї Русі від 19 листопада 1943 року №12 (Журнал Московської Патріархії № 3 за 1944 р., с. 3) щодо визнання автокефалії Грузинської Церкви, де сказано: «за церковними правилами (Всел. IV, 17 та ін.), церковні кордони повинні слідувати за державними».

Саме виходячи з цих канонічних підстав Собор УПЦ 1-3 листопада 1991 р. ствердив: «Незалежна Церква у незалежній державі є канонічно виправданою та історично неминучою» (Визначення Собору УПЦ 1-3 листопада 1991 р. з питання повної самостійності УПЦ). Маємо зазначити, що під цим рішенням стоять підписи всіх тогочасних архієреїв УПЦ, в тому числі і нинішнього Місцеблюстителя престолу УПЦ митрополита Онуфрія.

Мудрість саме такого принципу наочно підтверджується нинішніми подіями. Адже зараз ви опинилися перед необхідністю вибору: схвалювати позицію свого Патріарха Кирила, який фактично підтримує кремлівське керівництво в його агресивних діях проти України, чи бути вірними своїй Батьківщині Україні, захищаючи її від російської інтервенції. Саме ваше підпорядкування Московському Патріархату стає одним з аргументів для виправдання російською владою своєї агресії проти України – бажаєте ви цього чи ні, адже в їхніх очах ви є частиною видуманого ними так званого руського міра, а в очах українців – п’ятою колоною Кремля.

Ми закликаємо вас усвідомити, що насправді московські слова про «неканонічність» Київського Патріархату є такими ж неправдивими, як твердження Кремля про нелегітимність української влади. В очах Москви залежність від неї – завжди законна, а свобода – злочин.

Хочемо нагадати, що починаючи з 2009 р. кілька разів за церковними і політичними каналами від імені особисто Патріарха Кирила нашому Предстоятелю надходили пропозиції в обмін на повернення до складу РПЦ – повернути йому всі попередні посади. Тобто, Московський Патріарх Кирил і представники Кремля гарантували нашому Предстоятелю посаду Предстоятеля УПЦ МП і всі пов’язані з нею права – якщо би він погодився приєднатися до Московського Патріархату. Лише один цей факт вже яскраво свідчить, що насправді Московська патріархія піклується не про дотримання канонів, а про збереження влади над Україною.

Всечесні отці!

Закликаємо кожного з вас відчути особисту відповідальність перед Богом і Церквою за подолання існуючого розділення. Не варто лише чекати, коли «хтось десь нагорі» вирішить, що настав час єднання – цю справу вже слід робити кожному, сприяючи подоланню ворожнечі, налагоджуючи добрі стосунки з представниками Київського Патріархату в місці свого служіння. Наші братські обійми відкриті для вас.

Дорогі брати і сестри!

Ми закликаємо вас доносити своє прагнення церковної єдності до своїх віруючих. Також запрошуємо вас відвідувати наші храми, щоби ви на власному досвіді переконалися – ніщо, окрім штучних перешкод з боку Москви, не розділяє нас, братів у православній вірі та дітей одного українського народу.

Хочемо всіх ще раз запевнити, що Київський Патріархат не заохочує, не підтримує і не схвалює погромів чи захоплень храмів УПЦ МП. Ми переконані, що подолати розділення зможемо лише мирним шляхом. У зв’язку з цим закликаємо всіх наших прихильників не піддаватися на жодні провокаційні заклики, пам’ятати про свою християнську гідність та відповідальність.

Ми вітаємо створення двома Церквами комісій для ведення діалогу. Прикро, що досі, попри бажання нашої сторони, вони не змогли приступити до роботи. Сподіваємося, що відповідні зустрічі відбудуться у найближчий час, чим буде або засвідчена щирість бажання братів з УПЦ МП вести діалог та долати існуючі суперечності, або бажання затягувати це питання на невідомий термін і викрити небажання шукати єдності православ’я з боку вашого єпископату.

На наше переконання діалог слід вести не лише у центрі, але і на місцях. І тому вважаємо обов’язково необхідним створення комісій для діалогу в на рівні Черкаської єпархії, відкритого для очей і погляду всієї Черкаської громади, де у безпосередньому спілкуванні архієреїв і духовенства двох Церков можна знаходити шляхи вирішення багатьох насущних проблем, а згодом донести їх до вищого керівництва. Платформою для такого діалогу може стати новоутворена координаційна рада при голові Черкаської ОДА. Наостанок закликаємо негайно відмовитися від такого фактору, що привносить розбрат у наші стосунки, а саме: перехрещення, перевінчання, перепоховання і пересвячення, також прибрати з ваших церков оголошення, що ви не молитеся за нас і за наших віруючих, називаючи нас розкольниками і безблагодатними.

Дорогі отці, брати і сестри!

Всім нам належить пам’ятати, що Церква є Божа, і єдиний Глава її – Господь Ісус Христос, і благодать дається не від патріархів, а від Нього. Тому найперше, що належить всім нам, як християнам, робити – щоденно ревно молитися Богові за припинення ворожнечі, примноження любові, подолання розділення і утворення єдиної Помісної Православної Церкви в Україні. За це ми підносимо свої молитви та закликаємо і вас робити цей посильний кожному внесок у богоугодну справу церковного єднання.

Наостанок вітаємо всіх Вас з наступаючим святом Святої і Великої Пасхи Христової:

Христос воскрес!

Бажаємо вам миру від Господа і всіх благ!

Збори духовенства Черкаської єпархії УПЦ Київського Патріархату від 10 квітня 2014 року

Книги

books228577dtg3 middle

НОТИ

Аудіо

audio

Відео

НАША КНОПКА

Інформаційне управління Черкаської єпархії

 
 
ioan2018 Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН

   Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН, (в миру Олег Васильович Яременко)...

Читати далі...