Раді вітати Вас на нашій сторінці недільної школи імені Апостола і Євангелиста Іоана Богослова!


" Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже! Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде. І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши." (Від Марка 10:14-16)

Get Adobe Flash player

   1    3    4    2    5

Популярно

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 [2 Голоса (ів)]

«Хіба не знаєте, що тіла ваші є храм Святого Духа, Який живе в вас…» (1 Кор. 6, 19).

Про те, що в людині є не тільки матеріальний, але і духовний початок, знали всі древні релігії, проте співвідношення цих початків розумілося по-різному. У дуалістичних релігіях матерія вважалася злою і ворожою людині: маніхеї навіть вважали сатану творцем матеріального світу. В античній філософії цінність людини, її достоїнство завжди пов'язувалися з її душею, і спасіння людини завжди мислилося як спасіння тільки душі. Тіло ж завжди розглядалося як злий початок, ворожий по відношенню до духа.

Ставлення античної людини до тілесності яскраво проілюстровано у відомому зіставленні тіло – темниця або тіло – гробниця душі. Прикладом такого ставлення до тілесності можуть бути такі слова відомого філософа-стоїка Сенеки: «Я – висока істота і народжений для більшого, ніж бути рабом свого тіла, на яке я дивлюся лише як на окови, одягнені на мою свободу. У такому огидному житлі мешкає душа» [4, с. 211]. Аналогічні вислови можна знайти у багатьох язичницьких філософів древності. Виходячи з такого розуміння тілесності, язичникам навіть неприємно було чути, що людське тіло колись воскресне, тому що вони звикли дивитися на тіло як на темницю душі, і, отже, на їх думку, душа повинна піклуватися не про те, щоб ввійти в тіло на вічність, а про те, щоб швидше вийти з нього, якщо хоче бути вільною і щасливою [25, с. 110]. Виходячи з поняття про недосконалість світу, тримаючись тієї думки, що матерія зло, не мали світлого погляду на людське тіло також гностики. За їх вченням людині потрібно піклуватися про те, щоб звільнити свій дух від всього чуттєвого і перервати, якщо можна, всякий зв'язок з матерією.

 

Християнський погляд на значення тілесної складової людської природи суттєво відмінний від того, як розумілася тілесність в античності. Для християнства прийняття такого погляду на значення тіла у складі людської природи є неможливе через факт Боговтілення. Христос прийнявши людську природу, показав, що тіло людини не є чимось злим і противним Богові. Хоча християнство завжди вчило про перевагу духовного, вічного, нетлінного над матеріальним, тлінним і смертним, проте утвердження цього ієрархічного принципу в християнстві ніколи не виливалося в ототожнення тілесності з чимось злим і недостойним людини. Святий Юстин Філософ в полеміці з язичниками помічає, що якщо плоть справді безкорисна, то чому Христос зцілив її? [21, с. 362]. Тим більше, Церква сприйняла від біблійної традиції погляд, згідно з яким людиною може називатися тільки істота, що складається з тіла і душі. Тільки така психофізична єдність і може у власному значенні слова називатися людиною. Душа сама по собі людини не складає. Священномученик Іриней Ліонський говорить, що безтілесні духи ніколи не будуть духовними людьми. Тільки все наше буття в цілому, тобто з'єднання тіла і душі, утворює людину [4, с. 212]. Яка б не була велика схожість людського тіла з тілом тварин, близьких до нього за складом, однак перше відрізняється від останнього такою зовнішністю, яка ясно показує перевагу людини перед тваринами, а саме – пересування в прямому положенні [30, с. 35].

Християнська традиція, пов'язана з виникненням чернецтва, не дивлячись на поширену практику так званого «умертвління плоті», ніколи не розглядала аскезу як боротьбу з тілесністю, як прагнення звільнитися від оков тіла. Навпаки, аскеза своєю ціллю має звільнення тіла від гріха, через досягнення безпристрасності, через звільнення всієї людини від пристрастей, включаючи і душу, і тіло. Отці Церкви часто наполягали на тому, що людська природа не є тільки душа чи тільки тіло, але обоє разом складають людину. Стверджуючи, що тіло являється складовою частиною самої людини, признаючи за ним однакове достоїнство з душею і відмовляючись приписувати йому відмінне від душі походження і долю, вони сперечаються із спіритуалістичними концепціями, згідно яких тіло – всього лиш втілення душі, свідчення її падіння, джерело її нечистоти, могила яка випадково ув'язнила її, добавлений і неголовний елемент, тоді як душа одна складає природу людини і повинна буде проявити себе чи досягти виконання призначення при відділені від тіла через послідовне відречення останнього [11, с. 3132]. Святі отці та вчителі Церкви на основі Біблії вчать, що душа і тіло не є чужими елементами, сполученими в індивідуумі лише на якийсь час, але дані одночасно і назавжди в самому акті творіння: душа «заручена» з тілом і нерозлучна з ним. Тільки сукупність душі і тіла є повноцінною особою-іпостассю: ні душа, ні тіло самі по собі такими не є [6, с. 82].

Тому перед захисниками християнства, серед інших важливих завдань, стояло завдання довести язичникам, гностикам, спіритуалістам, що тіло не є злим початком і джерелом зла і що Господь воскресить це тіло, даруючи йому нетління і життя у вічності. Для більшого підсилення своїх доказів про значення тіла для людини і її цінність перед Богом отці та вчителі Церкви, приводять слова апостола Павла, «Хіба ж не знаєте, що ви – храм Божий і Дух Божий живе у вас?» (1 Кор. 3, 16), – і вчать про те, що тіло треба берегти чистим та непорочним. Називаючи тіло храмом Святого Духа, богоносні отці закликають християн ставитися до нього з благоговінням, не оскверняти гріховними вчинками, особливо охороняти від блудних похотей.

Берегти плоть як храм Божий закликає св. Климент Римський: «Ніхто з вас не повинен говорити, що ця плоть не підлягатиме суду і не воскресне. Знайте: в чому ви спасенні, в чому прозріли, якщо не в плоті? Тому нам потрібно берегти плоть як храм Божий. Бо як покликані в плоті, так і на суд прийдете у плоті. Як Христос Господь, що спас нас, хоча спершу був духом, зробився плоттю і таким чином покликав нас, так і ми отримаємо нагороду в цій плоті» [10, с. 186].

Про тіло як храм Духа Святого говориться і в книзі Єрма «Пастир», тут автор передає слова сказані до нього таємничим пастирем, який грізно попереджає, яке покарання чекає на того, хто осквернить свою плоть: «Слухай далі, – сказав він. Цю плоть твою бережи неоскверненою і чистою, щоб дух, що живе в ній, був задоволений нею і спаслась твоя плоть. Дивись також ніколи не приходь до думки, що ця плоть загине і не зловживай нею в якій-небудь похоті. Бо якщо оскверниш плоть твою, то оскверниш і Духа Святого; якщо ж оскверниш Духа Святого, не будеш жити» [15, с. 272].

Зберігати плоть як храм Божий закликає християн св. Ігнатій Богоносець у своєму посланні до Філадельфійців, говорячи, що ці слова звістив йому Дух Святий: «Без єпископа нічого не робіть, зберігайте плоть свою як храм Божий, любіть єднання, уникайте розділення…» [5, с. 299].

На думку християнського апологета Татіана Асирійця, Бог благоволить жити в людині тоді, якщо людина триматиме себе на подобі храму: «Душа є зв'язок плоті, а плоть – вмістилище душі. Якщо істота, так складена, триматиме себе на подобі храму, то Бог благоволить жити в ній через Духа, що Ним посилається. Якщо ж храмина людини не така, то вона перевершуватиме тварин тільки членороздільними звуками, а у всьому іншому спосіб її життя буде таким же, як у них, і вона вже не є подоба Божа» [26, с. 24].

За вченням вчителя Церкви Тертуліана, покаяння готує серце людини для того, щоб воно стало житлом Святого Духа: «Як Предтеча Господа, він призначив покаяння для очищення розуму, щоб все, що осквернене древнім заблудженням, заплямоване в серці людини невірою, покаяння очистило б сміливо і відкинуло геть, приготувавши таким чином Духу Святому чисте житло серця, в яке Він охоче сходить з небесними благами» [29, с. 82]. Звертаючись до тих, які принижували плоть і заперечували її воскресіння, Тертуліан приводить місця Священного Писання, які прославляють плоть. Вчитель Церкви, пояснюючи слова апостола Павла, в яких він негативно висловлюється про тіло, говорить, що апостол «засуджує не субстанцію плоті, а її дії» і називає її храмом Божим [28, с. 7071].

Про те, що віруючі повинні зберігати душу і тіло чистими і непорочними, бо в них постійно перебуває Дух Божий, навчає св. Іриней Ліонський: «Бог всього через воскресіння з мертвих замість святості і праведності, і терпіння дасть вічне життя, яке Він обіцяв через Того, Хто помер і воскрес, через Ісуса Христа, Якому Він дав царство і владу над всім існуючим, живим і мертвим, так само як і суд; потім (апостоли) також за допомогою істинного слова вчили зберігати тіло непорочним для воскресіння і душу незаплямованою. Так, отже, повинні поводитися віруючі, тому що в них постійно перебуває Дух Святий, Який даний Ним (тобто Христом) при хрещенні і тими, що отримали твердо збережений, внаслідок чого вони ходять в істинності і святості, і праведності, і терпінні. Бо також і душа матиме участь у воскресінні, коли тіла віруючих знову приймуть певний вигляд і разом з нею будуть пробуджені силою Святого Духа і введені будуть в Царство Боже» [8, с. 41-42].

Для померлих є надія на суді отримати спасіння, але для тих які носили в собі Духа Божого: «Бо для померлих раніше явлення Христа є надія, що вони на суді Воскресшого отримають спасіння, саме для тих, які боялися Бога і померли в праведності і носили в собі Духа Божого, як патріархи, пророки і благочестиві» [8, с. 56]. Також ліонський святитель називає людське тіло, храмом Божим тому, що в ньому щодня здійснюється служіння Богу: «І не заповідано проводити день у спокої і дозвіллі тому, хто щодня дотримує суботу, тобто в храмі Божому, який є тіло людини, здійснює достойне служіння Богові і всякий час творить правду» [8, с. 96]. Святий Іриней підкреслює ту думку, що гріх блуду звершується проти тіла як проти храму Божого [14, с. 544]. Він досконалою людиною називає ту, у якій живе Святий Дух, тоді така людина стає храмом Божим. За словами ліонського святителя, ті люди, в яких живе Святий Дух, називаються духовними, а ті, які служать плотським похотям і відкидають Його пораду, тілесними: «І тих, які мають запоруку Духа і не служать похотям плотським, але підкоряються Духу, і у всьому поступають розумно, апостол справедливо називає духовними, тому що Дух Божий живе в них. Але духовні люди не будуть духами безтілесними; а істота наша, тобто, з'єднання душі і плоті, приймаючи Духа Божого, складає духовну людину. Тих же, які відкидають пораду Духа і служать задоволенням плоті, живуть безрозсудно і неприборкано вдаються до своїх похотей, не маючи ніякого бажання Божественного Духа, але живуть подібно до худоби і собак – апостол справедливо називає плотськими, тому що ні про що інше не помишляють, окрім плотського» [7, с. 460]. Св. Іриней, приводячи слова ап. Павла, де на перший погляд може показатися, що він принижує плоть, пояснює, що апостол зовсім інше має на увазі, відкидаючи лише похіть плоті, називаючи людину вмістилищем Духа Святого [7, с. 465-466].

За вченням Климента Олександрійського, душа є організаційний початок тіла, і тіло з гробу душі повинне зробитися храмом Божим [9, с. 315].

Оріген вважає, що тіло в тому випадку стає храмом Божим, якщо думка про Творця є чистою: «І такий висновок тим більше справедливий, якщо ми протиставимо таких людей тим мужам, які прийняли вчення не брати членів Христових (1 Кор. 6, 15. 19), не брати тіла, в якому живе Слово, для того, щоб робити їх членами блудниці (1 Кор. 6, 15), тим мужам, які навчилися, що тіло це житло розумної душі і присвячене Богові, Творцеві всіх речей, є храм Божий (1 Кор. 3, 16), ними оселений, і що (тіло) стає таким (храмом) в тому випадку, якщо думка про Творця перебуває чистою і незаплямованою; тим мужам, які навіть бояться осквернити храм Божий через заборонене співжиття і таким чином вважають вправляння в стриманості немов істотною приналежністю Богошанування» [13, с. 368].

За вченням Орігена, Святий Дух живе не у всіх людях, а лише у оновлених благодаттю Божою, тому участь у Святому Дусі мають тільки святі: «І під час потопу, коли всяка плоть зійшла зі шляху Божого, Бог, як написано, сказав про негідних і грішників: «Не вічно Духу Моєму бути зневаженим людьми цими, тому що вони плоть» (Бут. 6, 3) Тут ясно показується, що від кожного недостойного Дух Святий віднімається. Також в псалмах написано: «Віднімеш дух їх – вони щезнуть, і у прах свій повернуться. Пошлеш Духа Свого, і створяться, і Ти обновляєш лице землі» (Пс. 103, 29-30). Це говориться, очевидно, про Святого Духа, Який після віддалення і знищення грішників і недостойних Сам сотворив Собі новий народ і відновить лице землі, коли люди, знявши з себе, за допомогою благодаті Духа, стару людину із її справами, почнуть ходити в оновленні життя. І тому правильно говориться про Святого Духа, що Він житиме не у всіх і не в тих, які є плоть, але в тих, земля яких буде оновлена…Таким чином, дія сили Бога Отця і Сина простягається на всяке творіння без винятку; в Святому ж Дусі, як ми бачимо, мають участь тільки святі» [14, с. 61-62].

За словами Лактанція, багатий, який прив'язаний до свого багатства, замість того, щоб носити в своєму серці Духа Божого, носить багатство [8, с. 251].

Авва Ісайя в своїх духовно-моральних настановах повчає: «Піклуйся про своє тіло, як про храм Божий, – піклуйся, як той, що має воскреснути і дати відповідь Богові; бійся Бога, як той, що має дати Йому звіт про все, що вчинив; як, коли тіло твоє отримає рану, піклуєшся ти вилікувати її, так турбуйся, щоб воно з'явилося безпристрасним у воскресінні» [2].

Преподобний Єфрем Сирін в своїй книзі «Про покаяння», даючи настанови про те, що нам потрібно уникати гріховних вчинків і плотської скверни, бути смиренними і лагідними, тому що наше тіло є храмом Святого Духа говорить: «Скверна плоті нічого не має в собі, окрім засудження і невгасимого вогню; а святиня і в цьому віці – похвала і величання, і в майбутньому – вінець нев'янучий. Тіло твоє, брат, є храм Святаго Духа, що мешкає в тобі; тому піклуйся про храм, аби не образити Того, Хто живе в нім» [16].

Святитель Василій Великий називає храмом Божим тих, в яких перебуває Дух Божий, а храмом ідольським тих, які осквернюють себе п'янством [22]. Викриваючи та засуджуючи п'янство, звертаючись до тих, які хворіють цією пристрастю святитель говорить: «Ти заздалегідь зробив себе житлом супротивного духа, став храмом ідольським, замість того, щоб тобі стати храмом Божим через вселення Духа Святого» [23].

Святитель Григорій Богослов закликає християн не догоджати плоті, а будувати в собі храм, щоб у ньому завжди перебував Бог: «Тому не догоджай плоті, аби не полюбити до надмірності теперішнє життя. Але прагни споруджувати прекрасний храм; тому що людина є храм великого Бога. І той споруджує себе в цей храм, хто відмовляється від землі і невпинно прямує до неба. І сей-то храм раджу тобі охороняти так, щоб він був сповнений пахощів від всіх твоїх справ і слів, аби завжди перебував в нім Бог, аби він завжди був досконалий, і притому природньо, а не зовнішньо» [24].

Преподобний Макарій Великий повчає віруючих у Христа берегти як тіло від видимого гріха, бо воно є храмом Святого Духа, так і душу від непристойних помислів, бо вона невіста Христова [19].

Святитель Іоан Золотоустий в своїй бесіді на 1-е послання апостола Павла до Коринф'ян, засуджуючи блудні похоті пояснює чому слід уникати плотських пристрастей і бути ціломудреним: «Ви, члени Христові, ви – храм Духа; не будьте ж членами блудниці; ви безчестите не своє тіло, тому що це тіло – не ваше, а Христове… Якщо у вас, тіло не ваше, то ви не маєте права безчестити тіло іншого, особливо коли воно належить Владиці, або оскверняти храм Духа. Якщо того, що увійшов до приватного будинку і зробив в нім безчинство піддається великому покаранню, то, подумай, якій муці піддасться той, що робить храм Царя, вертепом розбійника! Уявляючи все це, соромся Того, хто живе в тобі; це – Утішитель; бійся Того, хто з'єднався з тобою і засвоїв тебе Собі; це – Христос. Чи не зробився ти членом Христовим? Уявляй це і будь цнотливий» [27].

Блаженний Августин, називає людське серце істинним храмом Божим, якщо воно очищається від пристрастей і заблуджень [3].

Преподобний Ніл Сінайський, повчає: «Серцем вправляйся в незлобивості, а тілом в чистоті; те і інше творить тебе храмом Божим. Так зберігай храм свій, як храм Того, хто створив, має судити і влаштовує, щоб ти – образ Його – був чистий. Якщо бажаєш бути храмом Божим, то принось Богові безперестанну жертву – безперервну молитву» [18]. «Божественний Апостол за віру назвав тебе домом і храмом Святого Духа. Як же не побоявся ти в храм Божий вносити гній блудних пісень, і жалюгідного сміху, і всякого сміття, і душевредних слів?» [17].

Преподобний Симеон Новий Богослов, називаючий тіло християнина храмом Божим, напоумлює тих, які осквернили себе блудними похотями і закликає їх до щирого покаяння: «Хто після Хрещення осквернив себе непотрібними ділами і гріхами і тіло своє, яке є храм Божий, блудно сотворив житлом похотей, пристрастей і демонів, для того потрібен не той лише подвиг покаяння, про який я маю сказати тобі, але потрібні і багато інші покаяльні подвиги і прийоми самоумертвління і самопригнічення, щоб вмилостивити Бога і повернути собі ту божественну гідність, яку втратив унаслідок свого гріховного життя» [20].

Аналізуючи вчення святих отців і вчителів Церкви про тіло людини як храм Святого Духа, потрібно зазначити, що всі вони з належним благоговінням ставилися до людської плоті, віддаючи їй відповідне місце в складі людської природи. В їх словах ми не знаходимо презирства чи негативного ставлення до плоті, як до неї ставилися різного роду єретики, зокрема: гностики і маніхеї. Духоносні отці Церкви ніколи не підтримували спіритуалістичну точку зору, що матерія зло і що її потрібно «умертвляти» та «скинути», хоча, як крайність такі погляди простежуються і в християнській аскетиці. Коли святі отці висловлюються про тіло негативно, то засуджують не його природу, яка створена Богом і є доброю, а плотські гріховні пристрасті та догоджання своїй плоті.

Кожен християнин повинен усвідомити, що з моменту хрещення не тільки його душа, але й тіло являється храмом Святого Духа, і ніхто невправі вважати, що плоть його власність, і що нею можна користуватися як заманеться, часто віддаючи її безсоромним блудним похотям. Не випадково в духовній літературі така велика увага приділяється настановам про ціломудреність, адже, духовно-тілесна чистота, є однією з найважливіших умов богоєднання. Дух Святий живе лише в тому храмі людського тіла, який не осквернений блудом, п'янством, обїданням та іншими пороками. Своїми гріховними вчинками, людина проганяє Духа Святого і тіло її з храму Божого перетворюється у вертеп демонів. Тому від самої людини, від способу її життя залежить хто житиме в ній: Бог чи диявол, і не тільки тут в земному житті, але й в житті вічному.

1. Біблія. Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту: В українському перекладі з паралельними місцями та додатками / Пер. Патріарха Філарета (Денисенка). – К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. – 1416 с.

2. Авва Исаия. Духовно – нравственные слова. http://ni-ka.com.ua/files/isaiafeof.rar

3. Блаженный Августин. О Вере и Символе (веры). http://ni-ka.com.ua/files/avgsimvol.rar

4. Давыденков О., иерей Догматическое богословие: Учеб. пособ.– Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Православный Свято-Тихоновский гуманитарный университет, 2006. – 436 с.

5. Игнатий Антиохийский, свт., Послания // Писания мужей апостольських. – М.: Издательский Совет Русской Православной Церкви, 2008. – С. 331370

6. Иларион (Алфеев), еп. Таинство веры: Введение в православное догматическое богословие. – Изд. 4-е. – Клин: «Христианская жизнь», 2005. – 304 с.

7. Ириней Лионский, еп. Пять книг обличения и опровержения лжеименнаго знания // Творения / Пер. прот. П. Преображенского. – М.: Паломник, Благовест, 1996. – С. 19528.

8. Ириней Лионский, св. Доказательства апостольской проповеди // Творения / Пер. проф. Н. Сагарды. – М.: Паломник, Благовест, 1996. – С. 567616.

9. Климент Александрийкий. Кто из богатых спасется / Пер. с древнегреч. вступ. ст., коммент. и указатель А. Ю. Братухина. – СПб.: Издательство Олега Абышко, 2006. – С. 238276.

10. Климент Римский, св. Послания // Писания мужей апостольських. – М.: Издательский Совет Русской Православной Церкви, 2008. – С. 135158.

11. Ларше Жан. Исциление психических болезней: Опыт христианского Востока первых веков / Перев. с. франц. иером. Саввы (Тутунова) и О. Пильщиковой. – М.: Изд. Сретенского монастыря, 2008. – 222 с.

12. Ориген. О началах. – СПб.: Амфора, 2007. – 458 с.

13. Ориген. Против Цельса. Апология христіанства / В 8 кн. / Пер. С греч. с введ. и примеч. проф. А. Писарева. – Казань: Центральная Типографія, 1912. – С. 3–481.

14. Отрывки из утраченных соченений св. Иринея // Творения / Пер. прот. П. Преображенского. – М.: Паломник, Благовест, 1996. – С. 529– 548.

15. Пастырь Ерма // Писания мужей апостольських. – М.: Издательский Совет Русской Православной Церкви, 2008. – С. 222247.

16. Преподобный Ефрем Сирин. О Покаянии http://www.bogoslovy.ru/archiv/sepokayanie.zip

17. Преп. Нил Синайский. Письма (1). http://ni-ka.com.ua/files/nilsinlet1

18. Преп. Нил Синайский. Творения. http://ni-ka.com.ua/files/nilsintv1.rar

19. Преподобного отца нашего Макария Египетского Семь слов. http://www.bogoslovy.ru/archiv/meg1.zip

20. Преподобный Симеон Новый Богослов. Слова. Часть 2. http://ni-ka.com.ua/files/snbslova2.rar

21. Сагарда Н. проф., Сагарда А. проф. Полный корпус лекций по патрологии. – СПб.: Изд. Воскресение, 2004. – 1029 с.

22. Святитель Василий Великий. Беседы. Беседа 2. О посте 2-я. http://lib.eparhia-saratov.ru/books/03v/vasily/talks/2.html

23. Святитель Василий Великий. Беседы. Беседа 14. На упивающихся. http://lib.eparhia-saratov.ru/books/03v/vasily/talks/14.html

24. Святитель Григорий Богослов. Песнопения таинственные. http://www.bogoslovy.ru/archiv/grb2.zip

25. Скворцев К. Философия отцов и учителей Церкви (Период апологетов). – К.: Общество любителей православной литературы; Издательство имени святителя Льва, папы Римского. – 2007. – 472 с.

26. Татіан. Речь против еллинов // Сочиненія древних христіанских апологетов / В рус. пер. со свед. и прим. прот. П. Преображенского. – СПб.: Изд. второе, книгопродавца И. Л. Тузова, 1895. – С. 1045.

27. Творения cвятого отца нашего Иоанна Златоуста Архиепископа Константинопольского. Том десятый. Книга первая. Беседы на 1-е послание к Коринфянам. Беседа 18. http://www.ispovednik.ru/zlatoust/Z10_1/Z10_1_18.htm

28. Тертулліан. О воскресеніи плоти // Творения / Пер. Е. Карнеева. – СПб.: Изд. Типографіи морскаго кадетскаго корпуса, 1850. – Ч. 3. – С. 54170.

29. Тертулліан. О покаяніи // Творенія: В 4 ч. / Перев. Е. Карнеева. – СПб.: Изд. Книгопродавца Кораблева и Сирякова, 1847. – Ч. 2. – С. 80101

30. Шульце Г. Психическая антропология, или опытное ученіе о жизни человека по духовной его стороне / Пер. с нем. свящ. Ф. Сидонского. – СПб.: В Типографіи И. Глазунова, 1834. – 322 с.

Матеріал підготував священик Василій Паплик, кандидат богословських наук

 

Варто прочитати