ВІД ЛУКИ святе благовіствованнє.

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 [0 Голоса (ів)]
ВІД ЛУКИ святе благовіствованнє.

Глава 1.

Коли вже многі почали складати оповідання про добре звістні нам події,
2. Як переказали нам ті, що від початку були самовидцями і слугами Слова;
3. То спало на думку й мені, довідавшись пильно про все з початку, списати поряду тобі, високоповажний Θеофиле,
4. Щоб ти дізнав певність тих слов, яким тебе навчено.
5. Був за часів Ирода, царя Іудейського, один священик, на имя Захарія, з черги Авієвої, а жінка його з дочок Ааронових, имя її Єлисавета.
6. Були ж вони праведні обоє перед Богом і жили по всіх заповідях і установах Господніх безпорочно.
7. Та не було у них дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє вже постарілись у днях своїх.
8. Сталося ж, як він правив по ряду черги своєї службу перед Богом,
9. І, по звичаю священства, прийшлось йому увійти в храм Господень покадити,
10. А все множество народа молилось знадвору під час каждення;
11. Явивсь йому Ангел Господень, стоячи з правого боку жертовника кадильного.
12. І вжахнувся Захарія, побачивши його, і острах напав на нього.
13. Сказав же йому Ангел: не бійся, Захаріє, бо вислухана молитва твоя, і жона твоя Єлисавета породить сина тобі, і даси йому имя Іоанн.
14. І буде тобі радість і утіха, і многі з нарождения його радітимуть.
15. Бо він великий буде перед Господом; вина і сікера1 не буде пити, і Святого Духа сповниться ще з утроби матери своєї;
16. І багато з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх;
17. І він буде йти попереду Його з духом і силою Ілії, щоб привернути серця батьків до дітей і непокірливих ДО мудрости праведних, щоб спорядити Господеві народ готовий.
18. І сказав Захарія Ангелові: по чім я знатиму се? бо я старий, і жінка моя постарілась у днях своїх.
19. І одповідаючи, Ангел сказав йому: я Гавриїл, що стою перед Богом, і послано мене говорити з тобою і благовістити тобі про се.
20. І от ти замовкнеш і не зможеш говорити до того дня, коли се станеться, за те, що не йняв віри словам моїм, котрі справдяться у свій час.
21. А народ ждав Захарію і дивувавсь, що він так забаривсь у храмі.
22. А як він вийшов, то не міг до них промовити, і вони зрозуміли, що якесь видіння бачив він у храмі; і він знаками показував їм, і остававсь німий.
23. І сталось, як скінчились дні його служби, вернувся до дому свого.
24. А після тих днів зачала Єлисавета, жона його, і таїлась пять місяців, кажучи:
25. Так учинив мені Господь у ті дні, коли зглянувся, щоб зняти з мене докір між людьми.
26. Шостого ж місяця посланий був Ангел Гавриїл од Бога в город Галилейський, що зветься Назарет,
27. До Діви, зарученої з мужем, котрому имя Іосиф, з дому Давидового; а имя Діви Марія.
28. Увійшовши до Неї, Ангел сказав: радуйся, благодатная! Господь з Тобою! благословенна Ти між жонами.
29. Вона ж, уздрівши, стурбувалась од слов його та й подумала, що б то було за привітання таке.
30. Ангел сказав їй: не бійся, Маріє! бо Ти знайшла благодать у Бога;
31. І от зачнеш в утробі, і породиш Сина, і даси Йому имя Іисус.
32. Він величний буде і Сином Вишнього назоветься, и дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його,
33. І царюватиме над домом Іакова во віки, і царству Його не буде кінця.
34. А Марія сказала Ангелові: як же се станеться, коли Я мужа не знаю?
35. Одповідаючи, Ангел сказав їй: Дух Святий найде на Тебе, і сила Вишнього окриє Тебе: тим-то і Святе, що народиться, наречеться Сином Божим.
36. Ось Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і сей місяць є шостий їй, хоч і зветься вона неплідною;
37. Бо у Бога не знеможе ніяке слово.
38. І сказала Марія: Я раба Господня: нехай буде Мені по слову твоєму. І одійшов од Неї Ангел.
39. І вставши, Марія тими днями пійшла поспішаючи в нагірря до города Іудиного,
40. І увійшла в господу Захарієву і привітала Єлисавету.
41. І як тільки Єлисавета почула привітання Маріїне, то кинулось дитя в утробі її. І сповнилась Духа Святого Єлисавета,
42. І озвалась голосно і сказала: благословенна Ти між жонами, і благословен плід утроби Твоєї.
43. І відкіля мені се, що Мати Господа мого прийшла до мене?
44. Бо як тільки дійшов голос привітання Твого до ушей моїх, то кинулось дитя з радости в утробі моїй.
45. І блаженна, що увірувала, бо справдиться сказане їй від Господа.
46. І сказала Марія: Величає душа Моя Господа,
47. Ізрадувався дух Мій в Бозі, Спасі Моїм.
48. Що Він зглянув на смирення Раби Своєї: бо з сього часу ублажатимуть Мене усі роди;
49. Що вчинив Мені величчя Сильний, і святе имя Його;
50. І милость Його від роду до роду на тих, що бояться Його;
51. Показав силу руки Своєї, розвіяв гордих в думках серця їх;
52. Скинув сильних з престолів, і підняв смирених;
53. Голодних сповнив добром, і багатих пустив ні з чим.
54. Прийняв Ізраїля, раба Свого, згадавши милость.
55. Як казав батькам нашим, Авраамові і родові його до віка.
56. Пробула Марія у неї місяців зо три та й вернулась до дому Свого.
57. А Єлисаветі настав, час родити, і породила сина.
58. І почули сусіди і родичі її, що показав Господь велику милость Свою над нею, і радувались з нею.
59. І сталось на восьмий день, прийшли обрізати дитину, і давали йому имя батька його Захарії.
60. А мати його, озвавшись, сказала: ні, нехай зватиметься Іоанн.
61. І сказали їй: нікого нема в роду твоїм, хто б звався именем тим;
62. Та знаками питали батька його, як би він хотів його назвати.
63. І попросив дощечку та й написав так: Іоанн буде имя йому. І дивувались усі.
64. І зараз одкрились уста його і розвязався язик його, і він став говорити, благословляючи Бога.
65. І напав страх на всіх, що жили кругом них, і пронеслась вість про все те по всьому нагіррю Іудейському.
66. І всі, хто чув, положили те в серці своїм, кажучи: що ж то буде з сієї дитини? І рука Господня була над ним.
67. А Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи:
68. Благословен Господь Бог Ізраїлів, що зглянувся і послав ізбавлення людям Своїм,
69. І підняв ріг спасения нам у домі Давида, раба Свого,
70. Як сповістив устами святих пророків Своїх, що були од віку (Пс. 131,17;Ієзек.29, 21).
71. (Дав) спасення від ворогів наших і від руки всіх, що ненавидять нас;
72. Щоб учинити милость батькам нашим і згадати завіт святий свій,
73. Клятьбу, що клявся Авраамові отцеві нашому, дати нам.
74. Щоб ми, визволившись од рук ворогів наших, без страху.
75. Служили Йому у святості й правді перед Ним у всі дні життя нашого.
76. І ти, дитино, пророком Вишнього назовешся, бо йтимеш перед лицем Господнім, щоб злагодити дорогу Йому,
77. Дати народови Його зрозуміти спасения в прощенню гріхів їх.
78. По благій милости Бога нашого, з якою зглянув на нас Схід з висоти,
79. Щоб освітити сидячих у тьмі і темряві смертній, і направити ноги наші на дорогу спокою.
80. Дитя ж росло і укріплялось духом: і пробував він в пустинях до дня явлення свого Ізраїлеві.

Глава 2.

Сталось же у ті дні, вийшов од кесаря Августа наказ переписати всю вселенну.
2. Се була перша перепись, як став правити Сирією Квириній.
3. І всі йшли записуватись, кожний до свого города.
4. Пійшов теж і Іосиф з Галилеї, з города Назарета, в Іудею, до города Давидового, що зветься Віθлеєм, бо він був з дому і роду Давидового,
5. Щоб записатись з Марією, зарученою з ним жоною, котра була вагітна.
6. Сталось же, коли вони були там, прийшов час їй родити,
7. І породила Сина Свого первенця, і сповила Його, і положила Його в ясла, бо не було їм місця в господі.
8. І були в тій стороні пастухи, що ночлігували і держали ночну сторожу коло свого стада.
9. І ось Ангел Господень став перед ними, і слава Господня осияла їх: і вони полякались дуже,
10. І сказав їм Ангел: не бійтесь, ось бо я благовіствую вам велику радість, що буде всім людям:
11. Бо народився вам сьогодня Спас, Котрий єсть Христос Господь, у городі Давидовім.
12. І от вам ознака: найдете Дитя, що всповитку лежить у яслах.
13. І враз зъявилась з Ангелом сила воїнства небесного, що славило Бога і говорило:
14. Слава на вишинах Богові, і на землі мир, між людьми благоволения.
15. І сталось, як відійшли від них на небо Ангели, пастухи сказали один до другого: ходімо до Віθлеєму та побачимо, яка річ сталась, про що зповістив нам Господь.
16. І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію і Іосифа і Дитя, що лежало в яслах.
17. І побачивши, розказали про те, що сповіщено їм було про се Дитя.
18. І всі, хто чув, дивувались тому, про що розказували їм пастухи.
19. А Марія берегла всі слова сі, складаючи у серці Своїм.
20. І вернулись пастухи, славячи і хвалячи Бога за все, що чули вони і бачили, як сказано було їм.
21. І як сповнилось вісім днів, щоб обрізати Дитя, то дали Йому имя Іисус, наречене Ангелом перше, ніж зачавсь Він в утробі.
22. А як сповнились дні очищення їх по закону Мойсеевому, то принесли Його в Ієрусалим, щоб поставити Його перед Господом,
23. Як написано в законі Господнім, щоб кожне хлопья, розкриваюче утробу, було присвячене Господеві (Ісх. 13, 2);
24. Та щоб принести в жертву, як сказано в законі Господнім, пару горличат або двоє голубят.
26. І ось був у Ієрусалимі чоловік, имя йому Симеон. Він був чоловік праведний і набожний, і сподівався утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому.
26. І було йому сповіщено від Духа Святого, що не бачитиме він смерти перше, ніж побачить Христа Господнього.
27. І прийшов він Духом у храм; і коли родителі принесли Дитя Іисуса, щоб вчинить над Ним по законному звичаю,
28. Він взяв Його на руки свої, благословив Бога і сказав:
29. Нині одпускаєш раба Твого, Владико, по слову Твоєму з миром;
30. Бо бачили очі мої спасения Твоє,
31. Що Ти наготовив перед лицем усіх людей,
32. Світ на просвіту невірних, і славу народа Твого Ізраїля.
33. Іосиф же і Мати Його дивувались тому, що говорено про Нього.
34. І благословив їх Симеон, і сказав Марії, Матері Його: от лежить Сей на те, щоб падали і вставали многі у Ізраїлі і щоб бути знаком суперечіння,
35. (І Тобі Самій пройде душу меч), щоб виявились думки многих сердець.
36. І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асірова; вона зостарілась, у днях многих, проживши з чоловіком сім літ од дівоцтва своего,
37. І була вдовою, мала літ з вісімдесять і чотири, і не одходила від храму та постом і молитвою служила (Богові) день і ніч.
38. І вона, надійшовши у той час, славила Господа і оповідала про Нього всім, що сподівались спасения в Ієрусалимі.
39. І як скінчили все по закону Господньому, то вернулись у Галилею, у город свій Назарет.
40. А дитя росло і укріплялось духом, наповняючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому.
41. І ходили родителі Його щороку в Ієрусалим на свято Пасхи.
42. І коли було Йому дванадцять років, пійшли вони в Ієрусалим по звичаю на свято.
43. А як скінчились дні (свята), і вони вертались, то отрок Іисус зостався в Ієрусалимі; і не примітили того Іосиф і Мати Його,
44. Та думаючи, що Він між товариством, пройшли день дороги і шукали Його проміж родичами та знайомими.
45. І не знайшовши Його, вернулись в Ієрусалим, шукаючи Його.
46. І сталось, що через три дні знайшли Його в храмі, як Він сидів посеред учителів, слухав їх та запитував їх;
47. І всі, хто слухав Його, дивувались розумові і одповідям Його.
48. І побачивши Його, здивувались; і Мати Його сказала Йому: Сину! що Ти зробив з нами? От батько Твій і Я, боліючи, шукали Тебе.
49. І сказав їм: нащо було вам Мене шукати? Хиба ж ви не знали, що Мені повинно бути в тому, що єсть Отця Моего?
50. Але вони не зрозуміли слов, що Він сказав їм.
51. І пійшов з ними і прийшов до Назарету і був покірний їм, а Мати Його берегла в серці Своїм усі ті слова.
52. Іисус ж доспівав в премудрості і в зрості, і в ласці у Бога і у людей.

Глава 3.

У пятнадцятий рік царювання Тиверія кесаря, коли Пилат Понтійський правив Іудеєю, а Ирод був четвертовласником у Галилеї, а Филипп, брат його, четвертовласником у Ітуреї і стороні Трахонитській, а Лисаній — четвертовласником у Авілінеї,
2. За первосвящеників Анни і Каїафи, було слово Боже до Іоанна, сина Захарії, у пустині.
3. І він ходив по всій околиці Іорданьскій, проповідуючи хрещення покаяння задля прощення гріхів.
4. Як написано в книзі слов пророка Ісаії, що каже: голос вопіющого в пустині: готуйте дорогу Господеві, рівняйте стежки Йому;
5. Усяка долина нехай виповниться, і всяка гора і пригорок нехай понизиться, і буде криве прямим, і грудки — гладкою дорогою;
6. І уздрить всяка тварь спасения Боже (Ісаїя 40, 3-5).
7. Говорив же (Іоанн) до людей, що приходили до нього хреститись: кодло гадюче! хто вас навчив утікати від гніву, що має прийти?
8. Принесіть же плоди, достойні покаяння, та не думайте казати собі: батька маємо Авраама, бо кажу вам, що Бог має силу з сього каміння воздвигнута дітей Авраамові.
9. Вже й сокира край кореня дерева лежить; бо всяке дерево, що не дає доброго плоду, рубають та кидають у вогонь.
10. І питав його народ, кажучи: що ж нам робити?
11. Він же, одповідаючи, сказав їм: хто має дві одежини, нехай дасть немаючому, і хто має харч, нехай те ж робить.
12. Прийшли ж і митарі хреститись од нього та й сказали йому: учителю, що нам робити?
13. А він сказав їм: не вимагайте нічого більш над те, що призначено вам.
14. Питали його і воїни, кажучи: а нам що робити? І їм він казав: нікого не обижайте, нікого не обговорюйте та будьте довольні своєю платою.
15. Коли ж народ сподівався, і всі думали в серцях своїх про Іоанна, чи не він єсть Христос,
16. То Іоанн, одповідаючи, сказав всім: я хрещу вас отсє водою, але йде Дужчий од мене, Котрому я ремінь обувя Його не годен розвязати; Той хреститиме вас Духом Святим і огнем.
17. Його лопата в руці Його, і Він прибере тік Свій, і пшеницю збере у засіки свої, а одвійку спалить огнем невгасимим.
18. Багато ж де-чого і иншого, умовляючи, благовіствував він народові.
19. Ирод же четвертовласник, котрому Іоанн докоряв за Иродияду, жінку брата його, і за все, що Ирод зробив лихого,
20. Додав до всього і те, що посадив Іоанна в темницю.
21. І сталось, як хрестились усі люде і Іисус хрестився і молився, то відкрилось небо,
22. І Дух Святий зійшов на Нього в тілеснім виді, як голуб, і голос з неба був, промовляючий: Ти Син Мій улюблений, в Тобі Моє благоволеніє.
23. А Той Іисус, починаючи (Своє служення), мав з тридцят літ, і був, як думали, син Іосифів, Іліїв,
24. Матθатів, Левіїн, Мелхіїн, Іаннаїв, Іосифів,
25. Маттаθіїв, Амосів, Наумів, Еслимів, Наггеїв,
26. Мааθів, Маттаθіїв, Семеїв, Іосифів, Іудин,
27. Іоаннанів, Рисаїв, Зоровавелів, Салаθіїлів, Ниріїв,
28. Мелхіїв, Аддіїв, Косамів, Елмодамів, Ирів,
29. Іосіїв, Елієзерів, Іоримів, Матθатів, Левіїн,
30. Симеонів, Іудин, Іосифів, Іонанів, Єліакимів,
31. Мелеаїв, Маїнанів, Маттаθаїв, Наθанів, Давидів,
32. Ієссеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Наассонів,
33. Аминадавів, Арамів, (Іорамів), Есромів, Фаресів, Іудин,
34. Іаковів, Ісааків, Авраамів, Θарин, Нахорів,
35. Серухів, Рагавів, Фалеків, Еверів, Саланів,
36. Каїнанів, Арфаксадів, Симів, Ноїв, Ламехів,
37. Маθусалів, Енохів, Іаредів, Малелеїлів, Каїнанів.
38. Еносів, Сивів, Адамів, Божий.

Глава 4.

Іисус, повний Духа Святого, вернувся від Іордану і заведений був Духом у пустиню;
2. Сорок днів був спокушаємий від диявола і нічого не їв у ті дні, а як скінчились вони, наостанок захотів їсти.
3. І сказав Йому диявол: коли Ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб стався хлібом.
4. І одповідаючи, Іисус: сказав йому: написано, що не одним хлібом жив буде чоловік, а всяким словом Божим (Второзак. І 3).
5. І звівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світа в мить часу.
6. І сказав Йому диявол: дам Тобі власть над усіма ними і славу їх, бо се оддано мені, і кому я хочу, дам її.
7. Так коли Ти поклонишся мені, усе буде Твоє.
8. І одповідаючи, Іисус сказав йому: йди геть од Мене, сатано! Бо написано: Господу Богу твоєму покланяйся і Йому одному служи (Второзак. 6, 13).
9. І повів Його в Ієрусалим і поставив Його на крилі храмовім, та й сказав Йому: коли Ти Син Божий, то кинься звідсіля додолу.
10. Адже ж написано: Ангелам Своїм накаже про Тебе берегти Тебе,
11. І на руках понесуть Тебе, щоб Ти й ногою Своєю не спіткнувсь об камінь (Псал. 99, 11-12).
12. І одповідаючи, сказав Йому Іисус: сказано: не спокушуй Господа Бога твого (Второзак. 6,16).
13. І скінчивши всі спокуси, диявол одійшов од Нього до часу.
14. І вернувся Іисус в силі духа в Галилею, і рознеслась вість про Нього по всьому краю.
15. Він учив у синагогах їх, і всі славили Його.
16. І прийшов до Назарета, де був вихований, і увійшов по звичаю Своєму в день суботній у синагогу і встав, щоб читати.
17. І подали Йому книгу пророка Ісаїї, і Він, розкривши книгу, знайшов місце, де було написано:
18. Дух Господень на Мені: для того Він помазав Мене, щоб Я благовістив убогим, післав Мене сціляти розбитих серцем, проповідувати невільникам волю, сліпим прозріння, одпустити змучених на волю,
19. Проповідувати літо Господнє приємне (Ісаїя 61, 1-2).
20. І згорнувши книгу, віддав слузі, та й сів; і очі всіх в синагозі звернулись на Нього.
21. І Він почав їм говорити: нині справдилось писання се в ушах ваших.
22. І всі свідчили Йому і дивувались словам благодати, виходячим з уст Його, і говорили: чи не Він же син Іосифа?
23. І сказав їм: запевне ви скажете Мені приказку сю: лікарю, вилічи себе самого; зроби й тут, у своїм ріднім краї, те, що, як ми чули, сталось у Капернаумі.
24. І додав: истинно кажу вам, що ніякий пророк не приймається у ріднім краї своїм.
26. Поправді кажу вам: багато вдовиць було за днів Ілії в Ізраїлі, коли небо замкнуте було три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі,
26. І ні до одної з них не був посланий Ілія, а тільки в Сарепту Сидонську до жінки удовиці.
27. І багато було прокажених за пророка Єлисея в Ізраїлі, і ні один з них не очистився, а тільки І Неєман Сириянин.
28. І почувши се, усі в синагозі запалали гнівом,
29. Та вставши, вигнали Його геть з города, і повели Його на верх гори, на якій збудований був їх город, щоб скинути Його.
30. Він же, пройшовши посеред їх, одійшов.
31. І прийшов в Капернаум, город Галилейський і учив їх по суботам,
32. І дивувались Його наученню, бо з властью було слово Його.
33. І був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого біса, і той закричав голосом великим,
34. Кажучи: облиш! що Тобі до нас, Іисусе Назарянине? Прийшов еси погубити нас. Знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.
35. І спинив його Іисус, кажучи: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши ним по середині, вийшов з нього, нічого не зашкодивши йому.
36. І страх великий напав на всіх, і питали один другого, кажучи: що се за слово таке, що з властью і силою Він приказує нечистим духам, і вони виходять?
37. І розійшлась чутка про Нього по всіх місцях тієї країни.
38. Вийшовши з синагоги, Він прийшов до господи Симонової, а теща Симонова лежала в страшній гарячці, і благали Його за неї.
39. І ставши над нею, спинив гарячку; і покинула її. І вона зараз встала і услугувала їм.
40. А як заходило сонце, то всі, у кого тільки були болящі всякими недугами, приводили їх до Нього, і Він, положивши на кожного з них руки, сціляв їх.
41. Виходили і біси з многих, з криком та промовляючи: Ти Христос, Син Божий. А Він, забороняючи, не дозволяв їм говорити, що вони знали, що Він є Христос,
42. А як настав день, то Він, вийшовши, пійшов у безлюдне місце, і народ шукав Його, і пришли до Нього і задержували Його, щоб од них не одходив.
43. А Він сказав їм, що і другим городам Мені треба благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий.
44. І проповідував у синагогах Галилейських.

Глава 5.

Сталось же, коли народ тиснувся до Нього, щоб послухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисаретського.
2. І побачив два човни, що стояли край озера, а рибалки, вийшовши з них, промивали невід.
3. Увійшовши в один з човнів, що був Симонів, Він просив його одчалити трохи від берега та, сівши, учив народ з човна.
4. Коли ж перестав учити, то сказав Симонові: одплинь на глибиню та закиньте невід свій на влов.
5. Озвавшись, Симон сказав Йому: Учителю! ми цілу ніч трудились, та не піймали нічого, але по слову Твоєму закину невід.
6. І се зробивши, піймали дуже багато риби, аж невід їх проривався.
7. І помахали вони товарищам, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни, так що вони стали тонути.
8. Побачивши се, Симон Петр припав до колін Іисусових, кажучи: Іди від мене, Господи, бо я чоловік грішний.
9. Бо острах взяв його і всіх з ним од улову риби, що вловили;
10. Теж і Іакова та Іоанна, синів Зеведеєвих, що були товарищами Симонові. І сказав Іисус Симонові: не бійся: з сього часу ловити будеш людей.
11. І витягши човни на берег та покинувши все, вони пійшли за Ним.
12. І сталось, як був Іисус у однім го́роді, аж ось чоловік, увесь у проказі, уздрівши Іисуса, пав ниць і благав Його, кажучи: Господи, коли Ти схочеш, то можеш мене очистити.
13. І Він, простягти руку, доторкнувсь до нього і сказав: хочу, очисться. І зараз зійшла з нього проказа.
14. І Він звелів йому нікому не розказувати, а піди, каже, покажись священикові та принеси за очищення своє, як звелів Моисей, на свідкування їм.
15. Та розходилась про Нього ще більше чутка, і багато народа сходилось до Нього, щоб, слухати та сцілятись у Нього від недугів своїх.
16. А Він одходив у пустиню і молився.
17. І сталось одного дня, як Він учив, і сиділи тут фарисеї і учителі закону, що поприходили з усіх сел Галилейських і Іудейських та з Ієрусалиму, і зъявлялась на них цілюща сила Господня.
18. Аж ось принесли люде на постелі чоловіка, що був розслаблений, і шукали способу, як би його І внести та положити перед Ним.
19. І не знайшовши за народом, куди б пронести його, злізли на хату та кріз стелю цегляну спустили його з постілью у середину перед Іисуса.
20. І Він, бачивши їх віру, сказав йому, прощаються тобі, чоловіче, гріхи твої.
21. А книжники та фарисеї почали міркувати, кажучи: хто Сей, що такі хули вимовляє? Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога?
22. Іисус же, постерігши їх думки, озвавшись, сказав їм: що ви думаєте в серцях своїх?
23. Що легше сказати: прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи?
24. А щоб ви знали, що Син Чоловічеський має силу на землі прощати гріхи, сказав розслабленому: кажу тобі: встань, возьми постіль свою та йди до дому свого.
25. І той зараз устав перед ними, взяв те, на чім лежав, та й пійшов до дому свого, славячи Бога.
26. І вжахнулись усі, і славили Бога, і повні страху, казали: ми бачили предивне сьогодня.
27. Потім вийшов Іисус і уздрів митаря, на имя Левія, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною.
28. І той, покинувши все, встав і пійшов за Ним.
29. І справив Йому Левій велику гостину у господі своїй, і було багато митарів і инших, що возлежали з Ним.
30. І ремствували на Нього книжники та фарисеї, кажучи до учеників Його: нащо ви їсте і пьєте з митарями та грішниками?
31. І озвавшись, Іисус сказав їм: не здоровим треба лікаря, а недужим;
32. Я прийшов не праведників призвати на покаяння, а грішників.
33. А вони сказали Йому: чому ж ученики Іоаннові постять часто і моляться, теж і фарисейські, а Твої їдять і пьють?
34. Він же сказав їм: чи можете ж ви примусити гостей весільних постити, поки жених з ними?
35. Прийдуть же дні, коли возьмуть од них жениха, і тоді вони поститимуть у ті дні.
36. Сказав же і притчу їм, що ніхто не пришиває латки з нової одежі до одежі старої, а то і нову подере і до старої не пристане те, що з нової.
37. І ніхто не вливає вина молодого у старі міхи, ато порве молоде вино міхи, і само витече, і міхи пропадуть;
38. А молоде вино у нові міхи вливати треба: тоді і те і друге збережеться.
39. І ніхто, пивши старе вино, не схоче зараз молодого, бо каже: старе лучче.

Глава 6.

В суботу другу після першої (Пасхи) довелося Йому йти через засіяні поля, і ученики Його рвали колосся та їли, розтираючи руками.
2. Де-які з фарисеїв сказали їм: нащо се ви робите, чого не годиться робити в суботу?
3. І озвавшись, Іисус сказав їм: хіба ви не читали про те, що зробив Давид, як зголоднів сам і ті, що з ним були?
4. Як він увійшов до Божого дому, і взявши хліби предложения, їв і дав тим, що з ним були, хоч не годилось їх їсти нікому, окрім одних священиків?
5. І сказав їм, що Син Чоловічеський є господарь і суботи.
6. Довелось Йому І В другу суботу увійти в синагогу і учити; і був там чоловік, що рука в нього права була усохла.
7. А книжники та фарисеї назирали, чи не сцілить Він у суботу, щоб знайти вину на Нього.
8. Він же знав думки їх і сказав чоловікові, що мав суху руку: встань та вийди на середину. І він, вставши, вийшов.
9. І сказав їм Іисус: запитаю вас: що годиться чинити в суботу — добро, чи зло? спасти душу, чи загубити? Вони ж мовчали.
10. І позирнувши на всіх їх, сказав тому: простягни руку твою. Він так і зробив, і стала рука його здорова, як і друга.
11. Вони ж розлютувались і говорили проміж себе, що б то їм зробити з Іисусом.
12. Сталось же у ті дні, вийшов Він на гору помолитись і був цілу ніч на молитві Божій.
13. А як став день, прикликав учеників Своїх і вибрав з них дванадцятьох і найменовав їх Апостолами:
14. Симона, що назвав Петром, та Андрея, брата його, Іакова та Іоанна, Филиппа та Вареоломея,
16. Матθея та Θому, Іакова Алфеєвого та Симона, що називався Зилотом.
16. Іуду Іакового та Іуду Іскаріота, що став предателем.
17. Та зійшовши з ними, став Він на місці рівнім, і багато учеників Його, і велике множество людей з усієї Іудеї, і з Ієрусалима, і з побережжя Тирського й Сидонського.
18. Що прийшли слухати Його і сцілятися від недугів своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів; і сцілялись.
19. І ввесь народ бажав доторкнутись до Нього, бо сила з Нього виходила і сціляла всіх.
20. І Він звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив: блаженні убогиї духом, бо ваше є Царство Боже.
21. Блаженні голодні тепер, бо насититесь; блаженні плачущиї тепер, бо втішитесь.
22. Блаженні будете, коли зненавидять вас люде і коли одлучать вас і ганьбуватимуть і рознесуть имя ваше як ганебне ради Сина Чоловічеського.
23. Зрадуйтесь у той час і звеселіться, ось бо велика награда ваша на небі. Так бо чинили з пророками батьки їх.
24. Але горе вам, багаті! бо ви вже маєте утіху вашу.
25. Горе вам, ситі тепер! бо голодати будете. Горе вам, що смієтесь тепер! бо заплачете і заридаєте.
26. Горе вам, коли всі люде говоритимуть про вас добре: бо так чинили з лжепророками батьки їх.
27. А до вас, що слухаєте, кажу: любіть ворогів ваших, добро чиніть тим, що ненавидять вас.
28. Благословляйте тих, що кленуть вас, і моліться за тих, що напаствують на вас.
29. Коли хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і коли хто здіймає з тебе свиту, не борони й сорочки.
30. Всякому, хто просить у тебе, дай, а у того, хто взяв твоє, не доправляйся.
31. І як хочете, щоб вам люде робили, і ви їм робіть так.
32. І коли ви любите тих, хто вас любить, то якої вам дяки? адже ж і грішники люблять тих, хто їх любить.
33. І коли робите добро тим, хто вам добро робить, якої вам дяки? адже ж і грішники те ж саме роблять.
34. І коли позичаєте тим, од кого сподіваєтесь назад одібрати, якої вам дяки? адже ж і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж назад одібрати.
35. Але ви любіть ворогів ваших, добро робіть і позичайте, нічого не сподіваючись: і буде вам награда велика, і будете синами Вишнього; бо Він добрий і до невдячних і злих.
36. Тим-то будьте милосердні, як і Отець ваш є милосердний.
37. І не судіть, то й вас судити не будуть; не осуждайте, то й ви не будете осуждені; прощайте, то і вам буде прощено.
38. Давайте, то й вам дасться: мірою доброю, повною, натоптаною і з верхом віддадуть вам до рук ваших; бо якою мірою міряєте, такою і вам одмірено буде.
39. Сказав же їм притчу: чи може сліпий водити сліпого? Чи не упадуть же обидва в яму?
40. Не єсть ученик над учителя свого, але навчившись, буде всякий,як і його учитель.
41. Що ти бачиш скіпочку в оці твого брата, а поліна в своїм оці не чуєш.
42. Або як можеш сказати братові своєму: брате! дай, я вийму скіпочку, що в твоїм оці, коли сам у своєму оці не бачиш поліна? Лицеміре! вийми перше поліно з свого ока, та тоді побачиш, як вийняти скіпочку з ока брата твого.
43. Нема доброго дерева, щоб поганий плід давало, і поганого дерева, щоб добрий плід давало.
44. Бо всяке дерево з свого плоду пізнається: не збирають з тернини смокви, і з глоду не збирають винограду.
45. Добрий чоловік з доброго скарбу свого серця виносить добре, а лихий чоловік з лихого скарбу свого серця виносить лихе: бо з повности серця уста його промовляють.
46. Що ви зовете Мене: Господи, Господи! а не робите того, що Я кажу?
47. Всякий, хто приходить до Мене, та слухає слова Мої і робить по ним, скажу вам, до кого він подібний.
48. Він подібний до чоловіка, будуючого будинок, що вкопав глибоко і положив основу на камені; і коли сталась повідь і вода наперла на той будинок, то не змогла його порушити, бо збудований був на камені.
49. А хто слухає та не робить, той подібний до чоловіка, що збудував будинок на землі без основи, а як тільки наперла на нього вода, вій зараз звалився, і руїна будинку того, була велика.

Глава 7.

Як скінчив Він всі слова Свої до народу, що Його слухав, то увійшов у Капернаум.
2. У одного ж сотника був у тяжкім недузі, при смерті, слуга, котрий був йому дорогий.
3. Почувши про Іисуса, він послав до Нього старшин іудейських, благаючи Його, щоб прийшов спасти слугу його.
4. А ті прийшовши до Іисуса, благали Його пильно, кажучи: він достоєн, щоб Ти вчинив йому се,
5. Бо любить народ наш і збудував нам синагогу.
6. Іисус пійшов з ними. І коли Він недалеко вже був од дому, то сотник послав до Нього приятелів своїх сказати Йому: Господи! не трудись, бо не стою я, щоб Ти увійшов під мою крівлю.
7. Через те і самого себе не вважав я достойним прийти до Тебе, а скажи тільки слово, і одужає слуга мій.
8. Бо хоч я чоловік і під властью, але маючи й під собою воїнів, кажу одному: пійди, і він іде; а другому! прийди, і приходить, і слузі моєму: роби те, і робить.
9. Почувши се, Іисус здивувавсь йому і, повернувшись, сказав до народа, що йшов за Ним: кажу вам, навіть і в Ізраїли не знайшов Я такої віри.
10. І вернувшись до дому, посланниї знайшли недужого слугу здоровим.
11. І сталось після сього, пійшов Іисус у город, що зветься Наін; з Ним ішло багато учеників і сила народу.
12. Коли Він підходив до городськой брами, аж ось винесли вмершого, єдиного сина у своєї матери, а вона була вдова; і багато народу з города йшло з нею.
13. Побачивши її, Господь змилосердивсь над нею і сказав їй: не плач.
14. І підійшовши, доторкнувсь до мар. Ті, що несли, стали, і Він сказав: молодче! кажу тобі, встань.
15. І мертвий піднявсь та й став говорити, і віддав його Іисус матері його.
16. І на всіх напав страх, і славили Бога, кажучи: великий пророк настав проміж нас, і Бог зглянув на людей Своїх.
17. І розійшлась ся вість про Нього по всій Іудеї і по всій країні.
18. І зповістили Іоанна ученики його про все те.
19. І прикликавши двох з учеників своїх, Іоанн послав їх до Іисуса запитати: чи Ти Той, що має прийти, чи иншого нам ждати?
20. Прийшовши до Нього, ті люде сказали: Іоанн Хреститель послав нас до Тебе запитати: чи Ти Той, що має прийти, чи иншого нам ждати?
21. А в той час Він многих сцілив од недугів і ран та від злих духів, і многим сліпцям подав прозріння.
22. І одповідаючи, сказав їм Іисус: пійдіть, розкажіть Іоаннові, що ви бачили і чули: що сліпі прозрівають, криві ходять, прокаженні очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовіствують.
23. І блажений той, хто не поблазниться Мною.
24. А як одійшли ученики Іоаннові, Він почав говорити народові про Іоанна: на що ходили ви дивитись у пустиню? на тростину, що вітер колише?
25. На що ж ходили ви дивитись? на чоловіка в мягку одежу одягненого? Адже ті, що в одежі пишній та в роскошах, живуть у царських дворах.
26. На що ж ви ходили дивитись? на пророка? Так, кажу вам, і більш ніж на пророка.
27. Се той, про кого написано: от Я посилаю Ангела Мого перед лицем і Твоїм, що злагодить дорогу Твою перед Тобою (Малах. 3, 1).
28. Бо кажу вам: з порожденних жінками нема пророка більшого від Іоанна Хрестителя; найменший же в Царстві Божім більший єсть від нього.
29. І ввесь народ, що слухав його, і митарі справдили волю Божу, що хрестились хрещенням Іоанновим.
30. А фарисеї та книжники спротивились волі Божій про них, що не хрестились у нього.
31. Сказав же Господь: до кого прирівняю людей сього роду? і до кого вони подібні?
32. Вони подібні до хлопьят, що сидять на улицях та гукають одні другим і кажуть: ми грали вам на сопілках, а ви не танцювали; ми співали вам жалібні пісні, а ви не плакали.
33. Бо прийшов Іоанн Хреститель, що ні хліба не їсть, ні вина не пьє, і кажете: біса має.
34. Прийшов Син Чоловічеський, що їсть і пьє, і кажете: от чоловік, що любить їсти та вино пити, приятель митарям і грішникам.
35. І оправдилась премудрість од усіх синів своїх.
36. Один же з фарисеїв просив Його, щоб їв з ним; і Він, прийшовши до господи фарисея, возліг.
37. Аж ось жінка з города, що була грішниця, довідавшись, що Він возлежить у господі фарисея, принесла кухлик з миром,
38. Та припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати ноги Його слізми та обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його, і мастила, миром.
39. Бачучи те, фарисей, що запросив Його, думав собі так: коли б Сей був пророк, то взнав би, хто то і яка-то жінка, що доторкається до Нього, бо грішниця вона.
40. І озвавшись, Іисус сказав до нього: Симоне! маю тобі щось сказати. Він каже: скажи, Учителю.
41. Іисус же сказав: два довжники були у одного лихваря: один винен був пятьсот динаріїв, а другий пятьдесять.
42. Та коли вони не мали чим віддати, він подарув обом. Скажи ж, котрий з них більш полюбить його?
43. Одповідаючи, Симон сказав йому: думаю, що той, котрому більш подаровано. А Він сказав: правдиво ти розсудив.
44. Та обернувшись до жінки, сказав Симонові: бачиш сю жінку? Я прийшов до твоєї господи, і ти не дав Мені води на ноги, а вона слізми облила ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла.
45. Цілування ти не дав Мені, а вона, відколи Я війшов, не перестає цілувати ноги Мої.
46. Ти голови Моєї не помастив оливою, а вона миром намастила ноги Мої.
47. Тим-то кажу тобі: прощаються гріхи її многі за те, що вона возлюбила много, а кому мало прощається, той мало любить.
48. А їй сказав: прощаються тобі гріхи.
49. І почали ті, що з Ним сиділи, казати про себе: хто Сей, що і гріхи прощає?
50. Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе, йди з миром.

Глава 8.

Сталось після сього, проходив Він по городах і селах, проповідуючи і благовіствуючи Царство Боже, і дванадцять з Ним,
2. Та де-які жінки, яких сцілив Він від злих духів і від недугів: Марія, прозваная Магдалиною, з котрої вийшло сім бісів,
3. І Іоанна, жінка Хузи, приставника Иродового, і Сусанна і багато инших, що служили Йому з добра свого.
4. Коли ж зібралось багато народу, і з усіх городів зходились до Нього, Він говорив притчею.
5. Вийшов сіяч сіяти насіння своє; і як сіяв, то инше упало при дорозі і було потоптане, і птиці небесні поклювали його,
6. А инше упало на камінь і, зійшовши, посохло, бо не мало вогкости.
7. А инше упало проміж терен, і виріс терен і заглушив його.
8. А инше ж упало на добру землю, і зійшовши, дало овощ в стократ. Сказавши се, покликнув: хто має вуха слухати, нехай слухає.
9. Ученики ж Його запитали Його, кажучи: що означає притча ся?
10. Він же сказав: вам дано розуміти тайни Царства Божого, а иншим у притчах, так що вони, дивлячись, не бачать і слухаючи, не розуміють.
11. От що означає ся притча: насіння є слово Боже.
12. А що впало при дорозі, се ті, що слухають, опісля ж приходить диявол та й одбирає слово із серця їх, щоб вони, увірувавши, не спаслись.
13. А що впало на камені, се ті, що як тільки почують слово, то з радістью його приймають, але вони кореня не мають, і до часу вірують, а в годину напасти відпадають.
14. А що впало між терен, се ті, що слухають та, відходячи, клопотами, багацтвом то розкошами життя бувають приглушені і не дають овощу.
15. А що впало на добрій землі, се ті, що вислухавши слово, держать його в щирім і добрім серці і овощ приносять у терпеливості. Та сказавши се, покликнув: хто має вуха слухати, нехай слухає.
16. Ніхто, засвітивши свічку, не покриває її посудиною, або не підставляє під ліжко, а ставить на свічнику, щоб хто входить, бачив світло.
17. Бо нічого нема потайного, що не виявилось би, ні закритого, що не пізналось би і не відкрилось би.
18. Так вважайте ж, як ви чуєте; бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того і те, що йому здається, нібито має, одійметься.
19. Прийшли ж до Нього Мати і брати Його; та доступити не могли до Нього за народом.
20. І дали Йому знати, кажучи: Мати Твоя і брати Твої стоять осторонь і хочуть Тебе бачити.
21. А Він, одповідаючи, сказав їм: мати Моя і брати Мої — ті, що слухають слово Боже і чинять по ньому.
22. І сталось одного дня, увійшов Він з учениками Своїми в човен, та й сказав їм: переправимось на той бік озера; і одчалили.
23. Та як плили вони, Він заснув, а на озері піднялась сильна буря, і заливало їх, і були вони в небезпечности.
24. І приступивши, розбудили Його, кажучи: Учителю, Учителю! ми гинемо! Він же встав, заказав вітрові і хвилюванню води; і вони уляглись, і стала тиша.
25. Сказав же їм: де ж віра ваша? А вони полякані дивувались, кажучи один до другого: хто ж Сей, що й вітрам і воді приказує, і слухають Його?
26. І приплили у сторону Гадаринську, що лежить протів Галилеї.
27. Коли ж вийшов Він на берег, стрівся йому якийсь чоловік з города, що з давнього часу мав бісів, і не одягавсь у одежу і жив не в хаті, а в гробовищах.
28. Той, уздрівши Іисуса, закричав, пав перед Ним і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Іисусе, Сину Бога Вишнього? молю Тебе, не муч мене.
29. Бо Іисус звелів духові нечистому вийти з сього чоловіка: з давнього бо часу той мучив його; і вязали його ланцюгами і кайданами та стерегли, а він розривав ланцюги, і ганяв його біс у пустині.
30. Запитав же його Іисус, кажучи: як твоє имя? Він сказав: легіон, бо багато бісів в нього.
31. І вони благали Іисуса, щоб не звелів їм іти у безодню.
32. Тут же на горі пасся великий гурт свиней, і біси просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. Він дозволив їм.
33. Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинувся гурт з кручі в озеро та й потонув.
34. Пастухи ж, побачивши, що сталось, побігли і зповістили в городі і по селах,
35. І вийшли подивитись, що сталось; і прийшовши до Іисуса, найшли чоловіка, з котрого вийшли біси, що він одягнений і при своїм умі сидів у ногах Іисусових, і полякались.
36. А ті, що бачили, розказали їм, як сцілився біснуватий.
37. І просив Його ввесь народ з околиць Гадаринських, щоб одійшов од них, бо страх великий обняв їх. Він, увійшовши в човен, вернувся.
38. Чоловік же, з котрого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним; але Іисус одіслав його, кажучи:
39. Вернись до дому свого і розкажи, що вчинив тобі Бог. І він пійшов і по всьому городу оповідав, що вчиняв йому Іисус.
40. Сталося ж, коли Іисус вернувся, приняв Його народ, бо всі дожидались Його.
41. Аж ось прийшов чоловік, имя йому Іаїр, і він був старшиною синагоги, і упавши в ноги Іисусові, молив Його увійти в дом його;
42. Бо у нього була одна тільки дочка, літ дванадцяти, та й та умирала. Коли ж Він йшов, народ тиснув Його.
43. І одна жінка, що дванадцять років мучилась кровотічью і, потративши увесь пожиток свій на лікарів, не змогла ні в одного вилічитись,
44. Підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і зараз перестала кровотіч її.
45. І сказав Іисус: хто се доторкнувся до Мене? Коли ж усі одрікались, то Петр і ті, що були з ним, сказали: Учителю, народ товпиться круг Тебе і тисне Тебе, а Ти питаєш: хто доторкнувсь до Мене?
46. Іисус же сказав: доторкнувсь до Мене хтось, бо Я чув силу, що вийшла з Мене.
47. Жінка ж, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись підійшла та, упавши перед Ним, призналась перед усім народом, задля чого доторкнулась до Нього і як одужала в той час.
48. Він же сказав їй: бодрись, дочко! віра твоя спасла тебе, іди з миром.
49. Як Він ще говорив, приходить один з дому старшини синагоги та й каже йому: дочка твоя вмерла: не труди Учителя.
50. Іисус же, почувши, озвавсь до нього, кажучи: не бійся, тільки віруй, і буде спасена.
51. Прийшовши ж в господу, не дозволив увійти нікому, окрім Петра, Іакова й Іоанна та батька й матери тієї дівчини.
52. Всі ж плакали та голосили над нею. А Він сказав: не плачте: вона не вмерла, а спить.
53. І сміялись з Нього, знаючи, що вона вмерла.
54. Він же, виславши всіх геть та взявши її за руку, покликнув, кажучи: дівчино, встань!
55. І вернувсь дух її, і вона зараз встала; і Він звелів дати їй їсти.
56. І здивувались родители її. Він же звелів їм, щоб нікому не говорили, що сталось.

Глава 9.

Скликавши ж дванадцятьох, Іисус дав їм силу й вдасть, над усіма бісами і сціляти недуги,
2. І послав їх проповідувати Царство Боже та сціляти болящих.
3. І сказав їм: нічого не беріть на дорогу, ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежини.
4. І в який дом увійдете, там зоставайтесь і звідтіль виходьте.
5. А як де не приймуть вас, то, виходячи з го́рода того, і пил з ніг ваших обтрусіть на свідкування проти них.
6. Вони ж пішли, і проходили по селах, благовіствуючи і сціляючи усюди.
7. Почув ж Ирод чет вертовласник про все, що діялось од Нього, та не міг дорозуміти: бо де-які говорили, що то Іоанн встав з мертвих;
8. Другі ж, що Ілія зъявивсь, а инші, що один з стародавніх пророків воскрес.
9. І сказав Ирод: Іоаннові я одтяв голову; хто ж Сей, про Кого я таке чую? І бажав побачити Його.
10. І Апостоли, вернувшись, розказали йому, що зробили; і Він, взявши їх, одійшов особно в пусте місце, біля города, що зветься Виθсаїда.
11. Але народ, довідавшись, пійшов за Ним, І Він, прийнявши їх, говорив їм про Царство Боже І сціляв тих, що мали потребу в сціленню.
12. День же почав схилятись над вечір. І приступивши, дванадцять сказали Йому: відпусти народ, нехай ідуть в окружні села й оселі ночувати та добути собі харчі, бо тут ми у пустім місці.
13. А він сказав їм: Ви дайте їм їсти. Вони ж сказали: нема в нас більш, як пять хлібів та дві риби; хіба пійти нам та купити їжі для всього народу сього?
14. Бо їх було близько пяти тисяч чоловік. Сказав же до учеників Своїх: розсадіть їх купами по пятдесять.
15. І зробили так, і розсадили їх усіх.
16. Він же. взявши пять хлібів і дві риби, підняв очі на небо, благословив їх, поламав і дав ученикам, щоб раздали народов,
17. І їли і вдовольнились всі, і набрали шматків, що у них позоставались, дванадцять кошиків.
18. Сталось раз, коли Він молився насамоті, ученики були з Ним, і запитав їх, кажучи: за кого вважають Мене люде?
19. Вони ж, одповідаючи, сказали: за Іоанна Хрестителя, другі за Ілію а инші кажуть, що один з стародавніх пророків воскрес.
20. І сказав їм: А ви за кого Мене вважаєте? Одповідаючи, Петр сказав: за Христа Божого.
21. Він же, заказавши їм, звелів нікому про се не говорити,
22. Кажучи, що Синові Чоловічеському належить багато потерпіти, І відцураються Його старші і первосвященики і книжники, і вбъють Його, І на третій день воскресне.
23. До всіх же промовив: хто хоча йти за Мною, нехай одречеться від себе, і візьме хрест свій та йде вслід за Мною.
24. Бо хто хоче спасти свою душу, той згубить її, а хто згубить душу свою ради Мене, той спасе її.
25. Бо що за користь чоловікові, коли він придбає увесь світ, а самого себе згубить, або занапастить?
26. Бо хто постидиться Мене і слов Моїх, того й Син Чоловічеський постидиться, як прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
27. Говорю ж вам истинно: єсть де-які між присутними тут, що не дізнають смерти, поки побачать Царство Боже.
28. І сталось після тих слов днів через вісім, узяв Він Петра, Іоанна та Іакова і зійшов на гору помолитись.
29. І як молився Він, вид лиця Його став инший, і одежа Його зробилась білою і блискучою.
30. І ось два чоловіки розмовляли з Ним: то були Моисей та Ілія.
31. Зъявившись у славі, вони говорили про скінчення Його, яке Він мав завершити в Єрусалимі.
32. Петр же і ті, що з ним були, обважніли сном; але прокинувшись побачили славу Його і двох чоловіків, що стояли з Ним.
33. І сталось, коли вони відходили від Нього, Петр сказав Іисусові: Учителю, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсееві один і один Ілії, — не знаючи сам, що каже.
34. Коли ж він се говорив, зъявилась хмара і окрила їх, і полякались вони, як увійшли в хмару.
35. І був голос з хмари, що говорив: Се Син Мій улюблений: Його слухайте.
36. І коли був сей голос, Іисус зостався один. І вони промовчали і не розказували в ті дні нікому нічого про те, що бачили.
37. Сталося ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
38. І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, молю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний;
39. І от дух нападає на нього, і він зараз кричить, і трясе його до піни, і ледве відходить од нього, змучивши його.
40. І я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його, та вони не змогли.
41. Озвавшись же, Іисус сказав: о роде невірний і роспутний! доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи сюда сина свого.
42. Як же він ще йшов, біс кинув ним і зтряс, але Іисус спинив духа нечистого і сцілив хлопья і оддав його батькові його.
43. І здивувались всі величчю Божому. Коли ж всі дивувались усьому, що творив Іисус, Він сказав ученикам Своїм:
44. Вложіть ви у вуха ваші сі слова: Син бо Чоловічеський виданий буде в руки людські.
45. Вони ж не зрозуміли слова сього, і воно було закрито від них, так що вони й не домислились про нього; запитати ж Його про се слово боялись.
46. Прийшло ж їм на думку: хто б то з них був більший.
47. Іисус же, знаючи думку серця їх, взяв дитину і поставив її біля Себе,
48. Та й сказав їм: хто прийме отеє дитя в имя Моє, той Мене приймає, і хто прийме Мене, той приймає Того, що Мене послав: бо хто найменший між вами всіма, той є великий.
49. Озвавшись же, Іоанн сказав: Учителю! ми бачили одного, що Твоїм именем бісів вигонить, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.
50. Іисус сказав йому: не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
51. І сталось, коли зближались дні одходу Його, Він повернув лице Своє, щоб іти в Ієрусалим,
52. І послав вістників перед лицем Своїм; і ті пійшли і прийшли у село Самарянське, щоб Йому приготовити госпо́ду.
53. Але там не прийняли Його, бо було видно, що йде Він до Єрусалиму.
54. Побачивши се, ученики Його Іаков та Іоанн сказали: Господи! хочеш, ми скажемо, щоб огонь з неба зійшов і спалив їх, як і Ілія вчинив.
55. Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу.
56. Бо Син Чоловічеський прийшов не погубити душі людські, а спасти. І пійшли до другого села.
57. І сталось, як вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! я пійду за Тобою, куди б Ти не йшов.
58. І сказав йому Іисус: лисиці мають нори і птиці небесні гнізда, а Син Чоловічеський не має де й голови прихилити.
59. А другому сказав: іди за Мною. Той же відповів: Господи! дозволь мені перше пійти поховати мого батька.
60. Іисус же сказав йому: покинь мертвим ховати своїх мерців, а ти йди, благовіствуй Царство Боже.
61. І ще другий сказав: я пійду за Тобою, Господи! тільки дозволь мені перш попрощатись з домашніми моїми.
62. А Іисус сказав йому: хто положив руку свою на рало і озирається назад, той не пригоден до Царства Божого.

Глава 10.

Після сього настановив Господь і других сімдесят і послав їх по двоє перед лицем Своїм у кожний город і місце, куди Сам мав іти,
2. І сказав їм: жниво велике, а робітників мало; так благайте ж Господаря жнива, щоб вислав робітників на жниво Своє.
3. Ідіть; ось Я посилаю вас, як ягнят серед вовків.
4. Не беріть ні калитки, ні торби, ні обувья, і нікого в дорозі не витайте.
5. В який же дом увійдете, кажіть перше: мир домові сьому;
6. І коли буде там син мира, то мир ваш спочине на ньому, а коли ні, то до вас вернеться.
7. Та в тім дому зоставайтесь, їжте і пийте, що в них знайдеться, бо робітник заслугує плати своєї. Не переходьте з дому в дом.
8. І в який город увійдете і приймуть вас, то їжте, що поставлять вам;
9. І сціляйте недужих, які в ньому будуть, і кажіть їм: наближилось до вас Царство Боже.
10. У який же город увійдете, і не приймуть вас, то, вийшовши на улиці його, скажіть:
11. І пил, що пристав до нас з вашого города, обтрушуємо вам, а проте знайте, шо наближилось до вас Царство Боже;
12. Кажу ж вам, що Содомові у той день легше буде, ніж тому городові.
13. Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Виθсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидоні сталися ті чуда, які у вас були, то давно б вони, сидячи у веретищі і попелі, покаялись.
14. Але Тирові та Сидонові легше буде на суді, ніж вам.
15. І ти, Капернауме, що піднявся аж до неба, зійдеш аж до пекла.
16. Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто цурається вас, той Мене цурається; а хто цурається Мене, той цурається Того, Хто Мене послав.
17. Сімдесят же вернулись з радістью, кажучи: Господи! і біси коряться нам у имя Твоє.
18. Він же сказав їм: Я бачив сатану, що як блискавка спав з неба.
19. Ось даю вам власть наступати на гадюк і на скорпіонів, на всяку вражу силу, і ніщо не зашкодить вам.
20. Але ви тому не радуйтесь, що духи вам коряться, а радуйтесь, що имена ваші написані на небесах.
21. В той час зрадів духом Іисус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти закрив се від мудрих і розумних, та відкрив-єсь те недо́літкам. Так Отче! бо така була Твоя блага воля.
22. Та обернувшись до учеників Своїх, сказав: усе оддано Мені Отцем Моїм, і ніхто не знає, хто єсть Син, тільки Отець, і хто єсть Отець, знає тільки Син та той, кому Син схоче відкрити.
23. І обернувшись до учеників, особно сказав: блаженні очі, котрі бачать те, що ви бачите.
24. Бо кажу вам: багато пророків і царів бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили, і чути, що ви чуєте, та й не чули.
25. І ось законник якийсь встав і, спокушуючи Його, сказав: Учителю! що мені чинити, щоб жизнь вічну осягнути?
26. Він же сказав до нього: в законі що написано? як читаєш?
27. Той же, одповідаючи, сказав: возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всіми мислями твоїми, та ближнього твого, як себе самого.
28. Іисус же сказав йому: добре ти відповів; так чини, і будеш жити.
29. Але той, хотівши оправдати себе, сказав Іисусови: а хто ж мій ближній?
30. Одповідаючи, Іисус сказав: один чоловік ішов з Ієрусалима в Ієрихон та й попався розбійникам, котрі, обдерши його та поранивши, пійшли, покинувши його ледве живого.
31. Трапилось же йти тією дорогою одному священикові: він, поглянувши на нього, пройшов мимо.
32. Также і левіт, бувши на тім місці, підійшов, поглянув і пройшов мимо.
33. Самарянин же якийсь, проїжжаючи, спіткав його і, побачивши його, змилосердився,
34. І приступивши, обвязав йому рани, поливаючи оливою і вином, та, посадивши його на свою худобину, привіз до гостиниці і клопотавсь коло нього;
35. А на другий день відъїжжаючи, виняв два динарії і дав гостинникові і сказав йому: доглядай його, і як що більше на нього стратиш, я, вертаючись, оддам тобі.
36. Як думаєш, хто з сих трох був ближній тому, що попавсь розбійникам?
37. Він же сказав: той, що вчинив над ним милосердя. Іисус же йому сказав: іди і ти так чини.
38. Сталося ж, як ішли вони, то увійшов Він у одно село; тут жінка одна, на имя Марθа, прийняла Його в свій дом.
39. У неї була сестра, що звалась Марія, котра, сівши у ніг Іисусових, слухала слово Його.
40. А Марθа клопоталась великою послугою і, підійшовши, сказала: Господи! чи Тобі ж байдуже, що сестра моя покинула мене одну услугувати? Скажи їй, нехай мені поможе.
41. Іисус же, одповідаючи, сказав їй: Марθо, Марθо! ти турбуєшся та клопочешся про многе.
42. А одного тільки треба. Марія ж вибрала благу частину, яка не одніметься від неї.

Глава 11.

І сталось, як Він у однім місці молився і перестав, один з учеників Його сказав Йому: Господи! навчи нас молитись, як і Іоанн навчив своїх учеників.
2. Він же сказав їм: коли молитесь, то кажіть: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться имя Твое; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі;
3. Хліб наш насущний дай нам на кожний день;
4. І прости нам гріхи наші, бо ми й сами прощаєм кожному довжникові нашому; і не введи нас у спокусу, а избав нас од лукавого.
5. І сказав до них: хто-небудь з вас мав би приятеля, і прийде до нього опівночі, та й скаже йому: друже! позич мені три хліби,
6 Бо приятель мій зайшов до мене з дороги, і не маю що поставити йому.
7. А той з хати, озвавшись, скаже йому: не турбуй мене: двері у мене вже зачинені, і діти мої на постелі зо мною: не можу встати і дати тобі.
8. Кажу вам: хоч він не встане і не дасть йому через те, що він його приятель, та вже через докучання його встане і дасть йому, чого йому треба.
9. Я вам кажу: просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчиниться вам.
10. Бо кожний, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і хто стукає, тому відчинять.
11. Хто з вас такий батько, що коли син попросить у його хліба, подасть йому камінь? або коли попросить риби, замість риби подасть йому гадюку?
12. Або коли попросить яйця, подасть йому скорпіона?
13. Так коли вже ви, лихі, умієте добрі дари давати дітям вашим, то тим паче Отець Небесний дасть Духа Святого тим, що просять у Його.
14. Раз вигнав Він біса, а той був німий, і як тільки біс вийшов, німий став говорити. І народ дивувався.
15. Инші з них говорили: силою Вельзевула, князя бісівського, Він бісів вигонить.
16. А инші, спокушуючи, домагались од Нього ознаки з неба.
17. Але Він, знаючи їх думки, сказав їм: усяке царство, коли розділиться само в собі, запустіє, і дом, коли розділиться сам у собі, падає.
18. Коли ж і сатана розділиться сам у собі, то як устоїть його царство? А ви кажете, що Я Вельзевулом вигоню бісів.
19. І коли Я вигоню бісів Вельзевулом, то сини ваші ким вигонять їх? Тим-то вони будуть вам суддями.
20. А коли Я перстом Божим вигоню бісів, то запевне прийшло до вас Царство Боже.
21. Коли сильний, узброївшись, стереже свою оселю, то добро його в спокої;
22. А коли дужчий від нього нападе на нього і подужає, тоді візьме у нього всю зброю, на яку покладався він, і роздасть свою здобич.
23. Хто не зо Мною, той проти Мене, і хто не збірає зо Мною, той розтрачує.
24. Коли нечистий дух вийде з чоловіка, то вештається по місцях безводних, шукаючи покою, та, не знаходячи, каже: вернусь до дому свого, відкіля вийшов.
25. І прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним.
26. Тоді йде і бере з собою других сім духів, ще лютіших, ніж сам він, та увійшовши, живуть там, і буває останнє чоловікові тому гірше першого.
27. Сталося ж, як Він се говорив, одна жінка, піднявши голос з народу, сказала Йому: блаженна утроба, що Тебе носила, і груди, що Ти ссав.
28. А Він сказав: одже ж блаженні ті, що слухають слово Боже і держать його.
29. Коли ж народ збірався, то Він почав говорити: рід сей лукавий: він ознаки шукає, і ознаки не дасться йому, окрім ознаки Іони пророка.
30. Бо як Іона був ознакою Ниневітянам, так буде і Син Чоловічеський родові сьому.
31. Цариця полуденна встане на суд з людьми сього роду і осудить їх, бо вона з кінця землі приходила послухати мудрости Соломонової, а ось тут більше від Соломона.
32. Ниневітяне встануть на суд з родом сим і осудять його, бо вони від проповіді Іониної покаялись, а тут більше від Іони.
33. Ніхто, засвітивши свічку, не ставить її в закритому місці, чи під посудиною, а на свічнику, щоб всі, хто входить, бачили світло.
34. Світильник тілові є око; тим-то коли око твоє чисте, то й все тіло твоє світле буде, а коли воно буде лихе, то й тіло твоє темне буде.
35. Так гляди ж, щоб світло, що в тобі є, не стало тьмою.
36. Коли ж тіло твоє ясне усе, так що немає ніякої частини темної, то буде ясне все так, мов-би світло блискавкою осіяло тебе.
37. Як Він говорив, то один фарисей запросив Його до себе на обід. Він же, прийшовши, возліг.
38. Фарисей же здивувався, побачивши, що Він перше не обмився перед обідом.
39. Але Господь сказав до нього: тепер ви, фарисеї, очищаєте зверху кухоль і миску, середина ж у вас повна здирства та лукавства.
40. Нерозумні! чи не Той же, що сотворив зверхнє, сотворив і внутрешнє.
41. Лучче подавайте милостиню з того, що маєте, і тоді у вас все буде чисте.
42. Але горе вам, фарисеям, що даєте десятину з мяти і рути та всякого зілля, а суд та любовь Божу обминаєте: се повинно робити і того не покидати.
43. Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привитання на зборищах.
44. Горе вам, книжники і фарисеї лицеміри, що ви, мов гробки невідомі; поверх їх люде ходять і не знають того.
45. Озвавшись же, один з законників говорить Йому: Учителю! се кажучи, Ти й нас ображаєш.
46. А Він сказав: і вам, законникам, горе, що людей обтяжаєте вагою, яку не під силу носити, а сами і єдиним пальцем своїм не доторкаєтесь до тої ваги.
47. Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, а батьки ваші повбивали їх:
48. Так ви свідчите і згожуєтесь з учинками батьків ваших, бо вони повбивали пророків, а ви гробниці їм будуєте.
49. Тим-то й каже премудрість Божа: пошлю до них пророків і апостолів, і де-кого з них вони убъють, або виженуть.
50. Нехай же виправиться з роду сього кров усіх пророків, пролитая з початку світа,
51. Від крови Авеля до крови Захарії, убитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, виправиться з роду сього.
52. Горе вам, законникам, що взяли ключ розуміння: сами не увійшли, та й тим, що входили, заборонили.
53. Коли Він се говорив до них, то книжники і фарисеї почали дуже наступати на Нього та допитуватись у Нього про многі речи,
54. Підкопуючись під Нього і шукаючи вловити з уст Його що-небудь, щоб обвинувати Його.

Глава 12.

Як зійшлась тим часом така тьма народу, що один другого давив, то Він почав говорити перше до учеників Своїх: стережіться росчини фарисейської, котра є лицемірство.
2. Нічого ж нема закритого, що не одкрилось би, ні потайного, що не виявилось би.
3. Тим-то, що ви у тьмі сказали, те почується при світлі; і що ви шептали на ухо в хатах, про те оповіститься на дахах.
4. Кажу ж Я вам, другам Моїм: не бійтесь тих, що убивають тіло і потім більш нічого зробити не можуть.
5. Скажу ж вам, кого боятись: бійтесь того, хто, убивши, мае силу кинути в геенну. Так, кажу вам: от кого бійтесь.
6. Чи не пять же птичок продається за два ассария2, і ні одна з них не забута у Бога.
7. А у вас і волосся на голові все полічено. Не бійтесь же: ви дорожчі, ніж багато птичок.
8. Кажу ж вам: усякого, хто признає Мене перед людьми, і Син Чоловічеський признає того перед Ангелами Божими.
9. А хто одречеться від Мене перед людьми, той одречен буде перед Ангелами Божими.
10. І всякому, хто скаже слово на Сина Чоловічеського, проститься, а хто скаже хулу на Духа Святого, тому не проститься.
11. А коли приведуть вас у синагоги та до начальства і до правителів, не турбуйтесь, як і що одповідати, або що казати.
12. Бо Дух Святий навчить вас у той час, що треба казати.
13. Сказав же Йому хтось з народа: Учителю! скажи братови моєму, щоб поділивсь зо мною спадщиною.
14. А Він йому сказав: чоловіче! хто постановив Мене суддею або дільцем над вами?
15. Сказав же до них: глядіть, бережіться зажерливости, бо життя чоловіка не в тім, щоб мати занадто з достатків своїх.
16. Промовив же їм притчу, кажучи: у одного багатого чоловіка зародила добре нива.
17. І він міркував сам в собі, кажучи: що мені робити, що не маю куди зібрати урожаю мого?
18. Та й сказав: от що зроблю: розкидаю клуні мої і просторніші збудую, та зберу туди ввесь урожай мій і добро моє.
19. Та б скажу душі моїй: душе! багато маєш добра, що лежить на багато років: спочивай, їж, пий, веселись.
20. Але сказав йому Господь: нерозумний, в сю ніч душу твою візьмуть з тебе; кому ж буде те, що ти заготовив?
21. Отак-то, хто збирає багацтва собі, а не в Бога багатіє?
22. Сказав же ученикам Своїм: тим-то кажу вам, не журіться душею вашою, що вам їсти, ні тілом — у віщо одягнутися.
23. Душа більше, як харч, а тіло — як одежа.
24. Погляньте на гайворонів: вони не сіють, не жнуть, нема у них ні комори, ні клуні, а Бог годує їх; скільки ж ви лучче від птиць?
25. І хто з вас, піклуючись, може хоч на один локіть прибавити собі зросту?
26. Так коли і малого чого зробити не здолаєте, що ж клопочитесь про инше?
27. Гляньте на лілеї, як вони ростуть: не працють і не прядуть; а Я вам кажу, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них.
28. Коли ж траву, що сьогодня росте на полі, а завтра буде вкинута у піч, Бог так одягає, то скільки лучче вас, маловіри!
29. І ви не шукайте, що вам їсти, або що пити, і не метушіться.
30. Бо всього того шукають люде сього світу. Ваш же Отець відає, що того вам треба.
31. Найперше шукайте Царства Божого, і те все доложиться вам.
32. Не бійся, мале стадо, бо Отець ваш благоволив дати вам Царство.
33. Продавайте достатки ваші і подавайте милостиню, добувайте собі сакви, що не старіються, і скарби, що не зменьшаються на небесах, куди злодій не підходить і де міль не точить.
34. Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.
35. Нехай будуть бедра ваші підперезані і світильники засвічені,
36. І ви будьте подібні до тих людей, що ждуть господаря свого, коли вернеться від шлюбу, щоб, як прийде та стукне, зараз йому відчинити.
37. Блаженні ті слуги, котрих господарь, вернувшись, знайде на сторожі: истинно кажу вам, що він підпережеться і їх посадить (за стіл) та, підійшовши, стане їм послугувати.
38. І коли прийде він у другу добу, або в третю добу прийде, і знайде їх так, блаженні ті слуги.
39. Се ж знайте, що коли б відав господарь дому, в яку годину прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати свого дому.
40. Будьте ж і ви готові, бо, в яку годину і не гадаєте, Син Чоловічеський прийде.
41. Сказав же Йому Петр: Господи! чи Ти тільки до нас кажеш сю притчу, чи й до всіх.
42. А Господь сказав: хто ж є вірний і розумний домоправитель, котрого господарь його поставить над челядью своєю, щоб у свій час видавав їм визначені харчі?
43. Блажен той слуга, котрого господарь, прийшовши, знайде, що він так робить.
44. Истинно кажу вам: над усім добром своїм поставить його.
45. А коли слуга той скаже в своїм серці: забариться господарь мій прийти; і стане бити хлопців та дівчат, та їсти й пити й напиватись,
46. То прийде господарь слуги того у день, в який він не сподівався, і в годину, в яку і не гадає, і розітне його, і долю його зрівняє з невірними.
47. Той же слуга, що знав волю господаря свого, та не був готовий і не чинив по його волі, тяжко буде битий.
48. А котрий не знаючи зробив те, за що варто бити, той мало буде битий. Од кожного ж, кому дано багато, багато й вимагатиметься од нього, і кому багато доручено, з того багато стребується.
49. Я прийшов огонь кинути на землю, і чого Я хочу? аби він уже запалав.
50. Хрещенням маю Я хреститися, і як Я нудьгуюсь, поки се сповниться.
51. Чи не думаєте ви, що Я прийшов спокій дати на землі? Ні, кажу вам, а розділ.
52. Бо віднині пятеро в одній господі будуть розділені: троє супроти двох і двоє супроти трьох,
53. Батько стане проти сина і син проти батька; мати проти дочки і дочка проти матери, свекруха проти невістки своєї і невістка проти свекрухи своєї.
54. Сказав же і народові: коли ви бачите, що йде хмара з заходу, то зараз кажете: буде дощ, і буває так.
55. А коли південний вітер віє, то кажете: спека буде, і буває.
56. Лицеміри! лице неба і землі розпізнавати умієте, як же ви часу сього не розпізнаєте.
57. Чом же ви і по собі не судите, що справедливо?
58. Бо коли ти йдеш з супротивником своїм до начальства, то в дорозі дбай, щоб визволитись від нього, щоб він не потяг тебе до судді, а суддя не віддав тебе слузі, а слуга не посадив тебе в темницю.
59. Кажу тобі, не вийдеш звідтіля, поки не оддаси й останнього гроша.

Глава 13.

Прийшли ж у той час деякі й розказали Йому про Галилеян, котрих кров Пилат змішав з жертвами їх.
2. І озвавшись, Іисус сказав їм: чи думаєте ви, що сі Галилеяне грішніші від усіх Галилеян були, що так постраждали?
3. Ні, кажу вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всі так загинете.
4. Або чи думаєте, що ті вісімнадцать чоловік, на яких упала башта Силоамська і побила їх, більш винні були від усіх, що живуть у Ієрусалимі?
5. Ні, кажу вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то усі так загинете.
6. Сказав же таку притчу: один чоловік мав у винограднику своїм посажену смоковницю, і прийшов шукати на ній овощу, та й не знайшов;
7. І сказав виноградареві: от третій рік, як я прихожу шукати овощу на сій смоковниці, і не знахожу: зрубай її: на що вона й землю займає?
8. Той же, одповідаючи, каже йому: господарю, зостав її и на сей рік, поки я обкопаю її навкруги і обложу гноєм,
9. Чи не дасть вона овощу? а коли ні, то на той рік зрубаєш її.
10. Був же Він в одній синагозі і научав в суботу.
11. І ось була жінка, що мала духа немочи років вісімнадцать: вона була скорчена і не могла випрямитись ніяк.
12. Побачивши ж її, Іисус покликав та й сказав їй: жінко, ти визволена від своєї немочі.
13. І положив на неї руки, і вона зараз випрямилась і славила Бога.
14. Озвався ж старшина синагоги, ремствуючи, що Іисус сцілив у суботу, і сказав до народа: шість днів є таких, що в них повинно робити; так у ті дні й приходьте сцілятись, а не в день суботній.
15. Одповів тоді йому Господь і сказав: лицеміре! чи не одвязуе кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел і веде напувати?
16. А сю дочку Авраамову, що звязав сатана, от уже вісімнадцять років, чи не повинно було визволити від сього звязання у день суботній?
17. І як говорив Він се, засоромились усі супротивники Його; і ввесь народ радувавсь усьому славному, що сталось од Нього.
18. Сказав же: до чого подібне Царство Боже, і до чого прирівняю його?
19. Подібне воно до зерна горчишного, що, взявши, чоловік посадив у своїм саду; і виросло воно і стало якби велике дерево, і птахи небесні ховались у його вітах.
20. І знов сказав: до чого прирівняю Царство Боже?
21. Воно подібне до росчини, що жінка, взявши, положила в три міри муки, поки все вкисне.
22. І проходив Вів по городах і селах, навчаючи і прямуючи дорогою до Ієрусалиму.
23. Сказав же Йому один: Господи! не вже ж мало таких, що спасаються? А Він сказав до них:
24. Силкуйтесь увійти через узькі ворота, бо кажу вам: багато буде таких, що бажатимуть увійти, і не зможуть.
25. Коли господарь встане і зачинить двері, і ви, стоячи надворі, почнете стукати у двері, промовляючи: Господи, Господи! одчини нам, а Він, озвавшись, скаже вам: не знаю вас, відкіля ви;
26. Тоді станете казати: ми їли й пили перед Тобою, і на улицях наших учивєсь.
27. І Він промовить: Я вам кажу: не знаю вас, відкіля ви: відступіться від Мене всі злочинці.
28. Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Іакова і всіх пророків у Царстві Божім, а себе вигнаних геть.
29. І прийдуть од сходу і заходу, од півночи і полудня, та й сядуть у Царстві Божім.
30. І ось є останні, що будуть першими, і Є перші, що будуть останніми.
31. У той день прийшли де-які з фарисеїв і говорили Йому: вийди і йди звідсіля, бо Ирод хоче Тебе вбити.
32. І сказав їм: пійдіть і скажіть отій лисиці: от Я вигоню бісів і сціляю сьогодня й завтра, і на третій день скінчу.
33. Одначе треба Мені ходити сьогодня, завтра і післязавтра, бо не можна, щоб пророк загинув не в Ієрусалимі.
34. Ієрусалиме, Ієрусалиме! ти, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! скільки раз хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах гніздо своє під крила, і ви не схотіли!
35. Оце ж оставляється вам дом ваш пустий. Кажу ж вам, що не побачите Мене, поки прийде час, коли ви скажете: благословен, хто йде во имя Господнє!

Глава 14.

І сталось, що Він у суботу прийшов у дом одного з старшин фарисейських їсти хліба, і вони назирали за Ним;
2. І ось був перед Ним один чоловік, що слабував водянкою,
3. Озвавшись, Іисус запитав законників і фарисеїв, кажучи: чи годиться сціляти в суботу?
4. Вони ж мовчали. І Він, взявши, сцілив його та й відпустив.
5. І озвавшись до них, сказав: коли у кого з вас І осел або віл упаде в колодязь, чи не зараз же він його витягне, і в день суботній?
6. І не змогли одповісти Йому на се.
7. Сказав же до запрошених притчу, примітивши, як вони вибірали перші місця, кажучи до них:
8. Коли будеш запрошений ким на весілля, не сідай на переднє місце, щоб не трапився між запрошеними більш поважний, ніж ти,
9. І щоб той, хто запросив і тебе і його, підійшовши, не сказав тобі: дай йому місце; і тоді доведеться тобі з соромом заняти останнє місце.
10. Але коли будеш запрошений, то як прийдеш, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже! пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, що сидять з тобою.
11. Бо всякий, хто несеться вгору, понижений буде, а хто понижає себе, піднесеться.
12. Промовив же Він і до того, що запросив Його: коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелів своїх, ні братів своїх, ні родичив своїх, ні сусід багатих, щоб часом і вони тебе також не запросили, і була б тобі відплата.
13. Але коли справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих, сліпих;
14. І блаженний будеш, що вони не мають чим оддячити тобі, бо оддячиться тобі у воскресения праведних.
15. Почувши ж се, один з тих, що сиділи з ним, сказав Йому: блаженний, хто їстиме хліб у Царстві Божім!
16. А Він йому сказав: один чоловік справив велику вечерю і запросив многих,
17. І під час вечері послав слугу свого сказати запрошеним: ідіть, бо все уже готове.
18. І почали разом одмовлятись всі: перший сказав йому: я купив поле, і мені треба пійти й побачити його; прошу тебе, вибач мені.
19. І другий сказав: я купив пять пар волів, і йду спробувати їх; прощу тебе, вибач мені.
20. Ще другий сказав: я оженився, і через те не можу прийти.
21. І вернувшись, слуга той розсказав про се своєму господареві. Тоді, розгнівавшись, господарь сказав слузі своєму: пійди хутко на роздорожжя й улиці го́рода і приведи сюди убогих, калік, сліпих і кривих.
22. І сказав слуга: господарю! зроблено, як ти звелів, та й ще місце є.
23. І сказав господарь слузі: вийди на шляхи і загороди та й силуй увійти, щоб повний був дом мій.
24. Бо кажу вам, що ніхто з людей тих запрошених не покоштує моєї вечері, бо багато званих, та мало вибраних.
25. Ішло ж з Ним багато народу: і обернувшись, Він сказав їм:
26. Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить батька свого, і матери, і жінки, і дітей, і братів, і сестер, та ще й душі своєї, той не може бути Моїм учеником.
27. І хто не носить хреста свого, і не йде за Мною, не може бути Моїм учеником.
28. Бо хто з вас, задумавши будувати башту, не сяде перше і не вирахує кошту, чи має за що збудувати її,
29. Щоб часом, коли положить основу і не спроможиться докінчити, усі, дивлячись, не почали сміятись з нього,
30. Кажучи: сей чоловік почав будувати, та не спромігся докінчити.
31. Або який царь, ідучи на войну проти другого царя, не сяде і не порадиться перше, чи зможе він з десятьма тисячами устояти против того, що йде на нього з двадцятьма тисячами?
32. Коли ж ні, то поки той ще далеко, пошле посланців прохати згоди.
33. Так-то всякий з вас, хто не відречеться від усього свого достатку, не може бути Моїм учеником.
34. Сіль — добра річ; але коли сіль спрісніє, то чим поправити її?
35. Ні в землю, ні в гній не годиться; геть викидають її. Хто має вуха слухати, нехай слухає.

Глава 15.

Горнулись же до Нього всі митарі і грішники, щоб слухати Його.
2. І нарікали фарисеї і книжники, кажучи: Він грішників приймає і їсть з ними.
3. Він же повідав їм таку притчу, кажучи:
4. Який з вас чоловік, маючи сто овець і втративши одну з них, не покине девятдесят і девять у пустині і не пійде за згубленою, поки знайде її?
5. А знайшовши, возьме на плечі свої радіючи,
6. І прийшовши до дому, скличе приятелів і сусід, кажучи їм: порадуйтесь зо мною, бо знайшов вівцю мою згублену.
7. Кажу вам, що так на небі більш радости буде за одного грішника, що покаявся, ніж за девятдесят девять праведників, котрі не мають потреби каятися.
8. Або яка жінка, маючи десять драхм3, коли згубить одну драхму, не засвітить свічки і не стане мести хати і шукати пильно, поки знайде?
9. А знайшовши, скличе приятельок і сусідок, кажучи: порадуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що загубила.
10. Так, кажу вам, буває радість перед ангелами Божими за одного грішника, що покаявся.
11. Ще сказав: один чоловік мав двох синів.
12. І сказав молодший з них батькові: тату! дай мені частину хазяйства, що припадає мені. І розділив їм пожитки.
13. Через небагато днів молодший син, зібравши все, одійшов у далекий край і там розтратив своє добро, живучи розпутно.
14. Коли ж він прожив усе, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати,
15. І пійшов, пристав до одного хазяїна тієї країни, а той послав його на поля свої пасти свині;
16. І він рад був наситити утробу свою ріжками, що їли свині, та ніхто не давав йому.
17. Схаменувшись же, сказав: скільки наймитів у батька мого вволю мають хліба, а я гину з голоду;
18. Встану, пійду до батька мого і скажу йому: тату! согрішив я против неба і перед тобою,
19. І вже не достоєн зватись твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
20. І вставши, пійшов до батька свого. І коли був він ще далеко, батько углядив його, і жаль йому стало, і побіг і кинувся йому на шию і поцілував його.
21. Сказав же йому син: тату! согрішив я против неба і перед тобою, і вже не достоєн зватись твоїм сином.
22. А батько сказав до слуг своїх: принесіть найпершу одежу і одягніть його, і дайте перстень йому на руку і обувья на ноги;
23. І приведіть годоване теля і заколіть: станем їсти й веселитись;
24. Бо син мій оцей був мертвий і ожив, згинув був і знайшовся. І почали веселитись.
25. А старший син його був тоді на полі, і вертаючись, як підійшов до дому, почув співи та радощі,
26. І покликавши одного з слуг, запитав: що се таке?
27. Той же сказав йому: брат твій прийшов, і твій батько заколов годоване теля, бо устрів його здоровим.
28. Розсердився ж і не хотів увійти. Тоді батько його, вийшовши, кликав його.
29. Але він, озвавшись, сказав батькові: ось я стільки років роблю тобі і ніколи приказу твого не переступив, і ти ніколи і козеняти не дав мені, щоб я повеселився з приятелями моїми;
30. А як син твій оцей, що проїв добро твоє з розпутницями, прийшов, то ти заколов йому теля годоване.
31. Він же сказав йому: сину, ти завжди зо мною, і все моє — твоє;
32. Годилось же радуватись і веселитись, що брат твій оцей був мертвий і ожив, згинув був і знайшовся.

Глава 16.

Сказав же і до учеників Своїх: один чоловік був багатий, що мав управителя: і на сього наговорено йому було, що він переводить його добро.
2. І покликавши його, сказав йому: що се я чую про тебе? Здай лічбу по хазяйству, бо ти вже більш не можеш управляти.
3. Сказав же управитель сам собі: що мені робити? господарь мій одбирає у мене управительство. Копати не маю сили, просити соромлюсь.
4. Знаю, що зроблю, щоб, коли буду відставлений од управительства, прийняли мене у свої доми.
5. І покликавши довжників господаря свого, кожного особно, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму?
6. Він же сказав: сто мір оливи. І сказав йому: возьми свій запис, сідай і напиши швидче: пятьдесять.
7. Потім другому сказав: а ти скільки винен? Той же сказав: сто мір пшениці. І говорить йому: возьми свій запис і напиши: вісімдесять.
8. І похвалив господарь управителя неправдивого, що хитро зробив; бо сини віку сього хитріші, ніж сини світа в роді своїм.
9. І Я вам кажу: добувайте собі приятелів з багацтва неправедного, щоб, як станете убогими, прийняли вас у вічні оселі.
10. Хто вірний у найменьшому, той і у великому вірний, а хто у найменьшому неправдивий, той неправдивий і у великому.
11. Так коли ви у неправедному багацтві не були вірні, хто ж пойме віри вам у праведному?
12. І коли у чужому не були вірні, хто вам дасть ваше?
13. Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного зненавидить, а другого полюбить; або одного держатиметься, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні4.
14. Се ж все слухали й фарисеї, що були сріблолюбцями, та й глумились над Ним.
15. І сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші: бо що у людей високе, те гидота перед Богом.
16. Закон і пророки до Іоанна; з того часу Царство Боже благовіствується, і кожний з натугою здобуває його.
17. Легше ж небу й землі перейти, ніж одній титлі з закону згинути.
18. Всякий, хто відсилає жінку свою і жениться на другій, прелюбодійствує, і хто жениться на оставленій з чоловіком, прелюбодійствує.
19. Один чоловік був багатий і одягався в порфиру5 і виссон6 і забавлявсь щодня весело.
20. Був же-ж один убогий, на ймя Лазарь, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпах,
21. І бажав покормитись крихтами, що падали від столу багача; і пси, приходячи, лизали рани його.
22. Прийшло вмерти убогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове; помер же і багатий, і поховали його.
23. І в пеклі, піднявши очі свої, будучи в муках, уздрів оддалеки Авраама і Лазаря на лоні його:
24. І заголосивши, він сказав: отче Аврааме! помилуй мене і пошли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо мучусь у полумьі сьому.
25. Сказав же Авраам: сину! згадай, що ти прийняв добре своє за життя свого, а Лазарь так само лихе: теперь він тут тішиться, а ти муку терпиш;
26. Та й ще до всього того між нами і вами велика пропасть учинена, щоб ті, котрі хотять перейти звітсіля до вас, не І могли, а ні звідтіля до нас не переходили.
27. Сказав же він: так прошу тебе, отче, пошли його до дому батька мого.
28. Бо у мене є пять братів; нехай посвідчить їм, щоб і вони не пійшли у це місце муки.
29. Авраам каже йому: мають Моисея і пророків, нехай їх слухають.
30. Він же сказав: ні, отче Аврааме! а коли хто з мертвих прийде до них, то покаються.
31. Сказав же йому: коли Моисея і пророків не слухають, то хоч би хто й з мертвих воскрес, не повірять.

Глава 17.

Сказав же ученикам Своїм: не можна не прийти спокусам, але горе тому, через кого вони приходять:
2. Лучче б йому було, коли б камінь млиновий почіплено йому на шию та й вкинуто у море, ніж щоб одного з малих сих спокусив.
3. Вважайте на себе. Коли брат твій погрішить супротив тебе, докори йому: і коли покається, прости йому.
4. І коли сім раз у день погрішить супротив тебе і сім раз у день обернеться до тебе, кажучи: каюсь, прости йому.
5. І сказали Апостоли Господові: додай нам віри.
6. Господь же сказав: коли б ви мали віру як зерно горчишне і сказали смоковниці сій: вирвись і пересадись у море, то й послухала б вас.
7. Хто з вас, маючи слугу, що оре або пасе, як тільки він вернеться з поля, скаже йому: іди зараз і сідай до столу?
8. А чи не скаже йому: налагодь мені що вечеряти та, підперезавшись, послугуй мені, поки буду їсти й пити, а потім їстимеш і питимеш сам?
9. Чи ж стане він дякувати тому слузі за те, що той зробив, що йому звелено було? не думаю.
10. Так і ви, коли зробите все, що вам звелено, кажіть: ми слуги нікчемні, бо зробили те, що повинні були зробити.
11. І сталось, як ішов Він у Ієрусалим, проходив проміж Самарією та Галилеєю.
12. І коли входив у одно село, зустріли Його десять прокаженних чоловіків, котрі стали оддалеки;
13. І заголосили вони, кажучи: Іисусе Наставниче! помилуй нас.
14. Уздрівши, Він сказав їм: пійдіть, покажіться священикам. І сталось, як вони йшли, очистились.
15. Один же з них, побачивши, що він одужав, вернувся, голосом великим славячи Бога,
16. І припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; і той був самарянин.
17. Озвавшись же, Іисус сказав: чи не десять очистились? а девять де?
18. Чом не вернулись вони дати хвалу Богові, тільки чужородець сей?
19. І сказав йому: встань і іди: віра твоя спасла тебе.
20. Як же фарисеї запитали Його: коли прийде Царство Боже, Він, одповідаючи їм, сказав: не приходить Царство Боже так, щоб його можно було постерегти,
21. І не скажуть: ось тут воно, або: он там. Бо ось Царство Боже витає в вас.
22. Сказав же ученикам Своїм: прийдуть дні, коли бажатимете побачити один з днів Сина Чоловічеського, та не побачите.
23. І скажуть вам: ось тут, або: он там, — не виходьте і не ганяйтесь.
24. Бо як блискавка, блиснувши од одного краю під небом, світить до другого краю під небом, так буде і Син Чоловічеський у день свій.
25. Але перше треба Йому багато перетерпіти, і відцурається Його рід сей.
26. І як було в дні Ноєви, так буде й в дні Сина Чоловічеського:
27. Їли, пили, женились, виходили заміж: аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і прийшов потоп і погубив усіх.
28. Так само, як було й у дні Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;
29. А в той день, як і Лот вийшов з Содома, линуло з неба сіркою й огнем і згубило усіх.
30. Так буде і в той день, коли Син Чоловічеський зъявиться.
31. У той день, хто буде на покрівлі, а начиння його у хаті, не злазь узяти його; і хто буде на полі, теж не вертайся назад.
32. Вспоминайте жінку Лотову.
33. Хто схоче зберегти душу свою, той погубить її, а хто її погубить, той оживить її.
34. Кажу вам: у ту ніч будуть двоє на одній постелі: один візьметься, а другий покинеться.
35. Дві будуть молоти разом: одна візьметься, а друга покинеться.
36. Двоє будуть на полі: один візьметься, а другий покинеться.
37. І, озвавшись, кажуть Йому: де, Господи? Він же сказав їм: де тіло, там зберуться й орли.

Глава 18.

Сказав же їм і притчу, як завжди треба молитись і не тужити,
2. Кажучи: у якомусь городі був один суддя, що Бога не боявся і людей не соромився.
3. Вдова ж одна була у тім городі, і вона приходила до нього і казала: оборони мене від супротивника мого.
4. І він довгий час не хотів; а потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюсь і людей не соромлюсь,
5. Але як ся вдова робить мені турботу, обороню її, щоб вона не приходила більш докучати мені.
6. Сказав же Господь: чуєте, що каже суддя неправедний?
7. А Бог хіба не оборонить збраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і довго терпить про них?
8. Кажу вам, що оборонить незабаром. Тільки ж Син Чоловічеський, як прийде, чи знайде віру на землі?
9. Сказав же й иншим, котрі певні були у собі, що вони праведні, і зневажали других, таку притчу:
10. Два чоловіки прийшли в храм помолитися: один фарисей, а другий митарь.
11. Фарисей, ставши, молився про себе так: Боже! дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, грабителі, несправедливі, прелюбодії, або як сей митарь;
12. Пощу два рази на тиждень, даю десяту долю з усього, що придбаю.
13. А митарь, стоячи оддалеки, не смів і очей звести на небо, але бив себе в груди, кажучи: Боже, будь милостив мені, грішнику!
14. Кажу вам, що сей пійшов до дому свого оправданий більш, ніж той; бо усякий, хто підносить сам себе, принизиться, а хто понижає себе, піднесеться.
15. Приносили ж до Нього і дітей, щоб доторкнувсь до них, а ученики, бачучи, боронили їм.
16. Іисус же, покликавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене, і не бороніть їм, бо таких є Царство Боже.
17. Истинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього.
18. І запитав Його один з старших, кажучи: Учителю благий! що маю робити, щоб жизнь вічну осягнути?
19. Сказав же йому Іисус: що ти зовеш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
20. Знаєш заповіді: не прелюбодійствуй, не вбивай, не крадь, не свідкуй не по правді, шануй батька твого й матірь твою.
21. А він сказав: усе те додержував я з малку мого.
22. Почувши ж се, Іисус сказав йому: ще одного не достає тобі: усе, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небі, та й приходь, іди за Мною.
23. Але він, почувши се, засмутився, бо дуже був багатий.
24. Іисус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як трудно тим, що мають багацтво, увійти в Царство Боже!
25. Бо легше верблюдові крізь ушко голки пройти, ніж багатому у Царство Боже увійти.
26. Ті, що слухали, сказали: так хто ж може спастися?
27. Він же сказав: неможливе у людей — можливе у Бога.
28. Сказав же Петр: от ми покинули все й пійшли за Тобою.
29. Він же сказав їм: истинно кажу вам: нема такого, хто б покинув дом, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей ради Царства Божого.
30. І не прийняв би далеко більше в цей час, а в будучому віку — жизнь вічну.
31. Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав до них: от ми ідемо в Ієрусалим, і станеться все, що написано пророками про Сина Чоловічеського:
32. Бо видадуть Його невірним, і глузуватимуть з Нього, і зневажатимуть Його, і заплюють Його,
33. І бивши, убъють Його, і на третій день воскресне.
34. І вони нічого з того I не зрозуміли, і було слово се закрите від них, і не розуміли сказаного.
35. Сталось же, як підходив Він до Ієрихону, один сліпець сидів при дорозі і просив,
36. І почувши, що проходить народ, запитав: що се таке?
37. Йому ж сказали, що проходить Іисус Назарянин.
38. І він закричав, кажучи: Іисусе, Сину Давидів! помилуй мене.
39. І ті, що йшли попереду, зупиняли його, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів! помилуй мене.
40. Ставши Ж, Іисус казав привести його до Себе; і коли той підійшов до Нього, запитав його,
41. Кажучи: що хочеш, щоб Я зробив тобі? А той сказав: щоб я прозрів, Господи.
42. І сказав йому Іисус: прозри! віра твоя спасла тебе.
43. І зараз він прозрів і пійшов за Ним, славячи Бога. І ввесь народ, бачивши се, оддав хвалу Богові.

Глава 19.

І ввійшовши, Іисус проходив через Ієрихон.
2. І ось чоловік, на ймя Закхей, — а він був старший над митарями і був багатий,
3. Шукав побачити Іисуса, хто Він, але не міг за народом, бо був малий на зріст,
4. І забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб бачити Його, бо Він мав проходити мимо її.
5. Іисус, як прийшов на те місце, зглянувши, побачив його і сказав до нього: Закхею! поспіши злізти, бо сьогодня треба Мені бути в твоїм домі.
6. Він поспішив злізти і прийняв Його радіючи.
7. І бачивши, всі ремствували, кажучи, що Він зайшов гостити грішного чоловіка.
8. Закхей же, ставши, сказав Господеві: ось половину добра мого, Господи, дам убогим, і коли кого чим скривдив, верну вчетверо.
9. Сказав же йому Іисус: нині спасения домові сьому сталось, затим що і сей єсть син Авраамів.
10. Бо Син Чоловічеський прийшов знайти і спасти загинувши.
11. Коли ж вони слухали те, додавши, сказав притчу, бо Він був недалеко від Ієрусалиму, і вони думали, що Царство Боже має скоро виявитись.
12. Ото ж сказав: один чоловік доброго роду йшов у далеку сторону прийняти собі царство і вернутись назад,
13. І закликавши десять слуг своїх, дав їм десять мин7 і сказав їм: пустіть в діло, поки я вернусь.
14. Але його громадяне ненавиділи його і послали слідом за ним посланців, кажучи: ми не хочемо, щоб він царював над нами.
15. І коли він вернувся, прийнявши царство, то звелів прикликати до себе тих слуг, котрим дав срібло, щоб довідатись, хто що придбав.
16. Прийшов же перший і сказав: господарю! мина твоя приробила десять мин.
17. І сказав йому: гаразд, слуго добрий! за те, що ти у малому був вірний, будь властен над десятьма городами.
18. Прийшов другий, кажучи: господарю! мина твоя приробила пять мин.
19. Сказав же і сьому; і ти будь над пятьма городами.
20. Прийшов і инший, кажучи: господарю! ось мина твоя, що я беріг заховану в хустку.
21. Бо я боявся тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.
22. Сказав же йому: твоїми устами судитиму тебе, лукавий слуго! ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв;
23. Чому ж ти не оддав срібла мого купцям, щоб я, вернувшись, узяв його з баришем?
24. І тим, що стояли там, сказав: возьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин.
25. І сказали йому: господарю! у нього є десять мин.
26. Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться, а у того, хто не має, і те, що має, одбереться од нього,
27. А тих ворогів моїх, що не хотіли, щоб я царем був над ними, приведіть сюди і вбийте передо мною.
28. І сказавши се, Іисус пійшов далі, йдучи до Ієрусалиму.
29. І сталось, як наближався до Виθсфагії та Виθанії, до гори, що зветься Єлеонською, послав двох учеників Своїх.
30. Кажучи: ідіть до села, що просто вас; увійшовши в нього, знайдете осля привязане, на котре ніхто з людей ніколи не сідав; одвязавши його, приведіть.
31. І коли хто вас запитає: нащо одвязуєте? так скажіть йому: Господеві його треба.
32. Послані ж дійшли і знайшли, як Він сказав їм.
33. Коли ж одвязували вони осля, то хазяїни його сказали їм: на що ви одвязуєте осля?
34. Вони ж сказали, Господеві його треба.
!!!35. І привели його Іисуса; і накинувши о жі свої на осля, посадили Іисуса.
!!!36. І як Він їхав, по лали одежі свої на до
!!!37. А коли Він наближався вже до с гори Єлеонської, множество учеників, радіючи, почали великим голосом хвалити Бога за всі чудеса, які вони бачили,
38. Кажучи: благословен Царь, що йде в имя Господнє! мир на небі і слава на вишинах!
39. І де-які фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю! заборони ученикам Своїм.
40. І одповідаючи, сказав їм: Я вам кажу, що коли сі замовкнуть, то каміння заголосить.
41. І як наближався і побачив город, то заплакав над ним,
42. Кажучи: о, коли б зрозумів і ти хоч у сей твій день, що потрібно для твого спокою! Тепер Ж6 се закрито од очей твоїх,
43. Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої обложать тебе окопами, і обступить тебе навкруги, і стиснуть тебе зовсюди,
44. І знищуть тебе і дітей твоїх в тобі, і не зоставлять каменя на камені у тобі за те, що ти не зрозумів часу, коли тебе одвідано.
45. І увійшовши у храм, почав вигонити тих, що продавали в ньому і купували,
46. Кажучи їм: написано: дом Мій є дом молитви, а ви зробили його вертепом розбійників.
47. І учив щодня в храмі. Первосвященики ж і книжники і старші народні шукали згубити Його,
48. І не знаходили, що б зробити, бо ввесь народ горнувсь до Нього, слухаючи Його.

Глава 20.

І сталось в один з тих днів, як Він учив народ у храмі і благовіствував, прийшли первосвященики і книжники з старшими,
2. І запитали Його, кажучи: скажи нам, якою властью Ти се чиниш? або хто той, що дав Тобі сю власть?
3. Одповідаючи ж, Він сказав до них: запитаю і Я вас про одну річ, і скажіть Мені:
4. Хрещення Іоаннове було з неба, чи від людей?
5. Вони ж міркували в собі, кажучи: коли скажемо: з неба, то Він скаже: чому ж ви йому не повірили?
6. А коли скажемо: від людей, то увесь народ побъе нас камінням, бо він певний, що Іоанн був пророк.
7. І одповіли, що не знають, звідки.
8. Іисус же сказав їм: і Я не скажу вам, якою властью се чиню.
9. Почав же говорити до народа таку притчу: один чоловік насадив виноградник і дав його виноградарям, та й відъїхав на довгий час.
10. І в свою пору послав до виноградарів слугу, щоб вони дали йому овощу з виноградника; виноградарі ж, побивши його, відправили ні з чим.
11. Він ще послав другого слугу; вони ж і того, побивши та зневаживши, відправили ні з чим.
12. І ще третього послав; вони ж і того, поранивши, вигнали.
13. Сказав же господарь виноградника: що мені робити? Пошлю сина мого любого; може, побачивши його, посоромляться.
14. А виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: се наслідник; ходім, убъємо його, щоб наше було наслідство.
15. І викинувши його геть з виноградника, вбили. Що ж зробить з ними господарь виноградника?
16. Прийде і погубить виноградарів тих, і виноградник дасть иншим. Вони ж, почувши се, сказали: нехай не буде так.
17. А Він, поглянувши на них, сказав: що ж значить оце написане: камінь, що занедбали будівничі, той став у голову угла? (Псал. 117, 22).
18. Кожний, хто упаде на той камінь, розібъється, а на кого він упаде, того роздавить.
19. І хотіли первосвященики наложити на Нього руки в той час, та побоялись народа, зрозуміли бо, що про них сказав сю притчу.
20. І назираючи Його, послали підглядачів, що вдавали з себе праведників, щоб піймати Його на слові та видати Його начальству і власти правителя.
21. І вони запитали Його, кажучи: Учителю! ти знаємо, що Ти правдиво говориш і учиш і не дивишся на лице, але истинно на путь Божу наставляєш:
22. Чи годиться нам давати подать кесареві, чи ні?
23. Зрозумівши ж їх лукавство, сказав їм: що ви Мене спокушаєте?
24. Покажіть Мені ди нарій8: чиє на ньому обличчя і напис? Одповідаючи ж, сказали: кесаря.
25. Він же сказав їм: так оддавайте ж, що кесареве, кесареві, а що Боже, Богові.
26. І не змогли піймати Його на слові перед народом і, дивуючись одповіді Його, замовкли.
27. Приступили ж деякі з саддукеїв, що кажуть, ніби-то воскресения нема, і запитали Його,
28. Кажучи: Учителю! Мойсей написав нам: коли у кого вмре брат, маючи жінку, і вмре він бездітний, то щоб брат його взяв жінку його і одродив сімя братові своєму.
29. Ото було сім братів; і перший взяв жінку і вмер бездітний.
30. І взяв ту жінку другий, і той вмер бездітний.
31. І третій взяв її; тако ж і всі семеро; і не зоставили дітей і померли.
32. Після ж усіх померла й жінка.
33. Так у воскресения котрому з них буде вона жінкою? бо семеро мали її за жінку.
34. І одповідаючи, сказав їм Іисус: сини віку сього женяться і виходять заміж;
35. А ті, що сподобились досягти того віку і воскресения з мертвих, не женяться і не виходять заміж;
36. І вмерти вже не можуть; бо вони рівні ангелам і сини вони Божі, ставши синами воскресения.
37. А що мертві встають, то й Моисей показав при купині, коли Господа зве Богом Авраамовим, і Богом Исааковим, і Богом Іакововим.
38. А Бог не є Бог мертвих, але живих: бо у Нього всі живі.
39. Озвавшись же, деякі з книжників сказали: Учителю! Ти добре сказав.
40. І більш не сміли питати Його ні про що. Він же сказав до них:
41. Як то кажуть, що Христос є син Давидів?
42. А сам Давид каже в книзі псалмів: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене,
43. Доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх (Псал. 109, 1).
44. Так-от Давид зве Його Господом. І як же Він син йому?
45. Коли ж слухав увесь народ, сказав ученикам Своїм:
46. Стережіться книжників, що бажають ходити в шатах і люблять вітання на торгах та перші сідалища в синагогах і перші місця на обідах,
47. Котрі заїдають доми вдовиць і напоказ довго моляться. Вони приймуть тяжчий суд.

Глава 21.

Глянувши ж, Іисус побачив багатих, що клали дари свої в скарбницю;
2. Побачив же і одну убогу вдовицю, що туди клала дві лепти,
3. І сказав: истинно кажу вам, що ся убога вдовиця більш од усіх укинула;
4. Бо всі вони з лишку свого клали в дар Богові, а вона з злиднів своїх увесь прожиток свій, що мала, вкинула.
5. І коли де-які говорили про храм, що він дорогим камінням і вкладами, красується, сказав:
6. Прийдуть дні, коли в тому, що бачите, не зостанеться каменя на камені, щоб не було його зруйновано.
7. І запитали Його, кажучи: Учителю! коли ж се буде? і яка ознака, коли воно має статись?
8. Він же сказав: стережіться, щоб вас не облестили: бо багато прийде у Моє имя, кажучи, що се Я, і час наближався: так не йдіть же за ними.
9. А коли почуєте про войни і розрухи, не жахайтесь, бо сьому повинно бути перше; але не зараз ще кінець.
10. Тоді сказав їм: встане народ на народ і царство на царство.
11. Будуть же великі трясіння землі по місцях, і голоди, і мори, і зъявляться страхи й великі ознаки з неба.
12. А перед усим тим наложать на вас руки і будуть гнати вас, і видаватимуть у синагоги і темниці, і поведуть перед царів і старших за имя Моє.
13. І станеться ж оце вам на свідкування.
14. Так положіть собі на сердце не загадувати наперед, що одповідати,
15. Бо Я дам вам уста і мудрість, якій не зможуть противитись, ні суперечити усі супротивники ваші.
16. І будете видані і від батьків, і від братів, і від родичів, і від приятелів, і декому з вас смерть заподіють.
17. І зненавидять вас усі за имя Моє;
18. Але й волос з голови вашої не загине.
19. В терпеливости вашій придбаєте душі ваші.
20. Коли ж побачите, що Ієрусалим обложений війском, тоді знайте, що наближилось запустіння його.
21. Тоді хто буде в Іудеї, нехай біжить у гори, а хто в середині його (Ієрусалима), нехай виходить, а хто на околицях, нехай не входить, у нього,
22. Бо то будуть дні помсти, щоб справдилось усе, що написано.
23. Горе вагітним і годуючим матерям у ті дні; бо буде велика туга на землі і гнів на народ сей,
24. І поляжуть від гострого меча, і одведені будуть у неволю між всі народи, і невірні топтатимуть Ієрусалим, поки скінчаться часи невірних.
25. І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, а на землі туга між народами взаколоті, коли зашумить море і хвилі;
26. Омертвіють люде від страху і дожидання того, що прийде на вселенну, бо сили небесні порушаться,
27. І тоді уздрять Сина Чоловічеського, як Він ітиме у хмарі з силою і славою великою.
28. Коли ж почне се діятись, тоді випростуйтесь і підійміть голови ваші, бо наближається визволення ваше.
29. І сказав їм притчу гляньте на смоковницю на всякі дерева:
30. Як тільки вони вже роспукуються, то ви, бачучи те, самі знаєте, що вже близько літо.
31. Так і ви, коли побачите, що все то робиться, знайте що близько Царство Боже.
32. Истинно кажу вам: не перейде рід сей, поки усе те станеться.
33. Небо й земля минеться, а слова Мої не минуться.
34. Глядіть же собі, щоб серця ваші не обтяжались прожирством і пьянством та клопотами життя, і щоб день той не настиг вас несподівано;
35. Бо він, як сітка, захопить усіх, що живуть палицю всієї землі.
36. Так пильнуйте ж по всяк час, молячись, щоб ви сподобились уникнути від усього того, що має бути, і стати перед Сином Чоловічеським.
37. Він днями був у храмі, навчаючи, а на ніч виходив і ночував на горі, що звется Єлеонською.
38. І ввесь народ зранку сходився до Нього в храм, щоб слухати Його.

Глава 22.

Наближалось же свято опрісноків, що зветься Пасха;
2. І шукали первосвященики і книжники, як би вбити Його, бо боялись народу.
3. Ввійшов же сатана в Іуду, на прізвище Іскариота, що був з числа дванадцяти,
4. І він, пійшовши, умовився з первосвящениками і старшими, як Його видати їм.
5. Вони зраділи і згодились дати йому грошей;
6. І він обіщавсь і шукав нагоди, щоб видати їм Його не при народі.
7. Настав же день опрісноків, коли повинно було колоти пасхальне ягня.
8. І послав Іисус Петра та Іоанна, сказавши: пійдіть, налагодьте, щоб нам їсти пасху.
9. А вони сказали Йому: де Ти хочеш, щоб ми налагодили.
10. Він же сказав їм: ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води: ідіть за ним до того дому, в який він увійде,
11. І скажіть господареві дому: Учитель мовить тобі: де світлиця, у якій би їсти Мені пасху з учениками Моїми?
12. І він покаже вам горницю велику, прибрану: там налагодьте.
13. Вони ж, пійшовши, знайшли, як Він сказав їм, і налагодили пасху.
14. І коли настав час, Він возліг і дванадцять Апостолів з Ним,
15. І сказав їм: дуже бажав Я їсти з вами сю пасху, перш ніж прийму муки,
16. Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, поки сповниться в Царстві Божім.
17. І взявши чашу і воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть проміж собою,
18. Бо кажу вам, що не буду пити від плоду винограднього, поки прийде Царство Боже.
19. І взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: се єсть тіло Моє, що за вас дається. Оце чиніть на спомин Мене.
20. Тако ж і чашу після вечері, кажучи: ся чаша — новий завіт у Моїй крові, що за вас проливається.
21. Та от рука того, що видає Мене, зо Мною на столі;
22. Але Син Чоловічеський іде, як призначено; одначе горе тому чоловікові, через кого Він видається.
23. І вони почали перепитувати один другого, хто б то з них був той що се має зробити.
24. Сталося ж між ними і змагання, хто з них має вважатися за старшого
25. Він же сказав їм: царі народів панують над ними і ті, що мають власть над ними, добродіями звуться.
26. Ви ж не так: але більший між вами нехай буде як менший, а старший як слуга.
27. Бо хто більший: хто сидить, чи хто служить? Чи не той, хто сидить? Я ж посеред вас, як той, що служить.
28. Ви ж були зо Мною у напастях Моїх,
29. І Я заповітую вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
30. Щоб ви їли й пили за столом Моїм у Царстві Моїм, і сіли на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
31. Сказав же Господь: Симоне, Симоне! ось сатана жадав вас, щоб провівати як пшеницю,
32. Але Я молився за тебе, щоб віра твоя не ослабла, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33. А той сказав Йому: Господи! з Тобою я готов і в темницю і на смерть іти.
34. Він же сказав: кажу тобі, Петре, не заспіва півень сьогодня, як ти тричі одречешся, що не знаєш Мене.
35. І сказав їм: коли Я посилав вас без калитки і без торби, і без обувья, чи чого вам не доставало? Вони ж сказали: нічого.
36. Тоді Він сказав їм: але тепер хто має калитку, нехай бере також і торбу; а хто не має, нехай продасть одежу свою і купить меч;
37. Бо кажу вам, що те, що написано, повинно справдитись на Мені: і до беззаконників прирівняли Його. Бо і те, що про Мене, доходить кінця.
38. Вони ж сказали: Господи! ось тут два мечі. Він же сказав їм: доволі.
39. І вийшовши, пійшов, як звичайно, на гору Єлеонську; за Ним пійшли й ученики Його.
40. Прибувши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти у спокусу.
41. А Сам одійшов од них як докинути каменем і, ставши на коліна, молився,
42. Кажучи: Отче! о коли б Ти схотів пронести чашу сю мимо Мене! Тільки ж не Моя воля, а Твоя нехай буде.
43. Явився ж Йому Ангел з неба, підкріпляючи Його.
44. І бувши в смертельній боротьбі, ще пильніш молився: і був піт Його, як краплі крови, що капають на землю.
45. І вставши від молитви, прийшов до учеників і знайшов, що вони спали з журби,
46. І сказав їм: що ви спите? встаньте, моліться, щоб не впасти у спокусу.
47. Як Він ще говорив, ось — юрба, і один з дванадцяти, що звавсь Іуда, ішов поперед них і приступив до Іисуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: кого я поцілую, Той і єсть.
48. Іисус же сказав йому: Іудо! Чи поцілунком видаєш ти Сина Чоловічеського?
49. Ті ж, що з Ним були, бачучи, до чого доходить, сказали Йому: Господи! чи не вдарити нам мечем?
50. І вдарив один якийсь з них слугу первосвященичеського і одтяв йому праве ухо.
51. Озвавшись же, Іисус сказав: зоставте, годі! І, доторкнувшись до його уха, сцілив його.
52. Сказав же Іисус первосвященикам і начальникам церковним і старшим, що зібрались на Нього: мов на розбійника вийшли ви з мечами та кіями, щоб взяти Мене!
53. Щодня був Я з вами у храмі, і ви не підіймали рук на Мене; але тепер ваша година і власть тьми.
54. І, взявши Його, повели, і привели Його у двір первосвященика. Петр же йшов слідом оддалеки.
55. Як же вони розклали вогонь посеред двора і вкупі сіли, сів і Петр між ними.
56. Одна челядка, побачивши його, що він сидить коло вогню, і придивившись до Нього, сказала: і сей був з Ним.
57. Але він зрікся Його і сказав: жінко, я не знаю Його.
58. Трохи згодом другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петр же сказав: ні, чоловіче.
59. Минуло ще з одну годину, і инший хтось Твердив, кажучи: запевне і сей з Ним був, бо і він Галилеянин.
60. Петр же сказав: не знаю, що ти говориш, чоловіче. І зараз, як він ще говорив, заспівав півень.
61. Тоді Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петр слово Господнє, що сказав йому: перш ніж півень запіє, тричі одречешся Мене.
62. І, вийшовши геть, заплакав гірко.
63. Люде, що держав Іисуса, глумились над Ним і били Його,
64. І закривши Його били в лице Його, і тали Його, кажучи: про. віщуй, хто Тебе вдарив.
65. І багато иншого глузуючи, говорили на Нього.
66. І як настав день зібрались старші народа, первосвященики і книжники, і повели Його у свій сінедріон,
67. І казали: чи Ти Христос? скажи нам. Він же сказав їм: коли Я скажу вам, не повірите;
68. Коли ж Я вас запитаю, не одповісте Мені і не відпустите.
69. Віднині Син Чоловічеський сяде праворуч сили Божої.
70. Сказали ж всі: так Ти Син Божий? А Він до них сказав: ви кажете, що се Я.
71. Вони ж сказали: якого ще свідоцтва нам треба? ми бо самі чули з уст Його!

Глава 23.

І вставши все множество їх, повели Його до Пилата,
2. I почали винити Його, кажучи: ми знайшли, що Він зводить народ наш, і боронить давати подать кесареві, і говорить, що Він Христос Царь.
3. Пилат же запитав Його, кажучи: чи Ти царь Іудейський? Він же, озвавшись, сказав йому: ти кажеш.
4. Пилат сказав до первосвящеників і народа: ніякої вини не знахожу я в Чоловікові Сьому.
5. Але вони намагались, кажучи, що Він бунтує народ, навчаючи по всій Іудеї, почавши від Галилеї аж досюди.
6. Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба чоловік Сей Галилеянин?
7. І довідавшись, що Він з области Иродової, послав Його до Ирода, що тими днями теж був у Ієрусалимі.
8. Ирод же, побачиши Іисуса, дуже зрадів, бо давно вже бажав Його бачити, через те, що багато чув про Нього, і сподівавсь побачити від Нього яке чудо.
9. І розпитував Його різними словами; Він же не одповідав йому нічого.
10. Первосвященики ж і книжники стояли, завзято винуючи Його.
11. Ирод же з воїнами своїми, зневаживши Його і наглумившись над Ним, одяг Його у одежу ясну і одправив назад до Пилата.
12. І стали собі приятелями Ирод та Пилат у той день, бо перше ворогували між собою.
13. Пилат же скликав первосвящеників і начальників і народ,
14. І сказав до них: ви привели до мене Чоловіка Сього, що ніби Він зводить народ, і от я, при вас розпитавши, не знайшов у Чоловікові Сьому ні одної вини, якими ви Його винуєте;
15. І Ирод теж, бо я посилав Його до нього, і ось нічого достойного смерти не вчинено Ним.
16. Ото ж я, покаравши Його, відпущу.
17. Треба ж було йому ради свята відпустити їм одного.
18. Але ввесь народ за кричав, кажучи: возьми Сього, а відпусти нам Варавву.
19. А той за якийсь бунт у городі і за душогубство посажений був у темницю.
20. Знов же Пилат покликнув, бажаючи відпустити Іисуса.
21. А вони кричали, кажучи; розпни, розпни його!
22. Він же утретє сказав до них: яке зло Сей учинив? я нічого достойного смерти не знайшов у Ньому. Ото ж, покаравши, відпущу Його.
23. Вони ж намагались великим криком і требували розпяти Його; і перемогли крики їх і первосвящеників.
24. І Пилат присудив, щоб було по жаданню їх, 25. І відпустив посаженого за бунт і душогубство у темницю, за якого просили, а Іисуса віддав на їх волю.
26. І як повели Його, то взяли якогось Симона Киринейського, що йшов з поля, і наложили на нього хрест, щоб ніс за Іисусом.
27. І йшло за Ним дуже багато людей і жінок, котрі плакали й ридали по Ньому.
28. Іисус же, обернувшись до них, сказав: дочки Ієрусалима! не плачте по Мені, а плачте по собі і по дітях ваших;
29. Бо от надходять дні, коли скажуть: блаженні неплодні, і утроби, котрі не родили, і груди, котрі не кормили!
80. Тоді стануть говорити горам: упадіть на нас, і горбам: покрийте нас!
31. Бо коли а зеленим деревом так роблять, то що ж буде з сухим?
32. Вели ж і инших двох злочинців з Ним на смерть.
33. І як прийшли на місце, що зветься Лобне, там розпяли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.
34. Іисус же говорив: Отче! відпусти їм, бо вони не знають, що роблять. Коли ж ділили одежу Його, кидали жереб.
35. І стояли люде, дивлячись. Насміхались же з ними і начальники, кажучи: инших спасав, нехай же спасе Себе, коли Він Христос, збранник Божий.
36. Глузували ж з Нього і воїни, приступаючи і підносячи Йому оцет,
37. І казали: коли Ти царь Іудейський, спаси Себе.
38. Був же і напис, написаний над Ним письмом грецьким, римським і єврейським: Сей єсть царь Іудейський.
39. Один же з повішених злочинців ганив Його, кажучи: коли Ти Христос, спаси Себе і нас.
40. А другий, озвавшись, зупиняв його, кажучи: чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те ж засуджений?
41. Так ми ж по правді, бо достойне по ділам нашим приймаємо, Сей же ніякого зла не зробив.
42. І сказав Іисусові помяни мене, Господи, як прийдеш у Царство Твоє 43. І сказав йому Іисуус: истинно кажу тобі: сьогодня зо Мною будеш у раю.
44. Було ж коло шостої години, і сталась тьма по всій землі аж до години девятої,
45. І сонце затьмилось і завіса храмова роздерлась посередині.
46. І зкрикнувши голосно, Іисус сказав: Отче! у Твої руки оддаю дух| Мій. І се сказавши, віддав дух.
47. Сотник же, бачивши, що сталось, прославив Бога, кажучи: истинно чоловік Сей був праведний.
48. І ввесь народ, що зійшовсь на се дивовище, бачивши, що сталось, вертавсь, бьючи себе у груди.
49. Стояли ж одцалеки всі знайомі Його і жінки, що прийшли за Ним з Галилеї, і дивились на те.
50. І ось чоловік на имя Іосяф, що був радником ( Членом ради — сінедріона.) , чоловік добрий і правдивий,
51. Він не приставав до ради і діла їх, — з Аримаθеї, города Іудейського, що й сам сподівався Царства Божого,
52. Сей прийшов до Пилата і просив тіла Іисусового;
53. І знявши Його, обгорнув плащаницею і положив Його у гроб, висічений в камені, де ще ніхто ніколи не був положений.
54. День той був пятниця, і наставала субота.
55. Слідом же йшли і жінки, що прийшли з Ним з Галилеї, і дивились на гроб, і як положили тіло Його;
56. Вернувшись же, наготовили пахощів та миа, і в суботу нічого не робили по заповіді.

Глава 24.

Першого ж дня по суботі дуже рано прийшли вони до гробу, несучи пахощі, що наготовили, і з ними инші.
2. Знайшли ж, що камінь одвалений був од гроба,
3. І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Іисуса.
4. І сталось, як вони роздумували про те, ось два чоловіки стали серед ними у одежах блискучих.
5. Коли ж вони полякались і нахилили лиця в землю, сказали до них: чого шукаєте живого між мертвими?
6. Нема Його тут: Вій воскрес; згадайте, як говорив, коли був ще в Галилеї,
7. Кажучи, що Синові Чоловічеському повинно | бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
8. І згадали вони слова Його,
9. І, вернувшись од гроба, сповістили про все те одинадцятьох і всіх инших.
10. То були Магдалина Марія, і Іоанна, і Марія Іаковова, і инші з ними, що сказали про се Апостолам.
11. І здавались їм слова їх неправдою, і вони не повірили їм.
12. Петр же, вставши побіг до гробу і, нахилившись, побачив одні тільки покривала, що лежали і пійшов до себе, дивуючись тому, що сталось.
13. Того ж дня двоє з них ішли у село, що стояло гонів на шістьдесять од Ієрусалиму і звалось Еммаус,
14. І розмовляли між собою про все те, що сталось.
15. І як вони розмовляли та розпитували один другого, сам Іисус, приближившись, дійшов з ними;
16. Але очі їх були задержені, щоб вони Його не пізнали.
17. Він же сказав до них: що за речі, про які ви, йдучи, змагаєтесь між собою, і чого ви смутні?
18. Одповідаючи ж, один з них, на имя Клеопа, сказав до Нього: невже ж Ти один прихожий у Ієрусалимі не знаєш про те, що сталось у ньому сими днями?
19. І сказав їм: про що? Вони ж одповіли Йому, про Іисуса Назарянина, що був пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всіми людьми;
20. Як видали Його первосвященики і старші наші на суд на смерть і розняли Його;
21. А ми сподівались, що се Той, що має спасти Ізраїля, але зо всім тим оце вже третій день тепер, як те сталось.
22. А ще здивували нас і жінки де-які з наших, що рано були коло гробу,
23. І, не знайшовши тіла Його, прийшли, оповідаючи, що бачили і явлення Ангелів, які говорять, що Вів живий;
24. І ходили де-які наших до гробу і знайшли так. як жінки сказали, а Його не бачили, 26. І Той сказав до них: о, нерозумні й мляві серцем, щоб повірити всьому тому, про що говорили пророки!
26. Чи не так же повинно було Христу потерпіти і увійти в славу Свою?
27. І почавши від Моисея і від усіх пророків, виясняв їм по всіх писаннях, що про Нього.
28. І підійшли вони до того села, куди йшли, і Він показував, ніби йде далі,
29. А вони задержували Його, кажучи: зостанься з нами, бо вже надвечір, і день кінчається. І Він увійшов, щоб з ними зостатись.
30. І сталось, як був Він з ними за столом, то, взявши хліб, благословив і, розломивши, подав їм.
31. У них же одкрились очі, і пізнали Його; і Він став невидимий їм.
32. І сказали вони собі: чи не палало ж у нас серце наше, як Він розмовляв з нами в дорозі і як виясняв нам Писання?
33. І, вставши в ту ж годину, вернулись у Єрусалим і знайшли зібраних одинадцятьох тих, що з ними були,
34. Які говорили, що Господь воистину воскрес і явився Симонові.
35. А сі розказали, що було в дорозі і як вони Його пізнали в ламанню хліба.
36. Як же вони про се і говорили, Сам Іисус став посеред них і сказав їм: І мир вам.
37. Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачать.
38. І сказав їм: чого ви стревожились, і нащо такі думки входять у серця ваші?
39. Гляньте на руки Мої і на ноги Мої: се Я сам; доткніться до Мене і розглядіть, бо дух тіла і костей не має, як бачите, Я маю.
40. І, сказавши се, показав їм руки і ноги.
41. Поки ще вони з радощів не вірили і дивувались, сказав їм: чи маєте тут яку їжу?
42. Вони подали Йому частину печеної риби і стільник меду.
43. І, взявши, їв перед ними.
44. Сказав же їм: ось ті слова, що Я говорив вам, ще бувши з вами, що повинно справдитись все, що написано про Мене в законі Мойсеевому, і у пророків, і в псалмах.
45. Тоді розкрив їм розум розуміти Писання,
46. І сказав їм: так написано і так повинно було пострадати Христу і воскреснути з мертвих третього дня,
47. І щоб у имя Його проповідувалось покаяння і прощення гріхів між усіма народами, почавши від Ієрусалиму;
48. Ви ж свідки сьому.
49. І ось Я посилаю обітування Отця Мого на вас; ви ж зоставайтесь у городі Ієрусалимі, поки наберетесь сили з висоти.
50. І вивів їх геть до Виθанії і, знявши руки Свої, благословив їх.
51. І сталось, як Він благословляв їх, одступив од них і вознісся на небо.
52. А ті поклонились Йому і вернулись у Ієрусалим з великою радостью,
53. І пробували завжди в храмі, славячи і благословляючи Бога. Амінь.


Цікава стаття? Поділись нею з іншими!

 
ioan Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН

   Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН, (в миру Олег Васильович Яременко)...

Читати далі...