ВІД ІОАННА святе благовіствованнє.

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 [0 Голоса (ів)]
ВІД ІОАННА святе благовіствованнє.

Глава 1.

Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.
2. Воно було споконвіку у Бога.
3. Усе через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталось, що сталось.
4. В Ньому була жизнь, і жизнь була світ людям.
5. І світ у темряві світить, і темрява не обгорнула його.
6. Був чоловік посланий від Бога, имя йому Іоанн.
7. Він прийшов на свідчення, щоб посвідчити про Світ, щоб усі увіровали через нього.
8. Не був він Світ, а щоб посвідчити про світ.
9. Був Світ правдивий, що освічуює кожного чоловіка, що приходить у світ.
10. На світі був, і світ через Нього стався, і світ Його не пізнав.
11. До своїх прийшов і свої Його не прийняли.
12. А які прийняли Його, дав їм силу дітьми Божими стати, тим, що вірують в имя Його,
13. Тим, що не від крови, не від хотіння тіла, ні від хотіння чоловічого, а від Бога родились.
14. І Слово тілом стало і вселилося між нас, — і бачили ми славу Його, славу як Єдинородного від Отця, — повне благодати й истини.
15. Іоанн свідчить про Нього і голосно каже: се Той, про Кого я говорив, Той, що йде за мною, по перед мене єсть, бо перше мене був,
16. І з повноти Його всі ми прийняли благодать на благодать;
17. Бо закон через Моисея дано було, а благодать і истина через Іисуса Христа сталася,
18. Бога ніхто не бачив ніколи: Єдинородний Син, що в лоні Отцевім, Той виявив.
19. І от-се свідоцство Іоаннове, коли іудеї послали з Іерусалиму священиків та левітів, щоб запитати його: ти хто еси?
20. І він признав і не одрікся, і признав, що я не Христос,
21. І запитали його: то що ж? ти еси Ілія? І він сказав: ні, То ти пророк? І одповів; ні.
22. Сказали ж йому; хто ж ти такий? щоб нам дати одповідь тим, що нас послали. Що ти сам про себе кажеш?
23. Він сказав: я голос вопіющого в пустині: справляйте дорогу Господню, як сказав Ісаїя пророк (Ісаїя, 40, 3).
24. А послані були з фарисеїв;
25. І вони запитали його і сказали йому: то що ж ти хрестиш, коли ти не Христос, і не Ілія, і не пророк?
26. Одповів їм Іоанн, кажучи: я хрещу в воді, а серед вас стоїть, Кого ви не знаєте:
27. Він є Той, що за мною йде, а поперед мене був, Кому я недостойний розвязати й ременя обувья Його.
28. Се було у Виθаварі, по той бік Іордану, де Іоанн хрестив.
29. Другого дня бачить Іоанн Іисуса, що йде до нього, і каже: се Агнець Божий, що бере гріх світа.
30. Се Той, про Кого я сказав: за мною йде Чоловік, що поперед мене єсть, бо перше за мене був.
31. І я не знав Його; але щоб Він явився Ізраїлеві, для того прийшов я хрестити в воді.
32. І свідчив Іоанн, кажучи: я бачив, що Дух, як голуб, спускався з неба і зостався на Ньому.
33. І я не знав Його, та Хто послав мене хрестити водою, Той сказав мені: над Ким побачиш Духа, що спускається і зостається на Ньому, се Той, Хто хрестить Духом Святим;
34. І я бачив і свідчив, що Той єсть Син Божий.
35. Другого дня знов стояв Іоанн і двоє з учеників його,
36. Та, поглянувши на Іисуса, що йшов, каже: се Агнець Божий.
37. І почули обидва ученики, що він сказав, і пійшли за Іисусом.
38. А Іисус, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, каже їм: чого шукаєте? Вони ж сказали Йому: Равві, — тобто сказали: Учителю, — де Ти живеш?
39. Каже їм: ідіть і побачите. Вони пійшли і побачили, де Він живе, і пробули у Нього той день. А було коло десятої години.
40. Один а тих двох, що чули від Іоанна (про Іисуса) і пійшли за Ним, був Андрей, брат Симона Петра,
41. Він зпершу знаходить брата свого Симона та й каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос.
42. І привів його до Іисуса. Іисус же, глянувши на нього, сказав: ти єси Симон, син Іони; ти зватимешся Кифа, що означає: камінь (Петр).
43. Другого дня Іисус захотів пійти в Галилею і знаходить Филипа та й каже йому: іди за Мною.
44. А Филип був з Виθсаїди, з города Андреєвого та Петрового.
45. Филип знаходить Наθанаїла та й каже йому: про Кого Моисей і пророки писали в законі, Того ми знайшли: Іисуса, сина Іосифового, що з Назарету.
46. І сказав йому Наθанаїл: з Назарету чи може що добре бути? Филип йому каже: іди і подивись.
47. Побачив Іисус, що йде до Нього Наθанаїл, та й сказав про нього: от справді Ізраїльтянин, в якому лукавства нема.
48. Сказав Йому Наθанаїл: звідки Ти знаєш мене? Одповів Іисус і сказав йому: перше ніж покликав тебе Филип, Я бачив, як ти був під смоковницею.
49. Одповів Наθанаїл і каже Йому: Равві! Ти єси Син Божий, Ти царь Ізраїлів!
50. Озвавсь Іисус і сказав йому: через те, що Я сказав тобі, що бачив тебе під смоковницею, ти віруєш; більше сього побачиш.
51. І каже йому: истинно, истинно кажу вам: од сього часу побачите небо одкрите і ангелів Божих, що підіймаються і спускаються до Сина Чоловічеського.

Глава 2.

Третього дня було весілля в Кані Галилейській, і Мати Іисусова була там.
2. Був же запрошений на весілля Іисус і ученики Його.
3. І коли не стало вина, Мати Іисусова каже до Нього: вина не мають.
4. Говорить їй Іисус: що Мені і Тобі, жено? ще не прийшов Мій час.
5. Мати Його каже слугам: що Він вам скаже, зробіть.
6. Було ж тут шість камяних посудин на воду, що стояли для обмивання іудейського, у їх вміщалось по дві або по три мірі.
7. Каже їм Іисус: налийте посудини водою. І налили їх до верху.
8. І каже їм: наберіть тепер та несіть до старости весільного. І понесли.
9. Як покоштував староста води, що стала вином, — а він не знав, звідкіля воно, знали тільки слуги, котрі набирали воду, — то кличе до себе жениха староста
10. Та й каже йому: кожен чоловік перше добрим вином частує, а коли упьються, тоді вже гіршим, а ти добре вино зберіг аж досі.
11. Такий початок чудес положив Іисус у Кані Галилейській і показав славу Свою, і увірували в Нього ученики Його.
12. А потім прийшов Він у Капернаум, Сам і Мати Його, і брати Його, і ученики Його, і там небагато днів пробули.
13. А близько була пасха іудейська, і Іисус прийшов у Ієрусалим,
14. І знайшов, що в храмі продавали воли і вівці і голуби, і сиділи міняйли грошей;
15. Та, зробивши канат з бечівок, усіх повигонив з храму, також овець і волів, а гроші міняйлів розсипав і столи поперевертав,
16. І тим, що голубів продавали, сказав: возьміть се звідсіля, і не робіть дому Отця Мого домом торгу.
17. Згадали ж ученики Його, що написано: жалість по дому Твоєму зъїдає Мене (Пс. 64, 10).
18. Одповіли Йому іудеї і сказали: який знак покажеш нам, що так чиниш?
19. Одповів Іисус і сказав їм: зруйнуйте храм сей, і Я в три дні його поставлю.
20. Сказали ж іудеї: сорок і шість років будовано храм сей, і Ти за три дні поставиш його?
21. А Він говорив про храм тіла Свого.
22. Коли ж Він воскрес з мертвих, згадали ученики Його, що Він се казав, і повірили писанню і слову, яке сказав Іисус
23. Як же був Він у Ієрусалимі на пасху на свято, то многі увірували в имя Його, побачивши чудеса Його, які Він творив.
24. Але Сам Іисус не вірив їм, бо Сам знав усіх,
25. І не треба було Йому, щоб хто свідчив про чоловіка, бо Сам знав, що в чоловікові було.

Глава 3.

Був чоловік з фарисеїв, имя йому Никодим, начальник іудейський.
2. Той вночі прийшов до Іисуса і сказав Йому: Равві! ми знаємо, що Ти від Бога прийшов учителем, бо ніхто таких чудес, які Ти твориш, не може творити, коли Бог не буде з ним.
3. Одповів йому Іисус і сказав: истинно, истинно кажу тобі: коли хто не родиться звиш, не може побачити Царства Божого.
4. Каже до Нього Никодим: як же може чоловік народитись, коли він старий? Чи може ж він знову ввійти в утробу матері своєї і родитись?
5. Одповів Іисус: истинно, истинно кажу тобі: коли хто не родиться з води і Духа, не може увійти в Царство Боже.
6. Рожденне з тіла тіло й є, а рожденне з Духа дух є.
7. Не дивуйся, що Я тобі сказав: треба вам народитись звиш.
8. Дух дише, де хоче, і чуєш його голос, та не знаєш, відкіля він приходить, і куди йде. Так і всякий, нарождений з Духа.
9. Одповів Йому Никодим і сказав: як же се може статись?
10. Одповів йому Іисус і сказав: ти еси учитель Ізраїлів, та й сього не знаєш?
11. Истинно, истинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і свідчимо, що бачили, і свідчення Нашого ви не приймаєте.
12. Коли про земне Я сказав вам, і ви не віруєте, то як повірите, коли про небесне казатиму вам.
13. І ніхто не зійшов на небо, тільки Той, Хто з неба зійшов, Син Чоловічеський, що на небі.
14. І як Моисей підняв змія у пустині, так повинно бути піднятому Синові Чоловічеському,
15. Щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав жизнь вічну.
16. Бо так Бог полюбив світ, що і Сина Свого единородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав жизнь вічну.
17. Бо не на те Бог послав у світ Сина Свого, щоб Він осудив світ, а щоб світ спасений був через Нього.
18. Хто вірує в Нього, той не осуджаеться, а хто не вірує, вже є осуджений, за те, що не увірував у имя Єдинородного Сина Божого.
19. Суд же є в тому, що Світ прийшов у мир, і люде більше полюбили темряву, ніж Світ, бо діла їх були лихі.
20. Бо кожен, хто чинить лихе, ненавидить світ і не йде до світа, щоб не виявились діла його, бо вони лихі;
21. А хто чинить правду, йде до світа, щоб виявились діла його, бо вчинено їх в Бозі.
22. Після сього пійшов Іисус і ученики Його в землю Іудейську, і там пробував з ними і хрестив.
23. А Іоанн хрестив у Еноні коло Салиму, бо там багато було води: і приходили і хрестились;
24. Бо ще не було вкинуто Іоанна в темницю.
25. От же настало змагання учеників Іоаннових з іудеями про очищення;
26. І прийшли до Іоанна і сказали йому: Равві, Той, що був з тобою по той бік Іордану, і про Кого ти свідчив, от і Він хрестить, і всі йдуть до Нього.
27. Одповів Іоанн і сказав: не може чоловік приймати нічого, коли не буде дано йому з неба.
28. Ви самі мені свідчите, що я сказав: я не Христос, а тільки посланий перед Ним.
29. Хто має заручену, той жених, а дружко женихів, стоячи та слухаючи його, радістью радіє з голосу жениха: от же ся радість моя сповнилась.
30. Йому треба рости, а мені малитись.
31. Хто звище приходить, той над усіма є, а хто від землі, той від землі є і від землі говорить; Хто з неба йде, Той над усіма е.
32. І що Він бачив і чув, про те й свідчить, і свідчення Його ніхто не приймає;
33. Хто прийняв Його свідчення, той ствердив, що Бог є правдивий.
34. Бо Той, Кого Бог послав, слова Божі говорить, бо не мірою Бог дає Духа.
35. Отець любить Сина, і усе дав у руку Його.
36. Хто вірує в Сина, той має жизнь вічну; а хто не вірує в Сина, той не побачить жизні, а гнів Божий зостається на ньому.

Глава 4.

Як довідався Іисус, що почули фарисеї, що Він більше збірає учеників і хрестить, ніж Іоанн, —
2. Хоч Сам Іисус не хрестив, а ученики Його,
3. То покинув Іудейську землю та знов пійшов до Галилеї.
4. Треба ж було Йому переходити через Самарію.
5. От же Він і приходить до города Самарянького, що зветься Сихар, коло землі, котру Іаков дав синові своєму Іосифові.
6. Була ж там криниця Іаковова. Отож Іисус, і утомившись з дороги, сів при криниці, а було коло шостої години.
7. Приходить жінка з Самарії набрати води. Каже їй Іисус: дай Мені напитись.
8. Бо ученики Його пійшли в город, щоб купити харчів.
9. Каже ж Йому жінка самарянка: як се Ти, Сам Іудей, а просиш напитись у мене, жінки-самарянки? Адже ж іудеї не знаються з самарянами.
10. Одповів Іисус і сказав їй: коли б ти знала дар Божий та Хто се тобі каже: дай Мені напитись, то сама б попросила у Нього, і дав би Він тобі води живої.
11. Каже Йому жінка: Господи! і черпака Ти не маєш, і криниця глибока, відкіля ж Ти маєш воду живу?
12. Чи вже ж Ти більший за батька нашого Іакова, що дав нам сю криницю, і сам з неї пив, і діти його, і скот його.
13. Одповів Іисус і сказав їй: кожен, хто пьє сю воду, знов пити захоче;
14. А хто напьється води, що Я дам йому, не зхоче пити во віки; і та вода, що Я дам йому, буде в ньому джерелом води, що тече у жизнь вічну.
15. Говорить до Нього жінка: Господи! дай мені тієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди брати.
16. Каже їй Іисус: іди, поклич чоловіка свого та й приходь сюди,
17. Одповіла жінка і сказала: не маю я чоловіка. Каже їй Іисус: добре ти сказала, що чоловіка не маєш;
18. Бо ти пять чоловіків мала, і той, що тепер маєш, не чоловік тобі; се ти правду сказала.
19. Говорить Йому жінка: бачу, Господи, що Ти пророк єси.
20. Батьки наші на сій горі покланялись, а ви кажете, що місце, де повинно покланятись, в Ієрусалимі.
21. Говорить їй Іисус: вірь Мені, жінко, що йде час, коли ні на горі сій, ні в Ієрусалимі будете покланятись Отцеві.
22. Ви покланяєтесь тому, чого не знаєте, а ми покланяємось тому, що знаємо, бо спасення від іудеїв.
23. Але настає час і тепер уже є, що правдиві поклонники будуть поклонятись Отцеві в дусі і истині, бо Отець таких чи шукає, щоб поклонялись Йому.
24. Бог є дух, і ті, що покланяються Йому, в дусі і истині повинні покланятись.
25. Каже Йому жінка, знаю, що прийде Месія: що зветься Христос; як Він прийде, то возвістить нам усе.
26. Каже їй Іисус: се Я, що говорю з тобою,
27. І тоді прийшли ученики Його і дивувались, що Він з жінкою розмовляє; та ні один не промовив: чого Тобі треба? або: про що розмовляєш з нею?
28. І покинула свій водонос жінка та й пійшла в город, і каже людям:
29. Пійдіть та подивіться на чоловіка, що сказав мені про все, що тільки я вчинила; чи не Він то Христос?
30. Вони вийшли з города і пійшли до Нього.
31. А тим часом ученики просили Його, кажучи: Учителю, їж.
32. Він же сказав їм: Я маю їжу їсти, якої ви не знаєте.
33. Ученики ж говорили проміж собою: хіба хто приніс Йому їсти?
34. Говорить їм Іисус: їжа Моя та, щоб чинить волю Того, хто послав Мене, і скінчити діло Його.
35. Чи не говорите ж ви, що ще чотирі місяці і настануть жнива? А от кажу Я вам: підійміть очі ваші та гляньте на ниви, як вони пополовіли вже для жнив.
36. Хто жне, той награду має і збірає плод у жизнь вічну, аби вкупі радувались і хто сіє, і хто жне.
37. Про се є правдиве слово, що инший сіє, а инший жне.
38. Я послав вас жати там, де ви не працювали: инші працювали, а ви увійшли в їх працю.
39. З города ж того багато самарян увірувало в Нього через слово жінки, котра свідчила, що Він сказав їй все, що вона вчинила.
40. От же, як прийшли до Нього самаряне, то просили Його, щоб Він побув у них, і Він пробув там два дні.
41. І ще далеко Більше увірувало в Нього через слово Його;
42. А жінці тій говорили: вже не через твої слова віруємо, бо сами чули і знаємо, що Він е справді Спас миру, Христос.
43. Через два дні вийшов звідтіля і пійшов у Галілею;
44. Бо Сам Іисус свідчив, що пророк у своїм краю чести ве має.
45. Як же прийшов Він у Галілею, то прийняли Його галілеяне, бачивши усе, що Він сотворив у Ієрусалимі на святах, бо й вони на свята ходили.
46. Прийшов же знов Іисус у Кану Галілейську, де перетворив воду на вино. І був у Капернаумі один царедворець, котрого син нездужав.
47. Той, почувши, що Іисус прийшов а Іудеї в Галілею, прийшов до Нього і благав Його, щоб пійшов та сцілив його сина, бо мав умерти.
48. Сказав же Іисус до нього: поки ознак та чудес не побачите, поти не увіруєте.
49. Каже до Нього царедворець: Господи! прийди, поки ще не вмерло дитя моє.
50. Каже йому Іисус: іди, син твій одужав. І повірив чоловік слову, що сказав йому Іисус, і пійшов.
51. Як тільки він входив, зустріли його слуги і сповістили, кажучи: син твій одужав.
52. Він же спитав їх про годину, коли йому полегшало. І вони сказали йому, що вчора у сьомій годині покинула його гарячка.
53. З того зрозумів батько, що те сталось тієї самої години, як Іисус сказав йому: син твій одужав. І увірував сам він і ввесь дом його.
54. Се знов друге чудо сотворив Іисус, як вернувся з Іудеї в Галілею.

Глава 5.

Після сього було свято іудейське, і прийшов Іисус у Ієрусалим.
2. Єсть же в Ієрусалимі коло Овечої брами купальня, що по єврейськи зветься Виоезда, де було пять піддашків.
3. В них лежало багато недужих, сліпих, кривих, сухих, котрі дожидались порушення води;
4. Бо Ангел Божий у певний час сходив у купальню та й порушав воду, і хто перший влазив після порушення води, той одужував, яку б не мав болість.
5. Був же тут один чоловік, що тридцять вісім років був у недузі.
6. Іисус, побачивши його, що він лежить, та відаючи, що дуже давно вже нездужає, каже йому: хочеш бути здоровим?
7. Одповів Йому недужий: так, Господи! та чоловіка не маю, хто б усадив мене у воду, як вона порушиться; коли ж я прихожу, то вже инший поперед мене влазить.
8. Каже йому Іисус: встань, візьми постіль свою і ходи.
9. І зараз чоловік той став здоров і взяв постіль свою і пійшов. Була ж субота в той день.
10. І казали іудеї тому, що одужав: тепер субота, то не годиться тобі постіль свою брати.
11. Він же відповів їм: Хто зробив мене здоровим, Той сказав мені: візь ми постіль свою і ходи.
12. Запитали ж його: що то за чоловік, що сказав тобі: візьми постіль свою і ходи.
13. А той, що одужав, не знав, хто Він є, бо Іисус ухилився від народа, що був на тім місці.
14. А після знаходить його Іисус у храмі та й каже йому: от ти став і здоров, не гріши ж більше, щоб чого гіршого тобі не сталось.
15. Пійшов же той чоловік та й сказав іудеям, що то є Іисус, Котрий сцілив його.
16. І за те напастували на Іисуса іудеї і шукали убити Його, бо Він таке чинив у суботу.
17. Іисус же одповів їм: Отець Мій і досі робить, і Я роблю.
18. І ще більше шукали іудеї убити Його за те, що Він не тільки суботу зневажав, та ще й Бога Отцем Своїм звав, рівня ючи Себе до Бога.
19. Одповів же Іисус і сказав їм: истинно, негайно говорю вам: Син нічого не може робити Сам од Себе, коли не бачить, що Отець робить; бо що Він робить, те також і Син робить.
20. Отець бо любить Сина і все показує Йому, що Сам робить, і більше сих покаже Йому діла; щоб ви дивувались.
21. Бо як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє,
22. Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд оддав Синові,
23. Щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує й Отця, що Його по слав.
24. Истинно, истинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірує у Того, Хто Мене послав, той має жизнь вічну, і на суд не приходить, а перейде від смерти в жизнь.
25. Истинно, истинно кажу вам, що настає час, і тепер уже є, коли мертві почують голос Сина Божого і почувши оживуть.
26. Бо як Отець має жизнь у Самому Собі, так і Синові дав мати жизнь у Самому Собі,
27. І дав власть Йому і суд чинити, бо Він є Син Чоловічеський. Не дивуйтесь сьому;
28. Бо настає час, коли всі, що у гробах, почують голос Сина Божого,
29. І вийдуть ті, що чинили добро, у воскресення жизні, а ті, що чинили зло, у воскресення суда.
30. Не можу Я нічого чинити Сам од Себе; як чую, так і суджу, і суд Мій праведний, бо не шукаю волі Моєї, а волі Отця, що Мене послав.
31. Коли Я свідчу Сам за Себе, то свідчення Моє не єсть правдиве:
32. Другий є, що свідчить за Мене, і Я знаю, що правдиве те свідчення, яким свідчить за Мене;
33. Ви посилали до Іоанна, і той посвідчив за правду.
34. Але Я не від чоловіка беру свідчення, а кажу се на те, щоб ви спаслись.
35. Він був світильник, що горів і світив, а ви хотіли порадуватись який час при світлі його.
36. Я маю свідчення більше, ніж Іоаннове: бо діла, що дав Мені Отець, щоб Я їх звершив, сі сами діла, що Я роблю, свідчать за Мене, що Отець Мене послав.
37. І Отець, що послав Мене, сам посвідчив за Мене, а ви ні голосу Його ніколи не чули, ні виду Його не бачили,
38. І слова Його не маєте, що пробувало б у вас: бо Кого Він послав, Тому ви не ймете віри.
39. Розберіть писання, бо ви сподіваєтесь через них жизнь вічну мати, і вони свідчать за Мене. 40. І не хочете прийти до Мене, щоб мати жизнь.
41. Слави від людей не приймаю,
42. А вас Я спізнав, що ви не маєте в собі любови до Бога.
43. Я прийшов у имя Отця Мого, і ви не приймаєте Мене; а коли инший у своє имя прийде, того ви приймете.
44. Як ви можете вірувати, коли один од другого славу приймаєте, а про ту славу, що від Єдиного Бога, не дбаєте.
45. Не думайте, що Я винуватиму вас перед Отцем: є той, хто вас винує: Моисей, на кого ви надієтесь;
46. Бо коли б ви вірили Мойсееві, то повірили б Мені: бо він писав про Мене.
47. А коли його писанням не віруєте, то як повірите Моїм словам.

Глава 6.

Після сього пійшов Іисус на той бік моря Галилейського, Тиверіадського.
2. І йшло за Ним багато народу, бо бачили чудеса Його, які Він творив над недужими.
3. Іисус же зійшов на гору і сидів там з учениками Своїми.
4. Була ж близько пасха, свято іудейське,
5. Іисус, звівши очі та побачивши, що дуже багато народу йде до Нього, каже до Филипа де ми купимо стільки хліба, щоб вони наїлись?
6. Се ж сказав Він, вивідуючи його, бо Сам знав, що має вчинити.
7. Одповів Йому Филип: за двісті динаріїв не стане їм хліба, щоб кожному хоч трохи дісталось.
8. Каже Йому один з учеників Його Андрей, брат Симона Петра:
9. Є тут хлопець один, що має пять хлібів ячмінних та дві риби, але що то на таку силу?
10. Сказав же Іисус: скажіть, щоб люде сіли. А на тім місці була велика трава. Отож сіло людей числом тисяч з пять.
11. Іисус узяв хліби та, воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики тим, що, сиділи, так само і риби, скільки хто хотів.
12. А коли наситились, то сказав ученикам Своїм: зберіть шматки, що позоставались, щоб нічого не пропало.
13. Зібрали ж вони і наклали дванадцять повних кошиків шматків з пяти хлібів ячмінних, що позоставались у тих, що їли.
14. А люде, побачивши, яке чудо сотворив Іисус, сказали, що се запевне пророк, що має прийти в мир.
15. Іисус же, зрозумівши, що мають прийти та захопити Його, щоб настановити Його царем, одійшов знов на гору Сам один.
16. А як смерклось, то ученики Його спустились до моря.
17. Та, сівши у човен, поплили на той бік моря до Капернаума. Було вже темно, і Іисус не прийшов до них.
18. Море ж, од великого вітру, що дув, хвилювалось.
19. Од пливши ж стадій на двадцять пять або тридцять, бачать, що Іисус іде по морю і вже недалеко човна, та й полякались.
20. Він же каже їм: се Я, не бійтесь.
21. Вони хотіли взяти Його у човен; і зараз човен пристав до землі, куди вони плили.
22. Другого дня народ, що стояв по той бік моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у який увійшли ученики Його, і що Іисус не входив з учениками Своїми у човен, але сами ученики Його відчалили,
23. А инші човни прибули з Тиверіади і стали коло того місця, де їли хліб, коли Господь хвалу воздав;
24. Отож коли народ побачив, що не було там ні Іисуса, ні учеників Його, то посідали у човни і поплили до Капер наума, шукаючи Іисуса
25. І знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Раввії коли Ти сюди прибув?
26. Одповів їм Іисус і сказав: истинно, истинно кажу вам: шукаєте Мене не того, що бачили чудеса, а що їли хліб і наситились.
27. Дбайте не про ту їжу, що гине, а про ту, що зостається у життя вічне, яку Син Чоловічеський дасть вам, бо Йото назнаменував Отець Бог.
28. Сказали ж вони Йому, що нам робити, щоб чинити діла Божії
29. Одповів Іисус і сказав їм: се єсть діло Боже, щоб ви вірували у Того, Кого Він послав.
30. Сказали ж Йому. 1 яку ознаку покажеш нам, щоб ми побачили та й повірили Тобі? Що Ти чиниш?
31. Батьки наші їли манну в пустині, як написано: хліб з неба дав їм їсти (Пс. 77, 29).
32. Сказав їм Іисус. истинно кажу вам: не Моисей дав вам хліб з неба, а Отець Мій дає вам хліб правдивий з неба.
33. Бо хліб Божий є Той, що сходить з неба дає жизнь світові.
34. На се сказали Йому: Господи! завжди давай нам хліб сей.
35. Сказав же їм Іисус: Я хліб жизні: хто до Мене приходить, той не буде голодувати, і хто вірує в Мене, не буде жаждувати ніколи.
36. А Я вам сказав, що ви і бачили Мене, і не віруєте.
37. Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і хто приходить до Мене, Я не вижену геть.
38. Бо Я зійшов з неба не на те, щоб чинити волю Мою, а волю Отця, що Мене послав.
39. Се ж то є воля Отця, що послав Мене, аби з усього, що Він дав Мені, Я не згубив нічого, а воскресив те в останній день.
40. Ото ж воля Того, що послав Мене, аби кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав жизнь вічну, і Я воскрешу його в останній день.
41. Іудеї ж ремствували на Нього за те, що Він сказав: Я хліб, що зійшов з неба;
42. І казали: чи не Іисус же се, Син Іосифа, що Його батька і Матірь ми знаємо? як же Він каже: Я зійшов з неба?
43. Озвався Іисус і сказав їм: не ремствуйте проміж себе:
44. Ніхто не може прийти до Мене, коли Отець, що Мене послав, не залучить його, і Я воскрешу його в останній день.
45. Написано у пророків: і будуть усі научені Богом (Ісаїя, 54, 13). Усякий, хто чув од Отця і навчився, приходить до Мене.
46. Се не те, щоб хто бачив Отця; тільки Той, Хто од Бога, Той бачив Отця.
47. Истинно, истинно кажу вам: хто вірує в Мене, той має жизнь вічну.
48. Я — хліб жизні.
49. Батьки ваші їли манну в пустині і мерли;
50. Сей хліб, що з неба сходить, є такий, щоб, хто їсть його, не вмер.
51. Я — хліб живий, що з неба зійшов; коли хто їстиме сей хліб, жити буде во віки: і хліб, що Я дам, є Тіло Моє, котре отдам за жизнь світа.
52. І змагались між собою іудеї кажучи: як Сей може дати Тіло Своє їсти?
53. Сказав їм Іисус: истинно, истинно кажу вам: коли не будете їсти Тіла Сина Чоловічеського і пити Крови Його, не матимете жизні у собі.
54. Хто їсть Моє Тіло і пьє Мою Кров, той має жизнь вічну, і Я воскрешу його в останній день.
55. Тіло бо Моє справді єсть їжа і Кров Моя справді єсть пиття.
56. Хто їсть Моє Тіло і пьє Мою Кров, той у Мені пробуває і Я в йому.
57. Як послав Мене живий Отець, і Я живу через Отця, так і той, хто їсть Мене, жити буде через Мене.
58. От се єсть хліб, що зійшов з неба: не як батьки ваші їли манну і вмерли; хто їсть хліб сей, житиме вовіки.
59. Се Він говорив у синагозі, навчаючи у Капернаумі.
60. Многі з учеників Його, слухаючи се, сказали: жорстоке се слово, хто може його слухати?
61. А Іисус, знаючи Сам у Собі, що ученики Його І ремствують на те, сказав їм: і се вас блазнить?
62. Що ж, коли побачите Сина Чоловічеського, як Він буде всходити туди, де був перше?
63. Дух животворить, а тіло нічого не помагає. Слово, що Я сказав вам, єсть дух і жизнь.
64. Але є між вас деякі, що не вірують. Во Іисус з початку знав, хто ті, що не вірують, і хто той, що Його предасть.
65. І каже: тим-то Я сказав вам, що ніхто не може прийти до Мене, коли не дано буде йому від Отця Мого.
66. І з сього часу багато з учеників Його одійшли од Нього і вже з Ним не ходили.
67. Сказав же Іисус до дванадцятьох: чи не хочете і ви одійти?
68. Одповів Йому Симон Петр: Господні до Кого пійдемо? Ти маєш слова жизні вічної,
69. І ми віруєм і знаєм, що Ти Христос, Син Бога Живого.
70. Одповів їм Іисус: чи не дванадцятьох же вас Я вибрав? а один з вас є диявол.
71. Говорив же про Іуду Симонового Іскаріота, бо сей мав предати Його, хоч був один з дванадцяти.

Глава 7.

Після сього ходив Іисус по Галилеї, бо не хотів ходити по Іудеї через те, що іудеї шукали убити Його.
2. Було близько свято іудейське — шатрування1.
3. Сказали ж Йому брати Його: вийди звідсіль, та йди до Іудеї, щоб і ученики Твої бачили Твої діла, які Ти твориш;
4. Ніхто не робить чого-небудь потай, і хоче, щоб про його знали; коли Ти таке твориш, яви Себе світові.
5. Бо й брати Його не вірували в Нього.
6. Каже ж їм Іисус: час Мій ще не настав, а ваш час завжди на поготові.
7. Вас не може ненавидіти світ, а Мене ненавидить, бо Я свідчу про його, що діла його лихі.
8. Ви ідіть на свято се, | а Я на се свято ще не йду: бо час Мій ще не сповнився.
9. Сказавши їм се, оставсь у Галилеї.
10. А як брати Його прийшли на свято, то й Він тоді ж прибув не явно, а ніби потай.
11. А іудеї шукали Його в свято і казали: де Він?
12. І багато було пересудів про Нього в народі: одні казали, що Він добрий, а другиї говорили: ні, тільки туманить народ.
13. Та ніхто не говорив про Нього явно за для страху перед іудеями.
14. І вже в половині свята увійшов Іисус у храм і учив.
15. І дивувались іудеї кажучи: як Він знає писання, не вчившись?
16. Озвався до них Іисус і сказав: Моя наука не єсть Моя, а Того, хто Мене послав.
17. Коли хто хоче чинити волю Його, то зрозуміє про ту науку, чи від Бога вона, чи Сам од Себе Я говорю.
18. Хто сам од себе говорить, той собі шукає слави, а хто шукає слави Пославшого Його, Той є правдивий і неправди нема в Ньому.
19. Хіба не Моисей дав вам закон? і ніхто з вас не чинить по закону. Чого Мене шукаєте вбити?
20. Одповів народ і сказав: нечистий, в Тобі; хто шукає вбити Тебе?
21. Одповів Іисус і сказав їм: одно діло зробив Я і всі дивуєтесь.
22. Ото ж Моисей дав вам обрізання, — хоч воно не від Моисея, а від батьків, — і ви в суботу обрізуєте чоловіка;
23. А коли в суботу приймає чоловік обрізання, щоб не був зламаний закон Моисея, то чого ж на Мене ремствуєте за те, що Я всього чоловіка здоровим зробив у суботу?
24. Не судіть по виду, а правдивим судом судіть.
25. Тут де-які з Іерусалимлян сказали: чи не се Той, Кого шукають вбита?
26. А от Він говорить явно, і нічого Йому не кажуть; чи не дізнались же запевне старші, що Вії Христос?
27. Але ми Сього знаємо, відкіля Він; а як Христос прийде, ніхто не знатиме, відкіля Він.
28. Іисус же голосно заговорив у храмі, навчаючи і казав: і Мене знаєте, і знаєте, відкіля Я, і Я прийшов не Сам од Себе, але єсть Правдивий, Хто Мене послав, якого ви не знаєте.
29. Я знаю Його, бо Я від Нього, і Він Мене послав.
30. Шукали ж, щоб схопити Його, та ніхто не наложив на Нього руки, бо ще не прийшов Його час.
31. Багато з народу увіровало в Нього і говорили, що Христос як прийде, не вже ж більше чудес творитиме, ніж Сей творить?
32. Почули фарисеї, що народ таке про Нього гомонить, та й послали фарисеї і первосвященики слуг, щоб Його схопити.
33. Іисус же сказав: не довго вже Мені бути з вами, і піду до Того, Хто Мене послав.
34. Будете шукати Мене і не знайдете: і де буду Я, туди ви не можете прийти.
35. Говорили ж іудеї проміж себе: куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не хоче Він іти до тих, що розсіяні між еллінів і вчити еллінів?
36. Що то за слово, що Він сказав: будете шукати Мене і не знайдете, і де буду Я, ви не можете прийти?
37. У останній же великий день свята став Іисус і голосно заговорив кажучи: коли хто жаждуе, нехай до Мене йде і пьє.
38. Хто в Мене вірує, у того, як Писання говорить, ріки води живої потечуть з утроби його (Ісаїя 3; Іоїль 3, 18).
39. Се ж сказав Він про Духа, Якого мали прийняти ті, хто вірує в Нього: бо не було ще (на них) Духа Святого, через те, що Іисус не був ще прославлений.
40. Багато ж з народу, почувши се слово, говорили: Сей єсть справді пророк.
41. Другі казали: Він Христос; а инші казали: хіба ж з Галилеї Христос прийде?
42. Чи не сказано ж у Писанні, що з роду Давидового і з Виθлеєма села, відкіля був Давид, Христос прийде?
43. Отак сталась незгода в народі через Нього.
44. Де-які з них хотіли схопити Його, але ніхто не наложив на Нього рук.
45. Прийшли ж слуги до первосвящеників і фарисеїв, а ті їм сказали: чом не привели Його?
46. Одповіли слуги: ніколи ще чоловік не говорив так, як Сей Чоловік.
47. Одповіли ж їм фарисеї: хіба і вас затуманено?
48. Хіба увірував в Нього хто з старших, або з фарисеїв?
49. Але сей народ, що не знає закону, проклятий він.
50. Говорить Виходим до них, той, що вночі приходив до Нього, один з них:
51. Хіба судить закон наш чоловіка, коли не вислухає його перше і не пізнає, що він робить?
52. Одповіли йому і сказали: чи ти лишень не з Галилеї? роздивись і побач, що пророк не буває з Галилеї.
53. І пійшов кожний до дому свого.

Глава 8.

Іисус же пійшов на гору Єлеонську.
2. А. вранці знов прийшов у храм, і увесь народ йшов до Нього. І сівши, учив їх.
3. Приводять же книжники і фарисеї до Ці жінку, що захопили її на прелюбодійстві, і поставивши ії посередині,
4. Кажуть Йому: Учителю, сю жінку захоплено на самому вчинку прелюбодійства.
5. Моисей в законі звелів нам камінням таких побивати; а Ти що кажеш?
6. Се вони так говорили, спокушаючи Його, щоб мали за що Його винуватити. Іисус же, нахилившись до долу, писав пальцем по землі, не вважаючи на них.
7. Як же не переставали допитуватись у Нього, І то Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас негрішний, нехай перший кине на неї камінь.
8. І знову, нахилившись до долу, писав по землі.
9. Вони ж, почувши те і докорені совістью, стали виходити один по одному, почавши од старших до останніх; і зоставсь один Іисус, і жінка стоявша посередині.
10. Іисус же, підвівшись і не побачивши нікого, окрім жінки, сказав їй жінко: де ж ті, що тебе винуватили? Ніхто тебе не осудив?
11. Вона ж промовила: ніхто, Господи! Сказав їй Іисус: і Я тебе не осужую; іди і більш не гріши.
12. І знов заговорив до них Іисус, кажучи: Я світ мирові; хто йде за Мною, той не буде ходити у тьмі, а матиме світ жизні.
13. Сказали ж Йому фарисеї: Ти Сам про Себе свідчиш; свідчення Твоє не є правдиве.
14. Одповів Іисус і сказав їм: хоч Я й Сам про Себе свідчу, свідчення Моє правдиве, бо Я знаю, відкіля прийшов і куди йду; а ви не знаєте, відкіля Я прихожу і куди йду.
15. Ви судите по плоті, Я не суджу нікого.
16. А коли суджу Я, то суд Мій правдивий, бо Я не один, але Я і Отець, що Мене послав.
17. І в законі ж вашому написано, що свідчення двох людей е правдиве (Второз. 19, 15).
18. Я Сам свідчу за Себе, і свідчить за Мене Отець, що Мене послав.
19. Казали тоді Йому: де Отець Твій? Одповів Іисус: не знаєте ні Мене, ні Отця Мого; коли б знали Мене, то й Отця Мого знали б.
20. Сі слова говорив Іисус у скарбниці, навчаючи в храмі; і ніхто не взяв Його, бо ще не прийшов час Його.
21. Знову ж сказав їм Іисус: Я відхожу, і шукатимете Мене, і в грісі вашому помрете; куди Я йду, ви не можете прийти.
22. Казали ж іудеї: невже Він убье Сам Себе, що каже: куди Я йду, ви не можете прийти?
23. І сказав їм: ви знизу, Я звиш; ви од миру сього, Я не од миру сього.
24. Тим сказав Я вам, що ви помрете в гріхах ваших; бо коли не увіруєте, що се Я, то помрете в гріхах ваших.
25. Казали ж Йому: Ти хто? І сказав їм Іисус: перше всього Я те, що й говорю вам.
26. Багато маю казати про вас і судити, але Той, Хто Мене послав, е правдивий, і Я, що чув од Нього, те кажу мирові.
27. Вони не розуміли що про Отця їм говорив.
28. Сказав же їм Іисус коли знесете вгору Сина Чоловічеського, тоді зрозумієте, що се Я, і що Я нічого не чиню від Себе, а як навчив Мене Отець Мій, те Я говорю;
29. І Той, Хто Мене І послав, зо Мною є; не зоставив Мене одного Отець, бо Я завжди чиню угодне Йому,
30. Коли Він се говорив, багато увірувало Нього.
31. Тоді сказав Іисус до іудеїв, що увірували в Нього: коли ви будете пробувати в Моїм слові, воистину Мої ученики будете,
32. І зрозумієте правду, і правда визволить вас.
33. Одповіли Йому: ми сімя Авраамове, і ні у кого ніколи не були в неволі: як же Ти говориш, що вільні будете?
34. Одповів їм Іисус: истинно, истинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є невільник гріха;
35. Невільник же не зостається в домі до віку, син зостається до віку;
36. Так, коли Син визволить вас, справді вільні будете.
37. Знаю, що ви сімя Авраамове, а шукаєте Мене вбити, бо слово Моє не міститься у вас.
38. Я, що бачив у Отця Мого, кажу; а ви, що бачили у отця вашого, робите.
39. Одповіли і сказали Йому: отець наш Авраам. Говорить їм Іисус: як би ви були діти Авраамові, І то діла Авраамові робили б;
40. Тепер же ви шукаєте вбити Мене, Чоловіка, що сказав вам правду, яку чув од Бога; сього Авраам не робив.
41. Ви робите діла отця вашого. Сказали ж Йому: ми не з любодійства рождені, одного Отця маємо, Бога.
42. Сказав же їм Іисус: як би Бог був Отець ваш, то ви любили б Мене, бо Я од Бога вийшов і прийшов, бо не Сам од Себе прийшов Я, а Він Мене послав.
43. Чому ви розмови Моєї не розумієте? тому, що не можете слухати слова Мого.
44. Ви від отця вашого диявола, і хотіння отця вашого хочете чинити; він був душогубець зпочатку і не стоїть у правді, бо правди нема в ньому. Коли він говорить неправду, з свого говорить, бо він лжець і отець неправди.
45. А через те, що Я правду кажу, ви не вірите Мені.
46. Хто з вас докорить Мені за гріх? А коли правду кажу, чому не вірите Мені?
47. Хто від Бога, той слова Божі слухає; ви затим не слухаєте, що ви не від Бога.
48. Одповіли ж іудеї і сказали Йому, чи не добре ми кажемо, що Ти Самарянин і нечистий в Тобі?
49. Одповів Іисус. нема в Мені нечистого, але Я шаную Отця Мого, а ви безчестите Мене.
50. Я ж не шукаю Моєї слави: є Той, Хто шукає і і судить.
51. Истинно, истинно кажу вам: хто держатиме слово Моє, той не добачить смерти вовіки.
52. Отож сказали Йому Іудеї: тепер дознались ми, що в Тобі нечистий: Авраам умер і пророки, а ти кажеш: хто дерзатиме Моє слово, той не зазнає смерти во віки.
53. Невже Ти більший, ніж отець наш Азраам, що вмер? і пророки вмерли. Чим Ти Сам Себе робиш?
54. Одповів Іисус: коли Я Сам Себе буду славити, то слава Моя ніщо: є Отець Мій, що Мене славить, Той, про Кого виговорите, що Він Бог наш;
55. І ви не пізнали Його, а Я знаю його; і коли б Я сказав, що Я не знаю Його, то був би подібний до вас лжець, але Я знаю Його і слово Його держу,
56. Авраам, отець ваш, радий був побачити день Мій; і побачив і зрадувався.
57. Сказали ж Йому іудеї; пятьдесять літ ще не маєш, і Ти бачив Авраама?
58. Сказав їм Іисус истинно, истинно кажу вам: перше між Авраам був, Я єсмь.
59. Тоді взяли каміння, щоб кинути на Нього; Іисус же скрився і вийшов з храму, пройшовши посеред них, і так пійшов мимо.

Глава 9.

І йдучи мимо, (Іисус) побачив чоловіка сліпого з роду.
2. І запитали в Нього ученики Його, кажучи: Учителю! хто согрішив: він, чи родителі його, що сліпим родився?
3. Одповів Іисус: ні він не согрішив, ні родителі його, а щоб було явлено на ньому діла Божі;
4. Мені повинно чинити діла Того, хто Мене послав, поки є день; надходить ніч, коли ніхто чинити не зможе;
5. Поки Я в мирі, Я світ мирові.
6. Сказавши се, плюнув на землю і зробив грязиво з слини і помазав очі сліпому,
7. І сказав йому: іди, умийся в купелі Силоам (що значить: посланий). Він пійшов і вмився, і вернувся зрячим.
8. Сусіди і ті, які бачили його перше, що був сліпий, казали: чи се не той, що сидів та просив?
9. Инші казали, що се він, а инші (казали), що похожий на нього. Він же казав: се я.
10. Казали ж йому: як відкрились у тебе очі?
11. Одповів він і сказав: Чоловік, що Його звуть Іисус, зробив грязиво і помазав очі мої, і сказав мені: пійди до купелі Силоам і умийся. Я ж пійшов, умився та й став бачити.
12. Тоді сказали йому: де Він? Каже: не знаю.
13:Повели до фарисеїв того, що був перше сліпий.
14. Була ж субота, коли Іисус зробив грязиво і одкрив йому очі.
15. Питали ж його знов і фарисеї, як став зрячим. Він же сказав їм: грязиво положив Він мені на очі, і я умився і бачу.
16. Говорили тоді деякі з фарисеїв: не від Бога Чоловік Сей, коли суботу не шанує. Другі ж говорили: як чоловік грішний такі чуда творити може? І була незгода між ними.
17. Знов кажуть сліпому: ти що кажеш про Нього, що Він одкрив твої очі? Він же сказав, що се пророк.
18. Не повірили тоді іудеї про нього, що був сліпий та став зрячий, доки не покликали родителів того прозрівшого,
19. І запитали їх, кажучи: чи се ваш син, про якого кажете, що сліпий родився? як же він тепер бачить?
20. Одповіли їм родителі його і сказали: знаємо, що се наш син і що він сліпий родився.
21. А як він тепер бачить, не знаємо; або хто відкрив йому очі, не знаємо. Він сам дорослий: самого спитайте, нехай сам про себе каже.
22. Так сказали родителі його через те, що боялись іудеїв, бо іудеї вже змовились, щоб, коли хто признає Його за Христа, того відлучати від синагоги;
23. Тим-то родителі його й сказали: він дорослий, самого спитайте.
24. Тоді вдруге покликали чоловіка, що був сліпий, і сказали йому, дай славу Богові; ми знаємо, що сей чоловік грішний.
25. Одповів же він і сказав; чи грішник він, я не знаю; знаю тільки, що я був сліпий, а тепер бачу.
26. І знов сказали йому: що Він зробив тобі? як одкрив тобі очі?
27. Він одповів їм; я вже вам сказав, а ви не слухали; що ви знов хочете чути? хіба й ви хочете стати Йото учениками?
28. Вони ж зганьбили його і сказали: ти ученик Його, а ми ученики Мойсееві;
29. Ми знаємо, що Мойсееві говорив Бог, а про Сього не знаємо, відкіля Він.
30. Одповів той чоловік і сказав їм: то ж то й дивно, що ви не знаєте, відкіля Він, а Він одкрив мені очі;
31. Ми ж знаємо, що грішників Бог не слухає, а коли хто побожний і волю Божу чинить, того слухає.
32. Звіку не чувано, щоб хто відкрив очі сліпому зроду.
33. Коли б Він не був од Бога, нічого б не міг чинити.
34. Одповіли й сказали йому: в гріхах ти ввесь родився, і ти ж нас учиш? І вигнали його геть.
35. Почув Іисус, що вигнали його геть, і знайшовши його, сказав: чи віруєш ти у Сина Божого!
36. Одповів він і сказав: хто Він, Господи, щоб мені увірувати в Нього?
37. Сказав же йому Іисус: і бачив ти Його, і Хто говорить з тобою — се Він.
38. Він же сказав: вірую, Господи,та й поклонився Йому.
39. І сказав Іисус: на суд Я у сей мир прийшов, щоб невидючі бачили, а видючі сліпими стали.
40. Почули те де-які з фарисеїв, що були з Ним, і сказали Йому: не вже ж і ми сліпі?
41. Сказав їм Іисус: коли б ви були сліпі, то не мали б гріха; тепер же кажете, що ви бачите, то й гріх ваш зостається.

Глава 10.

Истинно, истинно кажу вам: хто не дверима входить у овечу кошару, а перелазить де-инде, той злодій і розбійник.
2. А хто входить дверима, той пастирь вівцям.
3. Тому воротарь одчиняє, і вівці слухають його голосу, і він кличе овець своїх по имени і вівці, виводить їх.
4. І коли виведе вівці свої, поперед них іде, а вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.
5. За чужим же не йдуть, а біжать од нього, бо не знають чужого голосу.
6. Сю притчу сказав їм Іисус. Вони ж не зрозуміли, що б се було, про що Він говорив їм.
7. Знов же сказав їм Іисус: истинно, истинно кажу вам: Я — двері вівцям.
8. Всі, скільки їх приходило перше Мене, — то злодії та розбійники, але не послухали їх вівці.
9. Я — двері: через Мене коли хто увійде, спасеться і вийде, і пашу знайде.
10. Злодій приходить тільки за тим, щоб украсти та вбити та погубити: Я прийшов на те, щоб жизнь мали і надто мали.
11. Я — пастарь добрий: пастирь добрий душу свою покладає за вівці.
12. А наймит, як він не пастирь і йому вівці не свої, бачить, що йде вовк, і покидає вівці та й утікає, а вовк хапає їх і розпужує вівці.
13. А наймит тікає, бо він наймит і байдуже йому про вівці,
14. Я — пастирь добрий: і знаю Моїх, і Мої знають Мене:
15. Як знає Мене Отець, і Я знаю Отця, і душу Мою покладаю за вівці.
16. І инші вівці маю, що не з сього двору, і тих повинен Я привести, і голос Мій почують, і буде одно стадо і один Пастирь.
17. Тим-то любить Мене Отець, що Я душу Мою покладаю, щоб знов узяти її.
18. Ніхто не бере й від Мене, але Я Сам од Себе покладаю її: власть маю положити її і власть маю знов взяти її. Сю заповідь прийняв Я від Отця Мого.
19. Тоді знов стала незгода між іудеями через сі слова.
20. Багато з них говорили; Він біса має і несамовитий; що Його слухаєте?
21. Инші казали; се слова не біснуватого; хіба біс може відкривати очі сліпим?
22. Настало ж тоді свято Поновлення (храму) в Ієрусалимі, і була зима;
23. І ходив Іисус у храмі, в притворі Соломоновім.
24. Тут обступили Його іудеї і говорили Йому: доки Ти держатимеш душу нашу? Коли Ти Христос, то скажи нам просто.
25. Одповів їм Іисус: Я сказав вам, і ви не вірите; діла, що Я чиню в имя Отця Мого, ті свідчать за Мене.
26. Але ви не вірите: бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам.
27. Вівці Мої голосу І Мого слухають, і Я знаю їх, і вони йдуть слідом за Мною,
28. І Я жизнь вічну даю їм, і не загинуть во віки, і ніхто не вихопить їх з руки Моєї.
29. Отець Мій, що дав Мені, більший є над усіх: і ніхто не зможе вихопити їх з руки Отця Мого.
30. Я і Отець — одно.
31. Тут взялися знов за каміння іудеї, щоб забити Його.
32. Озвавсь до них Іисус: багато добрих діл Я показав вам од Отця Мого; за яке з тих діл бъєте Мене камінням?
33. Одповіли Йому іудеї, кажучи: за добре діло не бъємо Тебе камінням, а за хулу, і що Ти — чоловік, а робиш Себе Богом.
34. Одповів їм Іисус: чи не написано в законі вашому: Я сказав: ви боги? (Псал. 81, 6).
35. Коли тих, до кого було слово Боже, Він назвав богами, і не може порушитись писання,
36. То як же Тому, Кого Отець освятив і послав у мир, ви кажете: хулу говориш, бо Я сказав: я Син Божий?
37. Коли Я не творю діл Отця Мого, то не йміть Мені віри;
38. А коли творю, то як Мені не вірите, ділам (Моїм) вірите, щоб ви зрозуміли і увірували, що у Мені Отець і Я в Ньому.
39. І шукали Його знов схопити, і Він од рук їх ухилився,
40. І пійшов знов на той бік Іордану, в те місце, де перше хрестив Іоанн, і пробував там.
41. І багато прийшло до Нього і говорили, що Іоанн ні одного чуда не сотворив, а все, що тільки сказав Іоанн про Нього, була правда.
42. І багато там увіровало в Нього.

Глава 11.

Був же один недужий — Лазарь з Виθанії, з села Марії й Мареи, сестри її.
2. Марія ж була та, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його своїм волоссям; її брат Лазарь занедужав.
3. І от, сестри послали до Нього сказати: Господи! ось той, кого Ти любиш, нездужає.
4. Іисус же, почувши, сказав: ся недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий.
5. Любив же Іисус Марθу і сестру її і Лазаря.
6. І от як почув, що він нездужає, тоді зостався в тому місці, де був, два дні.
7. А після сього каже ученикам: ходім до Іудеї знов.
8. Кажуть Йому ученики: Учителю! тілько що шукали Тебе камінням забити іудеї, і Ти знов ідеш туди?
9. Одповів Іисус: чи не дванадцять годин у дні? Як хто ходить, у день, не спотикається, бо світ миру сього бачить.
10. А як хто у ночі ходить, той спотикається бо нема світа в ньому
11. Се промовив та й каже їм потім: Лазарь, друг наш, заснув; але Я йду, щоб збудити його.
12. Тоді сказали ученики Його: коли заснув, Господи, то одужав.
13. Казав же Іисус про смерть його, а вони думали, що Він каже про спочинок сонний.
14. Тоді Іисус каже їм просто: Лазарь умер.
15. І Я радий за вас, що Мене не було там, щоб ви увірували. Але ходімо до нього.
16. Тоді Θома, що звавсь Близнюк, сказав соученикам: ходімо й ми, щоб вмерти з Ним.
17. Прийшовши, Іисус застав, що він вже чотири дні був у гробі.
18. Виθанія ж була близько Ієрусалиму, стадій з пятнадцять.
19. І багато з іудеїв були прийшли до Марθи й Марії розважати їх по братові їх.
20. Марθа ж, як почула, що йде Іисус, то зустріла Його, а Марія в хаті сиділа.
21. Сказала ж Марθа до Іисуса: Господи! як би Ти був тут, мій брат не вмер би.
22 Та й тепер знаю, що чого Ти не попросиш у Бога, то дасть Тобі Бог.
23. Каже їй Іисус: воскресне брат твій.
24. Каже Йому Марθа: знаю, що воскресне у воскресення, у останній день.
25. Сказав їй Іисус: Я — воскресення і жизнь: хто вірує в Мене, той хоч би і вмер, житиме.
26. І всякий, хто живе і вірує в Мене, не вмре во віки. Чи віруєш сьому?
27. Вона говорить Йому: так, Господи! я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що повинен прийти у мир.
28. І промовивши се, пійшла і нишком покликала Марію, сестру свою, сказавши: Учитель тут і кличе тебе.
29. Та ж як почула, хутко встає і йде до Нього.
30. Іисус же не війшов ще у село, а був на тім місці, де зустріла Його Марθа.
31. А іудеї, що були з нею у господі та розважали її, як побачили, що Марія хутко встала і вийшла, пійшли за нею, кажучи, що вона йде до гроба плакати там.
32. Марія ж, як прийшла, де був Іисус, то побачивши Його, упала Йому до ніг, кажучи Йому: Господи! як би Ти був тут, не вмер би брат мій.
33. Іисус, як побачив, що вона плаче, і ті іудеї, що поприходили з нею, плачуть, заскорбів духом і стрівожився.
34. І сказав: де ви положили його? Говорять Йому: Господні іди і подивись.
35. Заплакав Іисус.
36. Тоді іудеї говорили: дивись, як Він любив його.
37. А де-які з них сказали: чи не міг Сей, що відкрив очі сліпому, зробити, щоб і той не вмер?
38. Іисус ж, знов заскорбівши, іде до гробу. А була то печера, і камінь налягав на неї.
39. Каже Іисус: возьміть камінь. Каже Кому сестра вмерлого Марθа: Господні вже смердить, бо чотирі дні йому.
40. Каже їй Іисус: чи не сказав Я тобі, що коли будеш вірувати, то побачиш славу Божу?
41. І от взяли камінь, де лежав вмерлий. Іисус же звів очі вгору і сказав: Отче! хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене.
42. Я взнав, що Ти Мене завжди чуєш, та сказав це тільки задля народу, що стоїть навкруги, аби увірували, що Ти Мене послав.
43. І сказавши те, сильним голосом покликнув: Лазарю, вийди геть!
44. І вийшов умерлий, повитий по руках і ногах покривалом, і лице його обвязане було хусткою. Іисус каже їм: розвяжіть його і пустіть, нехай іде.
45. Тоді багато з іудеїв, і що поприходили до Марії і бачили, що сотворив І Іисус, увірували в Нього. І
46. Де-які ж з них дійшли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Іисус.
47. Тоді первосвященики і фарисеї зібрали раду та й говорили: що нам робити, що Сей чоловік багато чудес творить?
48. Як зоставимо Його так, всі увірують у Нього, і прийдуть Римляне і візьмуть і землю і народ наш.
49. Один же з них, Каїафа, що був первосвящеником того року, сказав їм: ви нічого не знаєте,
50. І не зважаєте, що краще нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
51. Се ж він не від себе казав, а бувши первосвящеником того року, пророкував, що Іисус має вмерти за народ,
52. І не тільки за народ, але щоб діти Божі розсипані зібрати в одно.
53. От же з того дня змовились, щоб Його убити.
54. Через те Іисус не ходив уже більше поміж іудеями явно, а пійшов звідтіля до країни коло пустині, у город, що зветься Ефраїм, і там пробув з учениками Своїми.
55. Було ж близько до І пасхи іудейської, і багато з усього краю прийшло в Ієрусалим ще до пасхи, І щоб очиститись.
56. Тоді шукали Іисуса і говорили проміж себе, стоячи в храмі: як вам здається? чи не прийде Він на свято?
57. Дали ж первосвященики і фарисеї наказ, що як хто довідається, де Він, то дав би знати, щоб їм схопити Його.

Глава 12.

Іисус же за шість день до пасхи прийшов у Виθанію, де був Лазарь умерлий, що його Він воскресив з мертвих.
2. Справили ж Йому тут вечерю, і Марθа послугувала, а Лазарь був один з тих, що возлежали з Ним.
3. Марія ж, взявши литру мира нардового, чистого, дуже дорогого, намастила ноги Іисуса і обтерла волоссям своїм ноги Його: господа ж наповнилась пахощами від мира.
4. Тоді сказав один з учеників Його Іуда Симонів Іскаріот, що хотів Його видати:
5. Чому б сього мира не продати було за триста динаріїв і не дати убогим?
6. Сказав же він се не затим, що дбав про убогих, а затим, що був злодій і мав скриньку і носив, що вкидали.
7. Сказав же Іисус: остав її; на день похорону Мого вона налагодила се.
8. Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
9. Довідалось же багато народу з іудеїв, що Він там, і прийшли не тільки ради Іисуса, але щоб побачити і Лазаря, котрого Він воскресив з мертвих.
10. Первосвященики ж І нарадились, щоб і Лазаря вбити,
11. Бо багато з іудеїв через нього приходило і вірували в Іисуса. І
12. На другий день багато народу, що прийшли на свято, побачивши, що Іисус іде в Ієрусалим,
13. Узяли пальмове віття та й вийшли на зустріч Йому і кричали: Осанна! благословен, що йде в имя Господнє, Царь Ізраїлів.
14. Іисус же, найшовши осля, сів на нього, як писано:
15. Не бійся, дочко Сіонська: се Царь твій іде, сидючи на молодім ослі (Захар. 9, 9).
16. Але сього не зрозуміли ученики Його спершу, а коли прославивсь Іисус, тоді згадали, що се було про Нього писано і що так вчинили Йому.
17. Народ, що був з Ним, свідчив, що Він визвав Лазаря з гроба і воскресив його з мертвих;
18. Через те народ і зустрів Його, що чув, що Він сотворив те чудо.
19. Фарисеї ж проміж себе говорили: бачите, що нічого не вдієте? ось увесь мир пійшов за Ним.
20. Були ж де-які греки між тими, що прийшли поклонитись у свято.
21. Оті ж підійшли до Филипа, що був з Виθсаїди Галилейської, і благали його, кажучи: добродію, хочемо Іисуса побачити.
22. Приходить Филип і каже Андреєві, і знов Андрей і Филип кажуть Іисусові.
23. Іисус же одповів їм, кажучи: прийшла година, щоб прославився Син Чоловічеський.
24. Истинно, истинно кажу вам: коли зерно пшеншпне, упавши в землю, не вмре, то зостанеться одно; а коли вмре, то багато овощу приносить.
25. Хто любить свою душу, той погубить її, а хто ненавидить душу свою на сім світі, той збереже її на жизнь вічну.
26. Коли хто Мені служить, нехай за Мною йде; і де Я, там і слуга Мій буде, і коли хто Мені служить, пошанує того Отець Мій.
27. Тепер душа Моя стрівожилась; і що скажу Я? Отче, спаси Мене від сієї години, але для того Я й прийшов на сю годину.
28. Отче! прослав имя Своє. Тоді зійшов голос з неба: і прославив, і знов прославлю.
29. Народ же, що стояв і чув, казав, що се був грім; а инші казали: Ангел говорив до Нього.
30. Одповів Іисус і сказав: не ради Мене голос сей був, а ради вас.
31. Тепер суд мирові сьому; тепер князь мира сього вигнаний буде геть;
32. І коли Я буду взнесений од землі, то всіх прилучу до Себе.
33. Се ж Він говорив, означуючи, якою смертью мав умерти.
34. Одповів Йому народ: ми чули з закону, що Христос пробував по вік; як же Ти кажеш, що повинно Сину Чоловічеському взнесеному бути? хто Сей Син Чоловічеський?
35. Сказаз же їм Іисус. ще короткий час світ є у вас; ходіть, доки маєте світ, щоб темрява вас не захопила, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
36. Поки маєте світ, віруйте у світ, щоб бути вам синами світа. Се промовив Іисус і, відійшовши, скрився від них.
37. Хоч Він і стільки чудес сотворив перед ними, вони не вірували в Нього;
38. Аби справдилось слово пророка Ісаії, що сказав: Господні хто повірив тому, що ми чули, і рука Господня кому відкрилась (Ісаїя, 53,1)?
39. Через те вони не могли вірувати, що, як ще сказав Ісаїя,
40. Засліпив очі їх і закаменив серце їх, щоб очима не бачили і серцем не розуміли, і не навернулись, аби Я сцілив їх (Ісаїя 6,10).
41. Се сказав Ісаїя, коли бачив славу Його і говорив про Нього.
42. Проте ж багато а старших увірували в Нього, та через фарисеїв не признавались, щоб не відлучили їх од синагоги;
43. Бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу.
44. Іисус же підняв голос і сказав: хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто мене послав.
45. І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто Мене послав.
46. Я, світ, прийшов у мир, щоб усякий, хто в Мене вірує, не зоставався в темряві.
47. І коли хто почує слова Мої і не повірить. Я не суджу того, бо Я прийшов, не судити мир, а щоб спасти мир.
48. Хто Мене цурається і слов Моїх не приймає, той має собі суддю: слово, що Я сказав, воно судитиме його у останній день.
49. Бо Я не від Себе Самого говорив, а Той, що послав Мене, Отець, дав Мені заповідь, що Мені казати і що говорити;
50. І Я знаю, що заповідь Його є жизнь вічна; ото ж те, що Я говорю, так говорю, як казав Мені Отець.

Глава 13.

Перед святом пасхи Іисус, знаючи, що прийшла Його година перейти з світу сього до Отця, полюбивши Своїх тих, що в миру, до краю полюбив їх.
2. І за вечерею, коли вже диявол вложив у серце Іуді Симонову Іскаріоту, щоб Його видати,
3. Іисус, знаючи, що Отець усе віддав Йому в руки і що Він од Бога вийшов і до Бога відходить,
4. Устає від вечері, скидає одежу і, взявши рушник, підперезався.
5. А потім наливає води в умивальницю, та й почав умивати ноги ученикам і утирати рушником, що їм був підперезаний.
6. І підходить до Симона Петра, і той Йому говорить: Господи! чи Тобі ж ноги мої умивати?
7. Одповів Іисус і сказав йому: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім.
8. Каже Йому Петр: не вмиєш ніг моїх до віку. Одповів йому Іисус: коли не вмию тебе, то не будеш мати части зо Мною.
9. Каже Йому Симон Петр: Господні не тільки ноги мої, але і руки і голову.
10. Говорить йому Іисус: умитому треба тільки ноги умити, бо ввесь чистий; і ви чисті, та не всі.
11. Бо Він знав, хто І Його видасть, через те сказав: не всі ви чисті.
12. Коли ж умив їм ноги і надів одежу Свою, то возлігши знов, сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам?
13. Ви звете Мене: Учи тель і Господь; і добре кажете: бо Я той і єсть.
14. То ж коли Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні один одному умивати ноги.
15. Бо Я дав вам приклад, щоб, як Я вам вчинив, так і ви чинили.
16. Истинно, истинно кажу вам: слуга не більший від свого господаря і посланець не більший від того, хто йото послав.
17. Як се знаєте, то блаженні ви, коли те чините.
18. Не про всіх вас кажу. Я знаю тих, що Я вибрав; але нехай справдиться писання: хто їсть зо Мною хліб, підняв на Мене свою пяту (Пс. 40, 10).
19. Тепер кажу вам, перше ніж те сталося, щоб, коли станеться, ви повірили, що се Я.
20. Истинно, истинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, той Мене приймає, а хто Мене приймає, приймає і Того, Хто послав Мене.
21. Промовивши се, Іисус стрівожився духом, і засвідчив і сказав: истанно, истинно кажу вам, що один з вас видасть Мене.
22. Позирали тоді ученики один на одного, не знаючи, про кого говорить.
23. Возлежав же при лоні Іисусовім один з учеників Його, той, якого любив Іисус.
24. 0т йому Симон Петр дав знак запитати: хто той, про кого Він каже?
25. А той, припавши до грудей Іисусових, каже Йому: Господи! хто се?
26. Одповідає Іисус: се той, кому Я, вмочивши шматок, подам. Та, вмочивши шматок, подає Іуді Симонову Іскаріотові.
27. І тоді за шматком увійшов у нього сатана. І сказав йому Іисус: що робиш, роби швидче,
28. Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, до чого се Він йому сказав,
29. Бо де-які думали, що як у Іуди була скринька, то Іисус йому сказав: купи, що треба нам на свято, або щоб дав що-небудь убогим,
30. А той, узявши шматок, зараз вийшов; була ж віч. Як він вийшов,
31. Каже Іисус: нині прославився Син Чоловічеський, і Бог прославився у Ньому.
32. Коли ж Бог прославився у Ньому, то Бог і Його прославить у Собі, і скоро прославить Його.
33. Дітки! Вже недовго Мені бути з вами: шукатимете Мене, і як Я сказав іудеям, що куди Я йду, ви туди не можете прийти, і вам кажу тепер.
34. Заповідь нову даю вам, щоб ви любили один одного; щоб як Я возлюбив вас, так щоб і ви любили один одного.
35. З того й знатимуть усі, що ви Мої ученики, коли матимете любов між собою.
36 Говорить Йому Симон Петр: Господи! куди йдеш? Одповів Йому Іисус: куди Я йду, тепер не можеш іти за Мною, згодом же підеш за Мною.
37. Говорить Йому Петр: Господи! чому я не можу йти за Тобою тепер? Я душу мою положу за Тебе.
38. Одповів йому Іисус; душу свою за Мене положиш? истинно, истинно кажу тобі: ще не проспіває півень, як ти тричі відречешся від Мене.

Глава 14.

Нехай не трівожиться серце ваше; віруйте в Бога і в Мене віруйте.
2. У домі Отця Мого осель багато. А як би не так, Я сказав би вам: іду наготовити вам місця.
3. І коли пійду та наго товлю вам місце, то знов прийду і візьму вас до Себе, щоб, де Я, і ви там були.
4. І куди Я йду, ви знаєте і путь знаєте.
5. Каже Йому Θома; Господи! ми не знаємо, куди Ти йдеш, і як можемо путь знати?
6. Каже йому Іисус; Я — путь і правда, і жизнь. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.
7. Коли б ви звали Мене, то й Отця б Мого знали. І віднині ви знаєте Його і бачили Його.
8. Каже Йому Филши Господи! покажи нам Отця, і досить нам.
9. Говорить йому Іисус: І стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той і Отця бачив. Як же ти говориш: покажи нам Отця?
10. Хіба ти не ймеш віри, що Я в Отці і Отець у Мені? Слова, що Я кажу вам, не від Себе кажу, Отець, що у Мені пробував, Той творить діла.
11. Вірьте Мені, що Я в Отці і Отець у Мені; а як же ні, то задля самих діл Мені вірьте.
12. Истинно, истинно кажу вам: хто в Мене вірує, той теж творитиме діла, які Я творю, і більше від сих творитиме, бо Я до Отця Мого йду.
13. І чого б ви не попросили у Отця в имя Моє, те сотворю, щоб Отець прославився в Сині.
14. Коли чого попросите в имя Моє, Я сотворю.
15. Коли любите Мене, то заповіді Мої держіть;
16. І Я ублагаю Отця, і иншого Утішителя дасть вам, щоб був з вами во віки,
17. Духа правди, якого світ приняти не може, бо не бачить Його і не знає Його; ви ж знаєте Його, бо Він з вами пробував і у вас буде.
18. Не покину вас сиротами: прийду до вас;
19. Ще недовго, і світ вже не побачить Мене, а ви Мене побачите: бо Я живу, і ви будете жити.
20. У той день зрозумієте ви, що Я у Отці Моїм, і ви в Мені, і Я в вас.
21. Хто має заповіди Мої і держить їх, той любить Мене; а хто Мене любить, Того й Отець Мій полюбить, і Я полюблю його і виявлюсь йому Сам.
22. Каже Йому Іуда, не Іскаріот: Господи! що се, що Ти маєш виявитися нам, а не світові?
23. Одповів Іисус і сказав йому: коли хто любить Мене, слово Моє держатиме; і Отець Мій полюбить його, і прийдемо до нього і оселю сотворимо у нього.
24. А хто не любить Мене, слов Моїх не держить: слово ж, що ви чуєте, не Моє, а пославшого Мене Отця.
25. Се Я сказав вам, з вами пробуваючи.
26. Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець у имя Моє, Той навчить вас усьому і нагадає вам усе, що Я казав вам.
27. Мир оставляю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам: нехай не трівожиться серце ваше та й не лякається.
28. Ви чули, що Я сказав вам: відхожу і прийду до вас. Коли б ви любили Мене, то зраділи б, що Я сказав: іду до Отця; бо Отець Мій більший за Мене.
29. І тепер Я сказав вам, перше ніж сталося, щоб, коли станеться, ви повірили.
30. Вже не багато говоритиму з вами: бо йде князь світу сього, і в Мені він не має нічого;
31. Але щоб світ знав, що Я люблю Отця, і як заповів Мені Отець, так Я й чиню. Встаньте, ходім звідси.

Глава 15.

Я правдивий виноград і Отець Мій виноградар.
2. Усяку парость у Мене, що не родить овочу, Він одтинає, а всяку, що дає овоч, обчищає, щоб більше овочу родила.
3. Ви вже чисті через слово, що Я оповів вам.
4. Пробувайте в Мені, і Я у вас. Як парость не може родити овочу сама з себе, коли не буде на винограді, так і ви, коли не будете в Мені.
5. Я виноград, а ви парость; хто в Мені і Я в ньому, той багато родить овочу, бо без Мене не можете чинити нічого.
6. Коли хто не буде в Мені, того відкинуть геть, як парость, і всохне; і збірають те і в огонь кидають, і воно згорить.
7. Коли будете в Мені, і слова Мої у вас будуть, то чого б ви не захотіли, просіть, і буде вам.
8. Тим прославиться Отець Мій, щоб ви багато овочу давали, і будете Мої ученики,
9. Як полюбив Мене Отець, так і Я полюбив вас; пробувайте ж в любові Моїй.
10. Коли заповіді Мої держатимете, то будете в любові Моїй, як і Я заповіді Отця Мого одержав і пробуваю у Його любові.
11. Се Я сказав вам, щоб радість Моя в вас пробувала і щоб радість ваша стала повною.
12. Се Моя заповідь, щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас.
13. Більше від сієї любові ніхто не має, як хто душу свою покладе за друзі свої.
14. Ви друга Мої, коли чините те, що Я заповідую вам.
15. Я вже не зву вас рабами, бо раб не знає, що чинить його господарь; вас Я назвав другами, бо все, що чув од Мого Отця, обявив вам.
16. Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас і настановив вас, щоб ви йшли і овоч давали, і аби овоч ваш зостався, щоб, чого ви не попросите у Отця в имя Моє, дав вам.
17. Се заповідую вам, щоб ви любили один одного.
18. Коли світ вас ненавидить, знайте, що Мене перше ніж вас зненавидів,
19. Коли б ви були з світу, то світ своє любив би; як же ви не з світу, а Я вас вибрав з світу, через те ненавидить вас світ.
20. Памятайте слово, що Я сказав вам: не буває раб більший за господаря свого; коли Мене гонили, то й вас гонитимуть; коли слово Моє держали, то й ваше держатимуть.
21. Та все те чинитимуть вам за имя Моє, бо не знають Пославшого Мене.
22. Коли б Я не прийшов і не говорив їм, гріха не мали би вони; а тепер не мають одмовки за гріх свій.
23. Хто Мене ненавидить, той Отця Мого ненавидить.
24. Коли б Я не творив серед них діл, яких инший ніхто не сотворив, то гріха не мали б; а тепер і бачили і зненавиділи Мене і Отця Мого.
25. Але нехай справдиться слово, написане у законі їх, що зненавиділи Мене даремне (Псал. 68, 5).
26. Коли ж прийде Утішитель, що Я пошлю вам од Отця, Дух правди, Який від Отця виходить, Той посвідчить за Мене.
27. І ви свідчите, бо ви зпочатку зо Мною.

Глава 16.

Се сказав Я вам, щоб ви не поблазнились.
2. З синагог одлучать вас; та настає час, коли кожен, хто вбгє вас, думатиме, що службу складає Богові:
3. І так робитимуть, бо не пізнали ні Отця, ні Мене.
4. Але се Я оповів вам, щоб, коли настане час, ви згадали те, що Я вам казав; не говорив же Я вам сього зпочатку, бо з вами був.
5. А тепер іду до Того, Хто Мене послав, і ніхто з вас не питає Мене: куди йдеш?
6. А від того, що Я се сказав вам, серце ваше сповнилось смутку.
7. Але Я правду кажу вам: лучче для вас, щоб Я дійшов; бо як не дійду. Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю його до вас.
8. І Він, прийшовши, докорит мирові за гріх і за правду і за суд:
9. За гріх, бо не вірують у Мене;
10. За правду, бо Я. до Отця Мого йду, і вже не побачите Мене;
11. А. за суд, бо князя мира сього осужено.
12. Ще багато маю говорити вам, та тепер ви не можете знести.
13. Коли ж прийде Він, Дух правди, то наставить вас на всю правду, бо не від Себе говоритиме, а те, що почує, буде говорити і, що настане, звістить вам.
14. Він Мене прославить, бо з Мого візьме і звістить вам.
15. Усе, що має Отець, Моє; тим-то Я сказав, що з Мого візьме і звістить вам.
16. Ще трохи, і ви вже не будете бачити Мене, і знов трохи, і побачите Мене, бо Я йду до Отця.
17. Тут де-хто з учеників Його сказали один до одного: що се, що Він каже нам: ще трохи, і ви не будете бачити Мене, і знов трохи, і побачите Мене, і — що Я йду до Отця?
18. І говорили: що се таке, що Він каже: трохи? не знаємо, що Він каже.
19. Знав же Іисус, що хочуть спитати Його, та й сказав їм: чи не про те ви міркуєте проміж себе, що Я сказав: ще трохи, і не будете бачите Мене, і знов трохи, і побачите Мене?
20. Истинно, истинно кажу вам, що ви будете плакати і ридати, а мир радітиме, і ви ж смутні будете, але сум ваш радістю стане.
21. Жінка, коли родить, печаль має, що прийшла її година, а коли породила дитину, не памятає вже муки з радощів, що людина народилась на світ;
22. От і ви тепер печаль маєте, але Я знов побачу вас, і радітиме серце ваше, і радости вашої ніхто не відбере від вас.
23. І в той день не будете питати Мене ні про що; истинно, истинно кажу вам: чого б ви не попросили у Отця у имя Моє, дасть вам.
24. Досі ви нічого не просили у имя Моє; просіть і одержите, щоб радість ваша була повна.
25. Се Я говорив вам притчами, але настає час, коли вже не притчами говоритиму, а просто сповіщу вам про Отця.
26. У той день будете просити у имя Моє, і не кажу вам, що Я благатиму Отця за вас.
27. Бо Сам Отець вас любить за те, що ви Мене возлюбили і увірували, що Я зійшов од Бога,
28. Я зійшов од Отця і прийшов у мир, і знов і покидаю мир і йду до Отця.
29. Кажуть Йому ученики Його: от тепер Ти просто говориш і притчі ніякої не кажеш;
30. Тепер знаємо, що Ти усе відаєшь, і не треба Тобі, щоб хто витав Тебе; тим і віруємо, що Ти зійшов од Бога.
31. Одповів їм Іисус: тепер віруєте?
32. Ось настає час, та вже й настав, щоб розійтись вам кожному до свого, а Мене самого покинути; та Я не Сам, бо Отець зо Мною.
33. Се Я сказав вам, щоб ви у Мені спокій мали; у мирі тугу матимете, але будьте сміливі, бо Я переміг мир.

Глава 17.

Проказав се Іисус і звів очі Свої до неба і сказав: Отче! прийшов час: прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе,
2. Як Ти дав Йому вдасть над усякою плотью, щоб усему, що Ти дав Йому, Він дав жизнь вічну.
3. Се же жизнь вічна, щоб знали Тебе єдиного истинного Бога і Того, що Ти послав, Іисуса Христа.
4. Я прославив Тебе на землі, звершив діло, що Ти дав Мені, щоб Я вчинив;
5. І тепер прослав Мене Ти, Отче, у Себе тією славою, що Я мав у Тебе перше, ніж настав світ.
6. Я виявив имя Твоє людям, що Ти їх дав Мені з миру; Твої були, і Ти їх дав Мені, і вони слово Твоє одержали;
7. Тепер зрозуміли вони, що все, що тільки Ти дав Мені, є від Тебе;
8. Бо слова, що Ти Мені дав, Я їм дав, і вони прийняли і зрозуміли истинно, що Я зійшов од Тебе, і увірували, що Ти Мене послав.
9. Я за них благаю: не за мир благаю, а за тих, що Ти дав Мені, бо вони Твої;
10. І все Моє — Твоє, і Твоє — Моє, і Я прославився в них.
11. І Я вже не в мирі, вони ж в мирі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! збережи їх у имя Твоє, тих, що Ти дав Мені, щоб вони були одно, як і Ми.
12. Коли Я був з ними в мирі, то беріг їх у имя Твоє; тих, що Ти дав Мені, Я охранив, і ніхто не загинув з них, тільки син погибельний, щоб справдилось писання (Пс. 108. 8).
13. Тепер же до Тебе йду, і говорю се у мирі, щоб шли вони радість Мою у собі поту.
14. Я дав їм слово Твоє, і мир зненавидів їх, бо вони не з миру, як і Я не з миру.
15. Я не благаю, щоб Ти узяв і’х з миру, але щоб зберіг їх од лукавого.
16. Не з миру вони, як і Я не з миру.
17. Освяти їх истиною Твоєю: слово Твоє є истина.
18. Як Ти послав Мене в мир, і Я послав їх у мир,
19. І за них освячую Себе, щоб і вони освячені були правдою.
20. Не за сих же тільки благаю, але й за тих, що увірують у Мене через слово їх,
21. Щоб усі були одно: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, щоб і вони в нас були одно, щоб увірував мир, що Ти Мене послав.
22. І славу, що Ти дав Мені, Я дав їм, щоб були одно, як і Ми одно:
23. Я в них, і Ти в Мені, щоб вони були звершені в одно, і щоб мир зрозумів, що Ти Мене послав, і Ти полюбив їх, як полюбив Мене.
24. Отче! котрих Ти дав Мені, хочу, щоб де Я, там і вони були зо Мною, щоб бачили славу Мою, що Ти Мені дав, бо Ти полюбив Мене перше создання світа.
25. Отче праведний! і мир Тебе не признав; Я ж признав Тебе, і сі признали, що Ти Мене послав;
26. І Я виявив їм имя Твоє і виявлю, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.

Глава 18.

Сказавши се, Іисус вийшов з учениками Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, куди увійшов Сам і ученики його.
2. Знав же се місце і Іуда, зрадник Його, бо часто тут сходився Іисус з учениками Своїми.
3. Тоді Іуда, взявши військову сторожу та слуг від первосвящеників і фарисеїв, приходить туди з лихтарнями і світильниками та з зброєю.
4. Іисус же, знаючи все, що мало бути з Ним, виступив і каже їм: кого шукаете?
5. Одповіли Йому: Іисуса Назорея. Каже їм Іисус: се Я. Стояв же з ними і Іуда, зрадник Його.
6. Як тільки сказав їм: се Я, вони подались назад і впали на землю.
7. Знов же запитав їх: кого шукаєте? Вони ж сказали: Іисуса Назорея.
8. Одповів Іисус: Я сказав вам, що се Я; то коли Мене шукаєте, дайте їм відійти,
9. Щоб справдилось слово, що Він сказав: з тих, кого Ти Мені дав, Я не загубив нікого.
10. Тоді Симон Петр, маючи меч, витяг його та и вдарив слугу первосвященика і одтяв йому праве ухо; имя слузі було Малх.
11. Іисус же сказав Петрові: вложи меч у піхву; чашу, що дав Мені Отець, чи вже ж Мені її не пити?
12. Тоді військова сторожа і тисячник і слуги іудейські взяли Іисуса і звязали Його,
13. І повели Його перше до Аннана, бо він був тесть Каїафи, що був первосвящеником того року.
14. Се був той Каїафа, який порадив іудеям, що лучче одному чоловікові вмерти за народ.
15. У слід Іисусові ішли Симон Петр і другий ученик, а ученик той відомий був первосвященикові і ввійшов з Іисусом у двір первосвященика.
16. Петр же стояв за ворітьми. Тоді вийшов другий ученик, що відомий був первосвященикові, і сказав воротарці і ввів Петр а.
17. Тут каже служниця воротарка Петрові: а ти чи не з учеників Сього Чоловіка? Він каже: ні.
18. Стояли ж раби й слуги, розложивши огонь, бо було ХОЛОДНО, і грілись; стояв з ними й Петр і грівся.
19. І от первосвященик запитав Іисуса про учеників Його та про учення Його.
20. Одповів йому Іисус: Я говорив явно мирові; Я завжди учив у синагогах і в храмі, куди завжди іудеї сходяться, і потай не говорив нічого;
21. Чого Мене питаєш? спитай тих, котрі Мене чули, що Я говорив їм; ось вони знають, що говорив Я.
22. Як Він се сказав, один з слуг, що стояв тут, ударив Іисуса по щоці, кажучи: так отказуєш первосвященикові?
23. Одповів йому Іисус: коли Я сказав зле, свідкуй, що зле, а коли добре, чого Мене б’ЬЄШ?
24. Тоді відіслав Його Аннан звязаного до Каїафи первосвященика.
25. А Симон Петр стояв і грівся. Тут сказали йому: а ти чи не з учеників Його? Він одрікся і сказав: ні.
26. Каже один з слуг первосвященика, родич того, що йому Петр одтяв ухо: чи не я ж тебе бачив з Ним в саду?
27. Знову тоді одрікся Петр, і зараз півень за співав.
28. Ведуть тоді Іисуса від Каїафи в Преторію. Був ранок, і не ввійшли вони в Преторію, щоб не осквернитись, а щоб можна було їсти пасху.
29. Вийшов тоді Пилат до них і сказав: яку вину складаєте на Чоловіка Сього?
30. Озвались вони й сказали йому: коли б не був Він лиходій, не видали б ми Його тобі.
31. Сказав тоді їм Пилат: возьміть Його ви та й судіть по вашому закону. Сказали ж йому іудеї: нам не дозволено вбивати нікого,
32. Аби справдилось слово, що сказав Іисус, значуючи, якою смертью має вмерти. 33. Тоді Пилат знов увійшов у Преторію і покликав Іисуса та й сказав йому: Ти царь Іудейський?
34. Одповів йому Іисус: сам од себе ти се говориш, чи инші тобі про Мене сказали?
35. Одповів Пилат: хіба я жидовин? Народ Твій і первосвященики видали мені Тебе; що Ти вчинив?
36. Одповів Іисус: царство Моє не од миру сього: коли б од миру сього було Моє царство, слуги Мої воювали б за Мене, щоб Я не був виданий іудеям; тільки ж Царство Моє не звідсіля.
37. Сказав Йому Пилат: так Ти царь? Одповів Іисус: ти кажеш, що Я царь. Я на те народився і на те прийшов у мир, щоб свідкувати за истину; кожен, хто від истини, слухає Мого голосу.
38. Каже Йому Пилат: що то истина? Та се мовивши, знов вийшов до іудеїв і каже їм: я ніякої вини в Ньому не знахожу.
39. А єсть у вас звичай, щоб одного я відпустив вам на пасху: так от хочете, відпущу вам Царя Іудейського?
40. Тоді знов закричали всі, кажучи: не Сього, а Варавву. Варавва ж був розбійник.

Глава 19.

От тоді Пилат узяв Іисуса та й бичував Його.
2. І воїни, сплівши вінець з тернини, наділи йому на голову, і в багряницю одягли Його,
3. І говорили: радуйся, Царю Іудейський! І били Його по щоках.
4. Вийшов тоді знов Пилат та й каже: ось Я вивожу Його вам, щоб ви знали, що я в Ньому ніякої вини не знахожу.
5. І от вийшов Іисус, маючи на Собі терновий вінець і багряницю. І каже їм Пилат: се Чоловік!
6. Як же побачили Його первосвященики і слуги, то закричали, кажучи: розпни, розпни Його. Пилат їм каже: возьміть Його ви і розпніть, бо я не знахожу в Ньому вини.
7. Одповіли йому іудеї: ми закон маємо і по закону нашому Йому повинно вмерти, бо Сам Себе зробив Сином Божим.
8. Як же почув се слово Пилат, то ще більше злякавсь,
9. І знов увійшов у Преторію і каже Іисусові: звідкіль Ти? Та Іисус одповіді не дав йому.
10. Тоді Пилат Йому: мені Ти не говориш? Хіба не знаєш, що маю власть розпяти Тебе і маю власть одпустити Тебе?
11. Одповів Іисус: не мав би Ти ніякої надо Мною власти, коли б не і дано було тобі звиш; тим-то, хто видав Мене тобі, більший гріх має.
12. Після сього Пилат старався відпустити Його. Іудеї же кричали, кажучи: коли відпустиш Сього, то ти недруг кесареві: всякий, хто робить себе царем, противиться кесареві.
13. Тоді Пилат, почувши се слово, вивів Іисуса і сів на судищі, на місці, що зветься лиθостротон, а по еврейски Гавваθа.
14. Була ж пятниця перед Пасхою, близько шостої години. І каже Пилат іудеям: се Царь ваш!
15. Вони ж закричали: возьми, возьми, розпни Його! Каже їм Пилат: Царя вашого розпну? Одповіли первосвященики: не маємо царя, окрім кесаря.
16. Тоді вже видав Його їм, щоб розпяли Його. Вони ж взяли Іисуса та й повели.
17. І несучи хрест Свій, Він вийшов на місце по названню Лобне, а по єврейськи зветься Голгоθа.
18. Там розпяли Його і з Ним инших двох, з одного і другого боку, а по середині Іисуса.
19. Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Було ж написано: Іисус Назорей, царь іудейський.
20. Сей же напис багато з іудеїв читали, бо місце, де було рознято Іисуса, близько було від города, і написано було по єврейськи, по грецьки і по римськи.
21. Казали тоді Пилатові первосвященики іудейські: не пиши: царь іудейський, але що Він Сам сказав: Я — царь іудейський.
22. Одповів Пилат: що я написав, то написав.
23. Тоді воїни, як розпяли Іисуса, взяли одежу Його і розділили на чотири часті: кожному воїнові по часті, і хитон; хитон же був не сшитий а увесь зверху тканий.
24. Сказали ж вони один одному: не дерімо його, а киньмо жереб на нього, кому достанеться. Щоб справдилось писання, що каже:, розділили одежу Мою Собі і за одежину Мою кидали жереб (Пс. 21, 19). Так воїни се й зробили.
25. Стояли ж коло хреста Іисусового Мати Його і сестра Матері Його Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
26. Іисус же, побачивши Матір і ученика, що стояв тут, якого Він любив, каже до Матері Своєї: Жено! се син Твій.
27. Потім каже ученикові: се Мати твоя. І з того часу ученик той взяв ії до себе.
28. Після сього Іисус, знаючи, що вже все звершилось, щоб справдилось писання, говорить: жаждую.
29. Стояла ж посудина повна отцу. Воїни, намочивши Губку в оцет і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його.
30. Коли ж Іисус прийняв оцту, сказав: звершилось! І схиливши голову, оддав дух.
31. А як тоді була пятниця, то іудеї, щоб тіла не зоставались на хресті в суботу (бо та субота була велик день), просили Пилата, щоб перебити їм гомілки і зняти їх.
32. Тоді прийшли воїни і першому перебили гомілки і другому, розпятому з Ним.
33. Коли ж, підійшовши до Іисуса, побачили, що Він уже вмер, то не перебили Йому гомілок;
34. Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і зараз витекла кров і вода.
35. І той, що бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве, і він знає, що говорить правду, щоб ви увірували;
36. Бо се сталось щоб справдилось писання: кість не поломиться у Нього (Исх. 12, 46).
37. І знов друге писання каже: зглянуть на Того, Кого прокололи (Зах. 12, 10).
38. Після сього Іосиф з Аримаθеї, що був ученик Іисуса, тільки потайний з постраху перед іудеями, просив Пилата, щоб взяти тіло Іисусове, і Пилат дозволив. Він тоді пійшов і взяв тіло Іисусове.
39. Прийшов і Никодим, що приходив перше до Іисуса нічью, і приніс масть з смирни і алоя фунтів з сотню.
40. І от узяли тіло Іисусове і обгорнули Його покрівцями з пахощами, як є звичай ховати у іудеїв.
41. Був же на тім місці, де Його розпяли, сад, а в саду новий гроб, в якому ніхто ще не був положений.
42. Там-то ради пятниці іудейської положили Іисуса, бо сей гроб був близько.

Глава 20.

У перший же день тижня Марія Магдалина приходить рано, як було ще темно, до гробу і бачить, що камінь одвале но од гробу;
2. Біжить тоді і приходить до Симона Петра і до другого ученика, котрого Іисус любив, і каже їм: взяли Господа з гроба, і не знаємо, де положили його.
3. Вийшов тоді Петр і другий ученик, і пійшли до гробу.
4. Бігли ж вони обидва разом, і другий ученик біг швидче від Петра і прибув перший до гроба,
5. І нахилившись, бачить, що лежать покрівці, одначе не ввійшов.
6. Тоді приходить і Симон Петр слідом за ним і ввійшов у гроб і бачить, що (самі) покрівці лежать,
7. А хустка, що була на голові Його, не з покрівцями лежить, а особно звита на иншім місці.
8. Тоді увійшов і другий ученик, що перше прийшов до гробу, і побачив і увірував;
9. Бо не знали ще вони писання, що Йому повинно воскреснути з мертвих.
10. Тоді ученики вернулись знов до себе.
11. А Марія стояла коло гроба, плачучи; і коли плакала, нахилилась до гробу.
12. І бачить, що сидять двоє Ангелів у білому: один у головах, а другий у ногах, де лежало тіло Іисусове,
13. І кажуть вони їй: жено, чого плачеш? Вона каже їм: взяли Господа мого і не знаю, де положили Його.
14. Та се сказавши, обернулась назад і бачить, що Іисус стоїть, і не пізнала, що то Іисус.
15. Каже їй Іисус: жено! чого плачеш? Кого шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садовник, каже Йому: Добродію! Коли ти виніс Його то скажи мені, де ти Його положив, і Я візьму Його.
16. Каже їй Іисус: Маріє! Вона, обернувшись, Йому: Раввуні! тобто сказати: Учителю!
17. Каже їй Іисус: ие приторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого: а йди до братів Моїх і скажи їм: іду до Отця Мого і Отця вашого, і Бога Мого і Бога вашого.
18. Приходить Марія Магдалина, щоб зповістити учеників, що бачила Господа і що Він се сказав їй.
19. Коли ж настав вечір того дня, першого на тижні, двері, де зійшлись ученики, були замкнені задля постраху перед іудеями, прийшов Іисус і став посередині та й каже їм: мир вам!
20. І се сказавши, показав їм руки і ноги і ребра Свої. Зраділи тоді ученики, побачивши Господа.
21. Сказав же їм Іисус знов: мир вам! Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас.
22. І промовивши се, подихнув та й каже їм: прийміть Духа Святого.
23. Кому одпустите гріхи, тим одпустяться; на кому зоставите, зостануться.
24. Θома ж, один з дванадцяти, званий Близ нець, не був тут з ними, як приходив Іисус.
25. Говорили Йому другі ученики: ми бачили Господа. А він сказав їм: як не побачу на руках Його знаків од цвяхів, і не вложу пальця мого в знак од цвяхів і не вложу руки моєї в ребро Його, не повірю.
26. І через вісім день були ученики Його знов у домі, і Θома з ними. Приходить Іисус, коли двері були замкнені, став посередині і сказав: мир вам!
27. Потім каже вомі: дай сюди палець твій і поглянь на руки Мої, і дай руку твою і вложи в ребра, і не будь невірний, а вірний.
28. І одповів Θома і сказав йому: Господь мій і Бог мій!
29. Каже йому Іисус: ти увірував, бо побачив Мене; блаженні ті, що не бачили і увірували.
30. Багато ж і инших чудес сотворив Іисус перед учениками Своїми, які не записані в сій книзі;
31. А се написано, щоб ви увірували, що Іисус є Христос, Син Божий, і щоб віруючи мали жизнь во имя Його.

Глава 21.

Після сього знов явивсь ученикам Своїм Іисус на морі Тиверіадськім; явивсь же так.
2. Були вкупі Симон Петр і Θома, прозваний Близнець, і Наθанаіл, що був з Кани Галилейської, і сини Зеведееві і инших два з учеників Його.
3. Каже їм Симон Петр: іду риби ловити. Кажуть вони йому: йдемо і ми з тобою. Вийшли і зараз увійшли в човен, і в ту ніч не піймали нічого.
4. Як уже настав ранок, Іисус стояв на березі, та не пізнали ученики, що то Іисус.
5. Тоді каже до них Іисус: діти! чи не маєте чого їсти? Вони одповіли Йому: ні.
6. А Він сказав їм: закиньте мережі з правого боку човна і знайдете. І от вони закинули і вже не здоліли ВИТЯГТИ їх через велику силу риби.
7. Каже тоді ученик той, якого любив Іисус, Петрові: се Господь. Симон же Петр, почувши, що то Господь, оперезався одежиною, бо був голий, та й кинувся у море;
8. А инші ученики приплили човном, бо недалеко були від землі, а так локтів з двісті, тягнучи мережі з рибою.
9. А коли вийшли на землю, бачуть розложений огонь і на ньому рибу та хліб.
10. Каже їм Іисус: принесіть тієї риби, що тепер піймали.
11. І от Симон Петр одійшов та й витяг на землю мережі, повні великих риб — сто пятьдесят три, і від такої сили не прорвались мережі.
12. Каже їм Іисус: ідіть, снідайте. І ніхто з учеників не зважився запитати Його: хто Ти? знаючи, що то був Господь.
13. Підходить, тоді Іисус, бере хліб і дає їм, і рибу теж.
14. Се вже втретє явився Іисус ученикам Своїм, як встав з мертвих.
15. Коли ж снідали, каже Іисус Симонові Петрові: Симоне Іонин! чи любиш Мене більше, ніж сі. Петр каже Йому: так, Господи! Ти знаєш, що люблю Тебе. Каже йому: паси ягнята Мої.
16. І знов вдруге каже йому: Симоне Іонин! чи любиш Мене? Каже Йому: так, Господи! Ти знаєш, що люблю Тебе. Каже йому: паси вівці Мої.
17. Каже йому втретє: Симоне Іонин! чи любиш Мене? Засмутився Петр, що втретє спитав його: чи любиш Мене? та й каже Йому: Господи! Ти все знаєш; Ти знаєш, що люблю Тебе. Каже йому Іисус: паси вівці Мої.
18. Истинно, истинно кажу тобі: коли ти був молодший, то підперізувався сам і ходив, куди хотів, а як постарієшся, простягнеш руки свої, і инший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш.
19. Се Він сказав, означуючи, якою смертью Петр прославить Бога. І сказавши се, говорить йому: іди за Мною.
20. Петр же, обернувшись, бачить, що йде за ним той ученик, якого любив Іисус і який на вечері, схилившись на груди Йому, сказав: Господи! хто той, що Тебе видасть?
21. Сього побачивши, Петр каже Іисусові: Господи! а сей що?
22. Говорить йому Іисус: як Я хочу, щоб він зоставався, аж поки Я. прийду, що тобі? та йди за Мною.
23. І пійшло слово се проміж братів, що ученик той не вмре. Та не сказав йому Іисус, що не вмре, а як Я хочу, щоб він зоставався, аж поки Я прийду, що тобі?
24. Се той ученик, що свідчить про се й написав се, і ми знаємо, що правдиве свідчення його,
25. Єсть же багато і иншого, що сотворив Іисус, що як би списати одно за одним, то думаю, що й сам світ не вмістив би написаних книг. Амінь.

Цікава стаття? Поділись нею з іншими!

 
ioan Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН

   Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН, (в миру Олег Васильович Яременко)...

Читати далі...