«Малий пророк із великою мужністю» Проповідь у день пам’яті святого пророка Божого Михея

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 0.00 [0 Голоса (ів)]

Михей - 00

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Дорогі брати та сестри. Сьогодні Православна Церква вшановує одного з 12-ти т. зв. малих пророків старозавітної епохи – святого Божого пророка Михея (~735–697 р.р. до Р. Х.), іменем котрого названа одна з книг Старого Завіту. І тому сьогодні ми з вами зробимо короткий, але, як я сподіваюсь, змістовний огляд основних тем біблійної Книги пророка Михея та намагатимемось актуалізувати та пристосувати її зміст до нашого сьогодення.

Незважаючи на її відносно невеликий об’єм (Книга пророка Михея містить в собі лише 7 розділів), у цій біблійній книзі автор піднімає велику кількість серйозних тем. І розпочати нам варто з того, що як і інші Божі пророки, Михей відкрито і безбоязно викривав сучасних йому можновладців за їхню жорстокість та немилосердя по відношенню до простих людей. Пророк Михей був абсолютно переконаним у своїй обраності і чудово розумів суть тієї не просто нелегкої, а воістину героїчної місії, котру було покладено на нього Всевишнім. Саме тому в 3-му розділі своєї книги Михей мужньо та дерзновенно пише про себе: «Я сповнений сили Духу Господнього, правоти і твердості, щоб виказати Якову злочин його і Ізраїлю гріх його» (Мих. 3:8).

В цьому ж розділі ми знаходимо дуже різкі слова, за допомогою котрих Михей намагається напоумити вождів народу Божого. Тогочасні керманичі та лідери ізраїльського народу, нажаль, забули про свої найважливіші обов’язки – вчиняти справедливість та правосуддя. Крім того, з Книги Михея ми дізнаємось, що вони робили діаметрально протилежні речі – утискали тих простих людей, котрі були набагато нижчими ніж вони за своїм соціальним статусом і, відповідно, були беззахисними проти цих безбожних, нелюдських знущань: «Ви ненавидите добре і любите лихе; здираєте з них шкіру їх і плоть з костей їх, їсте плоть народу Мого і здираєте з них шкіру, а кості їх ламаєте і дробите неначе в горщик, і плоть – неначе у котел» (Мих. 3:2–3).

Тобто ми бачимо, що ось цими жорсткими словами Михей фактично порівнює із людожерами тих вождів ізраїльського народу, котрі забули про елементарну людяність по відношенню до своїх ближніх та підлеглих. І ці слова, звичайно ж, повинні звернути на себе увагу тих людей, які і в наші дні, в нашому суспільстві, мають високий соціальний статус, обіймають відповідальну посаду, мають відношення до владних структур та серйозних повноважень. І якщо ці соціально значущі люди вважають себе, в той самий час, людьми віруючими, то їм би не завадило перед судом власної совісті відповісти самим собі на просте питання: чи є їхня модель поведінки по відношенню до простих людей такою, яка відповідає волі Божій, або ж, не дай Бог, ось ці грізні викриття пророка Михея можуть бути в усій повноті переадресовані і їм самим?

У 6-му розділі своєї книги пророк Михей торкається дуже простої, повсякденної та приземленої, але при цьому завжди актуальної теми: він засуджує тих торговців, котрі обвішують своїх покупців, використовуючи при цьому хитрощі, котрі, нажаль, є вельми розповсюдженими і в наш час: «Чи не знаходяться і тепер у домі нечестивого скарби несправедливі і огидна зменшена міра? Чи можу я бути чистим із вагами неправильними і з оманливими гирями в сумці?» (Мих. 6:10–11). Я думаю, що кожному з нас очевидно, що все, зображене в цих біблійних віршах (і невірні ваги, і підпиляні гирі), цвіте пишним цвітом і на сучасних ринках і в інших торгових місцях. Тому того, хто стоїть за прилавком і при цьому використовує всі перераховані пророком способи обману простих покупців, хотілося б закликати до того, щоб така практика була все ж таки припинена ними з усією рішучістю. Інакше гнів Божий за оману людей не змусить довго себе чекати, адже таким людям Сам Господь обіцяє наступну відплату: «Ти будеш їсти, і не будеш ситим; пустота буде всередині тебе; будеш оберігати, але не вбережеш, а що збережеш, те віддам мечу. Будеш сіяти, а жати не будеш; будеш давити оливки, і не будеш маститись єлеєм; вижмеш виноградний сік, а вина пити не будеш» (Мих. 6:14-15). Тобто, говорячи іншими словами, усі зусилля людини, спрямовані на збагачення, будуть безперспективними і безплідними, якщо для досягнення цієї мети використовується лукавство, обман і ті методи, котрі радикальним чином протирічать волі Божій.

Ще одні принципово важливі слова знаходяться в тому ж 6-му розділі Книги пророка Михея. Тут пророк розмірковує про те, що Всевишньому неможливо догодити за допомогою якихось жертв та підношень, якщо руки, які простягають Богу цю жертву, є нечистими і звикли звершувати беззаконня: «Із чим предстати мені перед Господом, склонитись перед Богом небесним? Чи предстати перед Ним із всеспаленням, із тільцями однолітніми? Але чи можна догодити Господу тисячами баранів або незліченими потоками єлею? …О, людино! Сказано тобі, що є добром і чого потребує від тебе Господь: діяти справедливо, любити справи милосердя і смиренно ходити перед Богом твоїм» (Мих. 6:6-8).

Було б дуже непогано, щоб ці слова закарбувались у пам’яті тих людей, життя котрих побудоване на нелюдських та антигуманних принципах обману, підступності, жадібності, хабарництва, приниження людської гідності і т. д. Той, чиє повсякденне життя базується на подібній моделі поведінки, може не розраховувати на благовоління в очах Божих навіть в тому випадку, якщо він віддає якусь частину своїх незаконно зароблених коштів на якісь, на перший погляд, благі справи. Святе Письмо однозначно засуджує подібну практику, адже у Книзі Приповістей чітко і недвозначно сказано: «Жертва нечестивих – огида для Господа» (Прип. 15:8), а у 21-му розділі тієї ж біблійної книги ці влучні та хльосткі слова доповнені наступним уточненням: «Жертва нечестивих – огида, особливо коли з лукавством приносять її» (Прип. 21:27).

Чудово підсумовує саме цю тематику Книги пророка Михея прот. Олександр Мень, котрий у 2-му томі свого «Бібліологічного словника» пише про те, що Михей «обвинувачує суспільство, котре вважає себе релігійним, таким, що живе за Божими наказами. Цим суспільством керують священники і пророки, воно ревно віддане храмовому благочестю і не шкодує жертв біля вівтаря. Але за благополучним фасадом приховується глибокий занепад. Він пов’язаний із хибним розумінням релігії. Людина розмірковує, чим ще вона може вмилостивити Бога, які дари принести Йому, але ритуальні знаки набожності є безглуздими, якщо віра не впливає на моральне життя»[1].

Тому, згідно пророка Михея, для того, щоб мати міцне уповання на спасіння своєї душі, необхідно не просто намагатись прикрити власні беззаконня якимись формальними підношеннями Богу, але потрібно абсолютно щиро намагатись докорінно змінити своє життя, треба намагатись направити свої стопи на Божий шлях благословення, а не прокляття (див. Повт. Зак. 11:26–28), на шлях життя, а не смерті (див. Єрем. 21:8), і, в решті решт, щодня «діяти справедливо, любити справи милосердя і смиренно ходити перед Богом твоїм» (Мих. 6:8).

Ще в одному місці 3-го розділу своєї книги пророк Михей направляє свій праведний пророчий гнів на сучасних йому лжепророків, котрі славились своїм користолюбством та догоджанням людям, а за матеріальну винагороду говорили людям все те, що ті хотіли від них почути: «Так говорить Господь на пророків, які вводять в оману народ Мій, які гризуть зубами своїми – і проповідують мир, а хто нічого не кладе їм до рота, проти того оголошують війну. Тому ніч буде вам замість видінь, і темрява – замість провіщень; зайде сонце над пророками і потемніє день над ними. І усоромляться прозорливці, і осоромлені будуть ворожбити, і закриють уста свої всі вони, тому що не буде відповіді від Бога» (Мих. 3:5–7).

Особливо цікавими в цьому уривку є слова пророка про те, що не Божі пророки, а саме лукаві лжепророки «проповідують мир, а хто нічого не кладе їм до рота, проти того оголошують війну». Але ще більш цікавим є те, що і пророк Єремія також писав, що і в його час «від пророка до священика – всі діють брехливо; лікують рани народу Мого легковажно, говорячи: «Мир! Мир!», а миру немає» (Єрем. 6:13–14).

Чому це важливо для нас сьогодні? Тому що, нажаль, і в наш час ми чуємо від представників і світської сфери, і деяких релігійних спільнот, якісь загальні, ні до чого не зобов’язуючі роздуми про необхідність встановлення миру на нашій землі. Дійсно, жодна адекватна людина не може бажати війни і прагне до миру, і навіть Сам Господь Ісус Христос казав: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мф. 5:9). Але Христос обіцяв Боже всиновлення не тим, котрі лише власним язиком та гучними деклараціями стрясають суспільну сферу розмовами про мир, а лише тим, котрі активно творять мир (миротворці) своїми реальними та всім помітними справами.

Тому банальних абстрактних розглагольствувань про необхідність миру, як ми бачимо з пророчих писань, – вкрай недостатньо, і такі, здавалося б, гарні та заспокійливі слова не завжди є ознакою того, що вони виходять з вуст Божої людини. Зовсім навпаки. Блаж. Феодорит Кирський (+457) у своєму тлумаченні на Книгу пророка Михея пише про таких людей, що «в словах їхніх був мир, а справи показують війну. Ті, які проголошують мир, …зробились винуватцями нещасть, спричинених війною»[2]. Тому ми можемо із впевненістю стверджувати, що миролюбні слова – це дуже мало, але необхідними є реальні дії, підкріплені чесним біблійним поглядом на корені тої суспільної проблеми, що виникла, а також на шляхи її подолання. А це, нажаль, і в часи давніх великих пророків, і в нашому історичному контексті є і лишається рідкістю. Адже принципова, однозначна, зрозуміла біблійна оцінка суспільної ситуації завжди потребує від людини неабиякої мужності та принциповості.

І наостанок звернемо нашу увагу на пророцтво Михея з 4-го розділу його книги, де він сповіщає, що прийде час, коли Господь «буде судити багато народів, і викриє багато племен у віддалених країнах; і перекують вони мечі свої – на орала і списи свої – на серпи; не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитись воювати» (Мих. 4:3). І в контексті цих слів пророка ми також не можемо не згадати про ту жахливу війну, котра й досі триває на східних теренах нашої Батьківщини. Всім, кому не відмовив здоровий глузд, зрозуміло, що глобальна мета цієї агресії, котрій мужньо протистоїть наш багатостраждальний народ, полягає в реалізації хворобливих неоімперських амбіцій з боку нашого східного сусіда, у знищення територіальної цілісності України та приглушенні будь-яких спроб з боку українців сформувати та укріпити власну національну ідентичність в усіх її проявах. Тому всім тим, хто будь-яким чином сьогодні підтримує, виправдовує або ж свідомо замовчує наявність хоч і підступної та трусливої, але все ж таки реальної агресії проти України, хотілося б порадити, в решті решт, як каже пророк, перекувати підступні «мечі свої – на орала і списи свої – на серпи», а також нагадати їм древнє, але вкрай лаконічне та потужне прокляття, виголошене ще в часи Мойсея: «Проклятим є той, хто порушує кордони ближнього свого» (Повт. зак. 27:17).

І виключно при такому серйозному, дорослому, осмисленому біблійному підході і до свого особистого духовного життя, і до резонансних сучасних суспільних тенденцій та процесів, ми можемо сподіватись, що Всевишній таки зглянеться на нас з висоти Своєї величі та слави, допоможе нам подолати всі наші кризи, як особисті, так і загальнодержавні, а також надасть нам натхнення та сил задля звершення не фіктивних та ілюзорних, а реальних і глибинних перетворень в нашому суспільстві. І саме тоді, рано чи пізно, але, в решті решт, абсолютно неминуче всесильна Божа десниця торкнеться кожного з нас і всього нашого народу в цілому, і саме тоді «Господь дасть силу народу Своєму, Господь благословить народ Свій миром» (Пс. 28:11).

 

27 серпня 2017 р.,

Пам’ять святого пророка Божого Михея,

Клірик храму на честь святих рівноапостольних Кирила і Мефодія м. Черкаси,

прот. Андрій Шиманович



[1] Мень, А., прот. Библиологический словарь. Том ІІ. М.: Фонд имени Александра Меня, 2002. С. 219.

[2] Цит. по: Шевцов, И., диак. Писания малых пророков. М.: Издательство ПСТГУ, 2010. С. 79.

Цікава стаття? Поділись нею з іншими!

 
ioan Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН

   Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН, (в миру Олег Васильович Яременко)...

Читати далі...