Чи варто робити земні поклони в недільні та святкові дні?

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 [1 Голос]

Перш за все слід відмітити, що існують абсолютно чіткі церковні правила та канони щодо того, чи варто робити земні поклони у недільні та святкові дні. Для цього нам доведеться звернутись до постанов древніх Вселенських соборів Православної Церкви та правил святих отців. Адже варто завжди пам’ятати, що православні віруючі ніколи не повинні ставити думку тої чи іншої людини вище, аніж соборний розум Церкви, висловлений на соборах.

І Вселенський собор (325 р.), своїм останнім, 20-м правилом, та VI Вселенський собор, своїм 90-м правилом чітко і недвозначно забороняють вклоняти коліна у «день Господній» (тобто в неділю), а також у «дні П’ятидесятниці» (тобто протягом усіх без виключення днів від свята Великодня до Дня Святої Трійці). Зокрема, 20-те правило І Вселенського собору звучить наступним чином: «Оскільки є деякі, котрі вклоняють коліна у день Господній, і у дні П’ятидесятниці: то щоб у всіх єпархіях усе було дотримано однаково, угодно святому собору, щоб стоячи приносили молитви Богу». У 90-ій постанові VI Вселенського собору говориться про наступне: «Від богоносних отців наших канонічно передано нам, не вклоняти коліна у недільні дні, заради честі Воскресіння Христового. Тому не будемо перебувати у незнанні, як дотримуватись цього. Ми ясно показуємо вірним, що в суботу, після вечірнього входу священнослужителів до олтарю, за прийнятим звичаєм, ніхто не вклоняє колін до наступного вечора недільного дня, у котрий, …знову коліна вклоняючи, таким чином підносим молитви до Господа».

Окрім цього, у 15-му правилі сщмч. Петра, архієпископа Олександрійського (поч. IV ст.) сказано: «Недільний же день проводимо як день радості, заради Воскреслого у цей день. У цей день і коліна вклоняти ми не прийняли [тобто не прийняли такого звичаю]».

Крім того, беззаперечний авторитет для Вселенського Православ’я, великий отець та вчитель Церкви свт. Василій Великий (IV ст.) у своїх канонічних постановах, а саме у своєму 91-му правилі пише наступне: «Не тільки як ті, що співвоскресли із Христом та повинні шукати найвищого, нагадуємо собі про благодать, котра нам дарована, стоянням під час молитов у день воскресіння; але й тому це робим, що день цей є деяким прообразом очікуваного віку». Мається на увазі майбутнє вічне життя із Христом після Його Другого Пришестя та Страшного Суду, коли всі вірні будуть насолоджуватись перебуванням у славі Божій та вже не повинні будуть вклоняти коліна перед Всевишнім.

Вже більш близький до нас за часом, один із найвидатніших церковних ієрархів ХХ ст., святитель Афанасій (Сахаров) (+1962), розмірковуючи над даним питанням, звертає нашу увагу на новозавітні тексти, котрі роблять акцент на тому, що після Голгофської Жертви Спасителя християни вже не є рабами в очах Всевишнього, але Його синами. Зокрема апостол Павло у своєму Посланні до Галатів звертається до кожного з нас: «Ти вже не раб, але син; а якщо син, то й наслідник Божий через Іісуса Христа» (Гал. 4:7). У 8-му розділі Послання до Римлян той самий апостол Павло доносить до нас цю ж думку, але вже більш розгорнуто: «Усі, хто керовані Духом Божим, є синами Божими. Тому що ви прийняли не духа рабства, щоб знову жити у страху, але прийняли Духа всиновлення, Котрим кличемо: «Авва, Отче!». Цей самий Дух свідчить духу нашому, що ми – діти Божі. А якщо діти, то й наслідники Божі, співнаслідники ж Христу» (Рим. 8:14-17). Тому саме цей статус всиновлених чад Божих, дітей Всевишнього, і дає нам право стояти впевнено та прямо перед лицем Божим у дні особливих церковних свят та торжеств, у той час як колінопреклоніння – це символічний знак каяття та розпачу, знак рабського статусу, котрого ми вже позбавлені.

Нажаль в наші дні більшість із наведених церковних правил, постанов святих отців та навіть новозавітних текстів є забутими та витісненими із повсякденного молитовного життя православних християн. Наші богомольці, не рахуючись ані з урочистими церковними святами та священнодіями, ані зі змістом богослужбових молитов, у своїй більшості неначе зовсім забули про своє синівство, про те, що ми вже не раби, а викуплені Кров’ю Христовою від рабства сини Божі. Деякі люди навіть стають на коліна під час урочистих та піднесених богослужбових піснеспівів, котрі за своїм змістом абсолютно цього не передбачають. Це інколи відбувається і під час виконання хором славословних полієлейних псалмів, і під час урочистого Великого славослов’я, та навіть під час Господньої молитви «Отче наш» на Божественній літургії, – молитви, котра як жодна інша молитва яскраво підкреслює не нашу нікчемність та недостоїнство, а навпаки – наше синівство перед Богом, адже в ній ми звертаємось до Всевишнього саме словами «Отець наш…».

Таким чином, беручи до уваги всі вищенаведені постанови Церкви та біблійні тексти, ми маємо повне право стверджувати, що існує багато абсолютно переконливих аргументів щодо заборони робити земні поклони у недільні та святкові дні. Стояння без поклонів є глибоким символом, знаком повної та остаточної перемоги Христа над дияволом; тої перемоги, що стала можливою саме завдяки Воскресінню Христовому, котре ми згадуємо та молитовно вшановуємо кожного недільного дня. І ця щонедільна згадка про Воскресіння Господнє закликає нас не тільки устами й серцем прославляти Воскреслого Христа, але й самим образом своєї поведінки в храмі та навіть положенням свого тіла свідчити про тріумф Втіленого Сина Божого, а також сповідувати тим самим наше примирення із Богом та всиновлення Йому через все те, що зробив заради людства Христос Спаситель.

 

Клірик храму на честь святих рівноапостольних Кирила і Мефодія м. Черкаси,

прот. Андрій Шиманович

 

 

Цікава стаття? Поділись нею з іншими!

 
ioan Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН

   Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН, (в миру Олег Васильович Яременко)...

Читати далі...