ЧОМУ ХРИСТОС ЗВЕРШУВАВ ЧУДЕСА?

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.75 [2 Голоса (ів)]

2012-05-04 124521     Святе Письмо Нового Завіту свідчить, що Господь у дні Свого земного життя творив безліч чудес, які показали Його владy над бісами, смертю і стихіями. Христос зцілював сліпих, кульгавих, глухих, воскрешав мертвих, ходив по воді, примножував хліби. Чому Господь звершував усі ці чудеса?

ЧУДЕСА СПАСИТЕЛЯ

Сучасники Христа сприймали саму діяльність Спасителя на рівні чуда. «Бо Він учив їх, як Такий, що має владу» (Мк. 1: 22), «і дивувалися вченню Його, бо слово Його було владне» (Лк. 4: 32), «і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Нього це? що за премудрість дана Йому, і як діються такі чудеса руками Його?» (Мк. 6: 2). При цьому в Письмі чудеса Спасителя розуміють як прояв саме цієї сили. Дослідники Біблії зазначають, що Євангеліє лише як виняток застосовує слово «чудо» стосовно діянь Христових. Євангелісти Матфей, Марк і Лука використовують термін ??????? (дінаміс) — сила, євангеліст Іоанн — ??????? (сіміон), що означає знамення. Крім того, в Євангелії від Іоанна Господь просто говорить про Свої діяння — ????? (ерга), що свідчать про Нього. Діяння ж ці, «яких ніхто інший не створив» (Ін. 15: 24), були проповідь, зцілення, благодійність.
 
У Святому Письмі є випадки, коли зазначені вище терміни висловлюють різні погляди на одні й ті самі категорії діянь. Наприклад, у Євангелії від Марка розповідається про зцілення розслабленого (Мк. 2: 1–12). Для свідків зцілення це було чудо, якому вони здивувалися; стосовно людини це була сила, завдяки якій вона за словом Господа встала і, взявши постіль, вийшла перед усіма. Для присутніх це стало знаменням того, що посеред них знаходиться Син Чоловічеський, Який «має владу на землі прощати гріхи» (Мк. 2: 10).
 
ХРИСТОС — БОГОЛЮДИНА
Найбільшим чудом Христовим є Він Cам, Його народження і явління світові. Не дивно, що Він творить чудеса. Дивно було б тільки одне — якби Він їх не творив. Блаженний Августин каже: «Не дивно, що Бог творить чудо. Ми повинні більш радіти й дивуватися, що Господь наш Спаситель Іісус Христос став людиною, ніж тому, що Бог посеред людей творить чудеса».
Протоієрей Сергій Булгаков вважає, що чудеса Христові належать до Промислу Божого, творяться в межах світу і вкладених у нього Творцем сил. Отець Сергій зазначає, що «чудеса звершувались Сином Чоловічеським і в Його людській Iпоcтасі, отже, вони доступні людині». Господь каже: «Хто вірує в Мене, діла, котрі творю Я, і він створить, і більше цих створить» (Ін. 14: 12). Усі чудеса принципово доступні людині, і всі вони вже звершувалися старозавітними пророками Мойсеєм, Іллею та Єлисеєм, зокрема й воскрешення. Христос дарує апостолам можливість творити чудеса при відправленні їх на проповідь: «хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте» (Мф. 10: 8; Мк. 3: 15; Лк. 9: 2). Учні Спасителя «виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли» (Мк. 6: 13). Цей дар чудотворення триває в заснованій Христом Церкви в усі часи.
 
Святитель Григорій Великий говорить: «Свята Церква щодня звершує духовно те, що колись через апостолів робила тілесно. Бо її священики, покладаючи на віруючих руки і забороняючи злим духам панувати над їхньою душею, що інше роблять, як не виганяють бісів? І віруючі, які, залишивши мирські слова колишнього життя і беручи участь у святих таїнствах, сповіщають славу і могутність свого Творця, що інше роблять, як не говорять новими мовами? Ці чудеса тим більші, чим вони духов­ніші, через них розпалюються не тіла, але душі. Чудеса тілесні іноді показують святість, але не породжують її, їх можуть мати й недобрі люди, але чудесами духовними можуть користуватися тільки добрі».
Слід зазначити, що чудеса Спасителя все-таки відрізняються від старозавітних. Час земного життя Іісуса був для Ізраїлю часом вчення, що докорінно відрізнялося від попереднього, часом, коли увесь цивілізований світ вже знемагав від народного марновірства і піднімався над політеїзмом. Діяння Господа не мали тієї масштабності й зовнішньої ефективності, які були властиві стародавнім чудесам, однак містили в собі найглибші істини, належали, насамперед, до тіла і духу людини. Людина, а не природа, стає головним предметом великих сил. Звичайно, чудеса в галузі природи тривають, оскільки вона є частиною Царства Божого, і ми не можемо їх не враховувати, проте вони мають тепер другорядний характер. Не настільки вражаючи нашу уяву, нові чудеса мають більш значущий внутрішній зміст.
 
ЧУДЕСА — СЛУЖІННЯ ЛЮБОВІ
З усіх звершених Христом чудес більшість — масові зцілення. В Євангелії Господа зображено чудесним цілителем, оточеним хворими тілом і душею: біснуватими, прокаженими, сліпими, глухими і німими. Євангеліст Матфей повідомляє: «І ходив Іісус по всій Галілеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всякий недуг і всяку неміч у людях. І розійшлись чутки про Нього по всій Сірії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги й припадки і біснуватих, і сновид, і паралітиків, і Він зціляв їх» (Мф. 4: 23–24). Людське горе і страждання постає перед Спасителем у всій своїй безпорадності. Господь, будучи за Своєю людською безгріховністю вільним від цих хвороб і страждань, зі співчуттям приймає чужий біль: «Коли ж настав вечір, привели до Нього багато біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих, щоб справдилося сказане пророком Ісайєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби» (Мф. 8: 16–17).
 
Святе Письмо вказує, що Спаситель співпереживає людському горю і допомагає скорботному людству. Так, про воскрешення сина Наїнської вдови сказано: «Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач» (Лк. 7: 13) і воскресив юнака. Розповідь про насичення п’яти тисяч народу п’ятьма хлібами передує у євангеліста Матфея таким за­уваженням: «і, вийшовши, Іісус побачив багато людей, змилосердився над ними, і зцілив недужих їхніх» (Мф. 14: 14). Євангеліст Марк говорить про це більш виразно: «Іісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були, як вівці, що не мають пастиря; і почав учити їх багато» (Мк. 6: 34). Те саме і при насиченні чотирьох тисяч людей сімома хлібами: «Іісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: жаль мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі» (Мф. 15: 32).
До чудес, звершених Господом заради милосердя до людського страждання, можна віднес­ти і перше чудо в Кані Галілейській на шлюбному бенкеті.
 
Святитель Ігнатій (Брянчанінов) говорить: «Чудеса Христові були очевидні; вони були зрозумілі для найпростіших людей; нічого в них не було загадкового, кожен міг достоту розглянути їх; для сумніву і здивування, чи справді це чудо, або ж тільки уявлення чуда, не було місця. Чудеса Боголюдини мали безліч свідків, з яких більша частина були... ворожі Йому... Найлютіші вороги Господа не відкидали їх, намагалися тільки принизити їх блюзнірським перетлумаченням і всіма способами, що були їм навіяні лукавством та злобою. У чудесах Господа не було жодної суєтності, жодного ефекту; жодного чуда не зроблено напоказ людям; усі чудеса прикривалися покровом Божественного смирення. Вони становлять собою ланцюг благодіянь стражденному людству».
 
ВИХОВАННЯ УЧНІВ
Відомий богослов єпископ Кассіан (Безобразов) висловлює думку, що Господь, «не відкриваючи Своєї месіанської гідності та припиняючи свідоцтво бісів, чекав вільного і невимушеного сповідання з боку учнів». Євангеліє вказує, що цілий ряд великих чудес Господь творить у присутності самих учнів. Так, приборкання бурі (див.: Лк. 8: 22–39) викликає у апостолів здивоване запитання: «хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і слухають Його?» (Лк. 8: 25). Відповідь передбачувана, але учні ще її не знайшли. Господь докоряє їм за відсутність віри і продовжує виховання. При воскрешенні дочки Іаіра (див.: Лк. 8: 40–56) були присутні батьки тієї дівчини та учні, притому навіть не всі, а тільки найближчі — Петро, Іоанн та Яків. Допущення учнів єпископ Кассіан пояснює турботою про їхнє виховання. Цьому ж служило і чудо насичення п’яти тисяч і пов’язане з ним чудо ходіння по водах (див.: Мф. 14: 13–34; Мк. 6: 30–53). У євангеліста Марка здивування, яке викликає в учнів ходіння Вчителя по водах і припинення бурі, супроводжується зауваженням: вони «не зрозуміли чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле» (Мк. 6: 52). Свідками чуда були лише учні. Подив виливається у запитання, на яке Євангеліє від Матфея одразу ж дає й відповідь: «воістину Ти Син Божий» (Мф. 14: 33). Зіставлення текстів Євангелія від Матфея та Марка дозволяє думати, що ця відповідь була усвідомлена не відразу. Але до цієї відповіді Господь вів учнів.
 
Завершуючи свою думку, єпископ Кассіан говорить: «Загальний напрям виховання для нас зрозумілий. Господь хотів, щоб учні впізнали у Ньому обіцяного Месію. Але до цього сповідання вони повинні були прийти від повноти люблячого серця. Виховання учнів було вихованням любові, воно випливало з любові та здійснювалося в любові».
 
СЕНС ЧУДЕС СПАСИТЕЛЯ
Христос став Людиною для того, щоб врятувати людство від гріха, прокляття та смерті. Цій меті пришестя у світ Спасителя відповідали Його чудеса, звершені Ним для надання людям тілесної допомоги. Так, чудесно зцілюючи недуги, які з’явилися на світі внаслідок гріха, Христос давав зрозуміти, що Він є Лікар і духовних недуг, що має владу звільнювати від гріхів. Допомагаючи людям у фізичних потребах, Господь наводив їх на думку про потреби духовні й схиляв їх до пошуку Його всесильної допомоги.
 
Біблія чітко стверджує, що Христос не звершив жодного чуда для Свого прославлення. Під час спокушання в пустині Він не став перетворювати камінь на хліб і не кинувся з високої покрівлі храму. Ці чудеса, яких вимагав від Іісуса диявол, могли б тільки послужити для особистої слави Христа, але не мали б спасительного значення для людей. Під час Свого суспільного служіння Господь із тієї ж самої причини не погодився на пропозицію фарисеїв і книжників показати знамення з Неба (див.: Мф. 12: 38; Лк. 11: 16), наприклад грім і блискавку в ясний день. Таке знамення, можливо, і збільшило б славу Христа, але Він уникав людської слави і Свою Божественну всемогутність ніколи не використовував для прославлення Себе. Всі Його діяння були справами людинолюбства і доброти.
 
На завершення нашої статті наведемо слова святителя Ігнатія (Брянчанінова): «Гріх служить причиною всіх недуг у людині, і душевних і тілесних, служить причиною тимчасової і вічної смерті. Господь, явив Свою владу над наслідками гріха в тілах людських, явив цим владу Свою над гріхом взагалі... Господь, зцілюючи єдиним словом, єдиним велінням всіх хворих, воскрешаючи мертвих, наказуючи нечистим духам, явив владу Свою, явив владу Бога над людиною, над гріхом, над нечистими духами, явив очевидно для тілесних відчуттів... Людині було дано знамення в ній самій, не де-небудь зовні; людині дано було докази спасіння її в ній самій, не десь далеко від неї. Свідчення вічного спасіння душі й тіла давалося через тимчасове спасіння тіла від тілесних недуг і тілесної смерті».
 
Підготував протоієрей Миколай Баранов

Цікава стаття? Поділись нею з іншими!

 
ioan Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН

   Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН, (в миру Олег Васильович Яременко)...

Читати далі...